17. У чому полягають риси подібності та відмінності між груповим і масовим ефектами?

Серед гомотипових коакцій виділяють три основних типи: груповий ефект, масовий ефект, внутрішньовидова конкуренція.

Груповий ефект. Зазначений тип коакцій означає зміни, пов'язані з об'єднанням тварин одного виду в групи. Це явище поширене як серед безхребетних (особливо комах), так і серед хребетних тварин (риби, птахи, ссавці). Як зазначає Р. Дажо, багато видів тварин можуть нормально розмножуватися та виживати лише в умовах існування в межах крупної популяції. Так, стадо північних оленів повинно мати не менше 300-400 голів, африканських слонів - хоча б 25 особин, для багатьох видів птахів, що гніздяться колоніями, - кілька тисяч особин.

Зазначене явище пов'язане з тим, що життя тварин у групах має певні переваги: підвищення ефективності харчу­вання, розмноження, захисту від хижаків та боротьби при міжвидовій конкуренції, може сприяти підвищенню індивіду­альної пристосованості особин завдяки тому, що розмір популяції залишається прийнятним для біоценозу.

Масовий ефект. Цей термін запропонований Грассе. Він означає ефект, викликаний перенаселенням середовища. Між груповим та масовим ефектами у природних угрупованнях у більшості випадків існують переходи, проте належить чітко пам'ятати, що груповий ефект діє на організми сприятливо, тоді як масовий ефект призводить до шкідливих для них наслідків. Вищезазначене добре ілюструє приклад розмно­ження популяції малого хрущака). До певної щільності популяції одна самка цього виду відкладає максимальну кількість яєць (оптимум), вище якої плодючість її зменшується. Отже, до оптимуму спостерігаємо груповий після нього - масовий (пояснюється тим, що внаслідок перенаселення нагромаджується велика кількість екскрементів, токсичними, що і зменшує плодючість самки).

18. Опишіть екологічну роль внутрішньовидової конкуренції та інших типів гомотипових коакцій?

Внутрішньовидова конкуренція (суперництво)- це антагоністичні відносини між особинами одного виду, що про- являється в суперництві за однакові ресурси середовища: елементи мінерального живлення), простір, воду та інші ресурси, а у тварин ще й за шлюбного партнера і домінування.

Внутрішньовидова конкуренція загострюється з іьненням популяції. У рослин це призводить навіть до змін морфологічного характеру. Класифікація Крафта добре ілюструє пригнічення одних рослин іншими у дерев одновікового соснового насадження.

Значення гомотипових коакцій для природних екосистем полягає в підтриманні оптимальної для них чисельності популяцій та забезпеченні одного з механізмів дії природного добору (внаслідок вибіркового виживання та розмноження найпристосованіших для певного середовища особин).

19. Чому відносини типу «хижак-жертва» та «паразит-живитель» належать до одного типу гетеротипових коакцій? Проаналізуйте риси подібності та відмінності.

Хижаків у вузькому сенсі називають мисливцями. Це тварини, які живляться іншими тваринами, котрих вони ловлять і умертвляють. Для хижаків характерна така

спеціальна мисливська поведінка, пов'язана з активним пошуком і оволодінням здобиччю, яка чинить опір і тікає. Це веде до вироблення різноманітних екологічних адаптацій як у жертв, так і в їхніх споживачів.

Відомо два способи захисту від ворогів: активний і пасивний. При активному способі захисту від ворогів природний добір сприяє розвиткові в жертв органів чуття, відмінної реакції, швидкості бігу, що призводить до прогре­сивної еволюції групи. При пасивному - розвиваються захи­сне забарвлення, тверді панцири, шипи, колючки, вміння завмирати, ховатися в недосяжних для хижаків місцях тощо. Важкий процес виявлення та ловлі здобичі сприяє у хижаків добору на ліпший розвиток органів чуття (зір, нюх, слух), швидшу реакцію на здобич, витривалість під час перес­лідування тощо. Отже, екологічні зв'язки хижаків і жертв спрямовують хід еволюції залежних один від одного видів.

Якщо розміри жертв набагато менші за розміри тварин, які ними живляться, то діяльність м'ясоїдного виду перетво¬рюється на шукання та просте виловлювання здобичі. Такий спосіб оволодіння здобиччю називають збиранням, і він. наближається до типового пасіння фітофагів (специфіка пасіння полягає в поїданні нерухомого корму, якого порівняно багато і на пошуки якого не доводиться витрачати багато зусиль). Але хижацтво не прерогатива лише тварин, серед рослин також є хижаки! Наприклад, росичка - багаторічна рослина, що росте на болотах, бідних на мінеральні речовини. Для поповнення дефіциту азоту рослина вловлює спеці­альними клейкими листочками комах, яких перетравлює за допомогою речовини, подібної до ферменту пепсину. Усі зазначені варіанти трофічних зв 'язків - мисливство, пасіння, збирання, а також фільтрування води з відцідженням живих організмів, належать до єдиного типу біотичних зв'язків - хижак- жертва. Хоча корову, яка пасеться на луках, і дятла, який добуває личинок з-під кори дерева, як правило, не називають хижаками, однак той тип взаємозв'язків, у які вони вступають з організмами, що стають для них їжею, і є гетеротиповими коакціями «хижак-жертва». Саме такі трофічні взаємозв'язки основні в угрупованнях, оскільки будь-який гетеротрофний організм може існувати лише за рахунок інших гетеротрофних або ж автотрофних організмів.

Паразитизм (+,-) це відносини типу паразит-живитель, за яких організм-споживач використовує живого господаря не тільки як джерело їжі, я й як місце постійного чи тимчасового мешкання.

По суті, типовий паразитичний характер мають зв'язки комах-шкідників з рослинами. Паразити, здебільшого, значно дрібніші за свого господаря. Переважна більшість паразитів - це тварини: найпростіші, черви, кліщі та багато інших. Є паразити і серед рослин - наприклад, повитиця польова.

Основна екологічна роль хижацтва й паразитизму полягає в тому, що послідовно живлячись один одним, організми створюють умови для колообігу речовин, відбувається взаємна регуляція чисельності видів і забезпечення дії механізмів природного добору.