15. Опишіть екологічні групи рослин за відношенням до води.

Серед неорганічних речовин для живих організмів особливого значення має вода. Наприклад, вміст води в рослин коливається в межах 40-98 %; у стовбурах дерев - 50-55 %, у листях - 79-82 %, у водоростях - 96-98 %. У тілі більшості тварин - 50-80 % води, в медуз - 99,9 %. Організм дорослої людини на 65 % складається з води: у м'язах міститься 75 % води, у кістках - 20-40 %, у крові - 80 %, у печінці - 75 %, у мозку-70-85 %.

Перебіг усіх біохімічних процесів у клітинах і нормальне функціонування організму можливі лише при достатньому забезпеченні його водою.

За відношенням до води серед рослин виділяють такі екологічні групи:

Гігрофіти - це рослини, які ростуть в умовах перезволоження, це водні рослини, цілком або майже занурені у воду (елодея, водяний жовтець, валіснерія, водопериця); наземно-водні, частково занурені у воду, ростуть на берегах водойм, на мілководді, болотах (очерет звичайний, частуха подорожникова, калюжниця болотяна); наземні рослини, які живуть в умовах підвищеної вологості повітря та часто на вологих ґрунтах.

Серед них розрізняють тіньові й світлові гігрофіти. Тіньові гігрофіти - це рослини нижніх ярусів сирих лісів у різних кліматичних зонах (розрив-трава, ряд тропічних трав тощо). До світлових гігрофітів належать види відкритих місцевостей помірної смуги, які ростуть на постійно вологих ґрунтах й у вологому повітрі (папірус, рис, підмаренник болотяний, росичка тощо).

Мезофіти - рослини, які можуть переносити нетривалу й не дуже сильну посуху, ростуть за умов середньої воло­гості, помірно теплого режиму й досить доброї за без- печеності мінеральним живленням.

До мезофітів можна віднести вічнозелені дерева верхніх ярусів тропічних лісів, листопадні дерева саван, деревні породи вологих вічнозелених субтропічних лісів, листяні породи лісів помірного поясу, чагарники підліска, рослини заплавних і не надто сухих суходільних лук, пустельні ефемери й ефемероїди, багато бур'янів і більшість культурних рослин. З наведеного переліку видно, що група мезофітів дуже численна і неоднорідна.

Ксерофіти - рослини, які ростуть у місцях із недо­статнім зволоженням (рослини пустель, степів, чагарникових заростей, піщаних дюн і сухих схилів, що дуже нагріваються).Ці рослини ліпше, ніж інші, здатні регулювати водний обмін, тому й під час тривалої посухи перебувають в актив­ному стані. Ксерофіти поділяються на дві основні групи: сукуленти і склерофіти.

Сукуленти - соковиті рослини з дуже розвиненою водозапасаючою тканиною в різних органах.

Склерофіти - це рослини, сухі на вигляд, часто з вузьким і дрібним листям.

16. Доведіть залежність організмів від температурного фактору.

Взаємозалежності організмів і температурного фактору відображено в окремих законах і правилах:

Правило К. Глогера (1833): забарвлення тварин у холодному й сухому кліматі порівняно світліше, ніж у теплому її вологому.

Правило К. Бергмана (1847): із просуванням на північ середні розміри тіла в популяціях ендотермних тварин збільшуються. Ендотермні тварини, які живуть у холодних областях (полярні ведмеді, кити та ін.) мають, як правило, великі розміри, тоді як жителі жарких країн (наприклад, багато комахоїдних ссавців) мають менші розміри тіла. Це правило справедливе для гомойотермних і близькородинних видів. Ураховуючи те, що теплопродукція тіла пропорційна об'єму, а тепловіддача - площі його поверхні, то зі збільшенням розмірів тіла зменшується відносна його поверхня, а відповідно, і тепловіддача.

Правило Дж. Аллена (1877): різні виступаючі частини тіла (хвіст, вуха, кінцівки та ін.) коротші у тварин, що живуть за умов низьких температур, ніж у подібних видів із тепліших місць. Виступаючі частини тіла у тварин мають невеликий об'єм, велику площу поверхні, завдяки чому і збільшують тепловіддачу. Це правило наглядно проявляється при порівнянні середньої довжини вух у окремих видів зайців, які проживають у різних географічних областях.