15. Розміщення польових станів джерел польового водопостачання.

Польові стани служать для зосередження техніки, короткочасного або тривалого перебування механізаторів. Тут проводять поточний і профілактичний ремонт, технічне обслуговування техніки, заміну причіпних або навісних знарядь, культурно-побутове обслуговування механізаторів, політико-масову роботу. Будівництво польових станів дозволяє зменшити витрати на перевезення робочої сили. Розрізняють капітальні польові стани, легкого типу і пересувні. Капітальні польові стани влаштовують найчастіше в тих випадках, коли орні масиви видалені на 10 км. і більш від основного хозцентра. При незначному видаленні від хозцентров влаштовують польові стани легені типу, без капітальних приміщень. Їх використовують головним чином для зосередження техніки і її технічного обслуговування. Широко поширені пересувні польові стани, які обладнали вагончиками і мінімальною кількістю тимчасових споруд, що швидко знімаються. Питання про необхідність будівництва польового стану в першому наближенні вирішується при розміщенні виробничих підрозділів і госп.центров. При устрої території сівозмін необхідно обґрунтувати місце, відведене під польовий стан, визначити площу і спроектувати межі ділянки, призначеної для нього. Для польового стану виділяють майданчик по можливості в центрі обслуговуваного масиву, поблизу джерела водопостачання, із зручними під'їздами до полів і робочих ділянок, благополучну за санітарно-гігієнічними умовами. Як один з показників правильного рішення служить також величина втрат на переїзди з полів на польовий стан для заміни знарядь. Одночасно з розміщенням польового стану уточнюють організацію польового водопостачання. Принципові рішення ухвалюють при розміщенні водогосподарських споруд. Економічну ефективність будівництва джерел польового водопостачання визначають тривалістю періоду окупності засобів, необхідних для будівництва, економією засобів на перевезення води. Для вирішення цього завдання необхідно мати відомості про потребу у воді на даному масиві, наявності водних джерел, їх дебіті і місцеположені, уточнити можливість будівництва нового водного джерела або запропонувати новий спосіб польового водопостачання, використовуючи при цьому ухвалені рішення в другій складовій частині проекту.

15. Порядок устрою території сівозмін.

Порядок рішення задачі по устрою території сівозмін встановлюють залежно від економічних і природних умов зони розташування господарств і територіальних особливостей землекористування. На послідовність дій при розробці проектних рішень впливає устрій території ріллі, що склався. У тих випадках, коли потрібна значна зміна внутрішньогосподарської організації території, всі елементи проектують наново. Первинні принципові рішення і їх варіанти корисно погоджувати з керівниками і фахівцями господарства, підрозділів, зацікавленими організаціями. Поступовим уточненням первинних рішень і опрацьовуванням окремих деталей за допомогою варіантів, що розробляються, і їх аналізу вдається добитися якнайповнішої відповідності проекту всім основним вимогам. У якійсь мірі можливо використання аналогів. По–іншому стоїть справа, якщо в основному зберігається існуючій устрій території ріллі і потрібно лише внесення деяких корективів. З таким положенням проектувальник зустрічається повсюдно. Спочатку проводять аналіз повноти і ступені освоєння елементів устрою території ріллі передбаченого проектом попереднього внутрішньогосподарського землеустрою, потім перевіряють відповідність прийнятих тоді рішень сучасним вимогам сільськогосподарського виробництва. В результаті виявляють недоліки в розташуванні окремих елементів і можливість їх усунення в новому проекті: нерівновеликість, неравноякісність полів або агротехнічну неоднорідність, неправильну орієнтацію відносно напряму шкідливих вітрів і рельєфу, непаралельність і нераціональні розміри сторін, ламаність, недоцільний напрям і перевищення ширини польових доріг, неправильне розміщення полезахисних лісових смуг. Вдосконалення устрою сівозмінної території можливе шляхом перепроектування частини полів для усунення наявних недоліків їх розташування відносно ґрунтів і рельєфу на основі використання прийомів внутрішньопольової організації території. Деякі недоліки полів усувають в результаті укрупнення їх площ. Важливо при цьому не допустити нових недоліків. Типові рішення з виділенням головного чинника, якому підпорядковано розміщення полів і інших елементів, можуть бути представлені наступним чином. При однорідному ґрунтовому покриві і слабкому ступені проявлення ерозії основну увагу приділяють проектуванню полів правильної форми з раціональними розмірами сторін. За таких же ґрунтових умов, але сильному прояві ерозії перевагу віддають орієнтації сторін полів відносно напряму шкідливих вітрів і горизонталів. При складному рельєфі, наявності схилів великої крутизни в першу чергу дотримуються протиерозійних вимог. На масивах з неоднорідним ґрунтовим покривом і слабким проявленням ерозії основну увагу приділяють внутрішньопольовій організації території, тобто створенню робочих ділянок правильної форми і агротехнічно однорідних, з яких потім утворюють поля. Конфігурація полів в цілому тут має підпорядковане значення. Можуть бути допущені відхилення від середнього розміру поля у велику або меншу сторону залежно від якості ґрунтів. Бажана площа робочих ділянок 75—100 га і більше. Їх розміри можуть бути і менше, якщо це потрібно для застосування диференційованої агротехніки і заходів щодо затримання поверхневого стоку, ослаблення дій засухи і ерозії ґрунтів. Покрита горбами місцевість, що часто зустрічається, з дрібноконтурною ситуацією (лісостеп) може бути представлена декількома різновидами ландшафту. Якщо в ріллю хаотично вкраплені дрібні за площею лісові площі і інші угіддя, доцільно поля проектувати правильної форми, з суміщеними межами. Внаслідок цього можуть бути допущені відхилення від середнього розміру поля, оскільки площа вкраплень буде різною. Тут поля — не тільки місце зосередження однойменних культур, але і земельно-облікові одиниці. При строкатому ґрунтовому покриві завдання ускладнюється. У таких випадках доцільно створювати робочі ділянки і з їх врахуванням формувати поля. Якщо рілля розчленована смужковими площами, борами, елементами рельєфу і іншими яскраво вираженими лінійними контурами на окремі орні ділянки різної площі і форми в тих межах, що склалися і не підлягають зміні, то тут поля проектують шляхом підбору контурів, близько розташованих один до одного, зручно зв'язаних між собою і з госп.центрами, що складають в сумі площу заданого розміру. При цьому можливі відхилення від середнього розміру поля. Конфігурація його має підлегле значення.