7.У чому полягають причини та наслідки «парникового ефекту»?

В останні роки відбувається нагрівання планети, відоме назвою «парникового ефекту». Клімат Землі в минулому періодично змінювався: чергувалися епохи похолодання й епохи потепління. Сьогодні ж Земля -зігрівається значно швидше, ніж будь-коли в минулому. Так, вивищення температури

0,7-0,8°С у природі відбувалося за тисячі років, а тапер - за 100! За останні 15 років середня температура змінювалася ще швидше - 0,3-0,4°С. Основна пгичина цього - збільшення в атмосфері вмісту вуглекислого газу СОг - оксиду карбону (IV). На кінець XX століття викиди карбону в країнах, що розвиваються (Китай, Індія), на 70 % перевищили рівень 1986 року.

У земній атмосфері вуглекислий газ діє як скло в ларнику: пропускає сонячне світло, але затримує тепло розігрітої Сонцем поверхні Землі. Саме це й викликає появу «парникового ефекту». Останнім часом тривога вчених з приводу парникового ефекту посилилась, оскільки встановлено, що, крім СО2, «парниковий ефект» викликають деякі інші гази, які називають малими домішками. Так, подвоєння в атмосфері вмісту оксиду нітрогену (N20) може підвищити температуру на 0,7°С, метану (СН4) - на 0,4°С, зторхлорметанів, фреонів (СРСІз, СР2СІ2) - на 0,8°С.

У чому ж небезпека «парникового ефекту»? Як свідчать зрахунки, підвищення середньої річної температури Землі 2,5°С викличе зміни таких критично важливих змінних личин, як опади, вітер, шар хмар, а також розміри лярних крижаних шапок. Внутрішні райони континентів ануть сухішими, а узбережжя вологішими, зими коротшими й теплішими, а літо - тривалішим і жаркішим, сновні кліматичні зони в північній півкулі змістяться на івніч приблизно на 400 км. Це викличе потепління в зоні /ндри, танення шару вічної мерзлоти у високих широтах,

Найзначні для людства два наслідки «парникового ефекту»: 1. Значне збільшення посушливості в середніх широтах, тобто в основних зернових районах (Україна, чорноземна зона Росії, Кубань, «зернові» штати США). Клімат стане напівпустельним і врожаї зерна різко скоротяться.

2.Підйом рівня Світового океану на 2-3 м за рахунок танення полярних льодових шапок. Це викличе затоплення багатьох прибережних ділянок, де живуть мільйони людей, розташована велика кількість міст, портів тощо.

8.Чим зумовлена поява «озонових дір»? Які наслідки та шляхи розв’язання цієї глобальної екологічної проблеми?

Ще одна глобальна проблема сьогодення пов'язана зі нами у складі атмосфери - проблема руйнування озонового шпру або появи «озонових дір» .Необхідна для життя на Землі енергія Сонця надходить у вигляді різних випромінювань, серед яких ультрафіолетове (УФ) випромінювання має найбільшу енергію та високу фізіологічну активність (може призводити до розриву молекул білків, мутацій тощо).

Надзвичайно шкідливі для життя, навіть смертельні, два і лі і УФ-променів - УФ-В і УФ-С діапазонів із довжинами хвиль 315-280 нм і менше 280 нм відповідно. Що ж захищає живі організми від згубної дії короткохвильового ультрафіолетового випромінювання сонця? Такий природний захисний бар'єр - озоновий шар атмосфери, розташованиі на висоті 20-50 км. Ту повітря містить підвищену кількість озону (Оз). Цей газ - це сильний окисник, на чому й засноване його використання в техніці та медицині гзараження. Як уперше помітили метеорологи США (М і, Ш. Роланд і 77. Крутцен) останнім часом озоновий атмосфери зазнає руйнування, внаслідок взаємодії га озону з синтезованими людством хімічними сполуками, відомими під назвою фреони або хлорфторвуглеводні. Особливо небезпечні фреони (СРСІЗ - 11, С2РС1 - фреон 12, СР2С1Вг - галон 1211), які широко звують у техніці та побуті як холодоагенти, розпорошувачі в аерозольних упаковках тощо. Світове виробництво в на початку 90-х років XX ст. перевищило 1,4 млн т за ід дією УФ-випромінювання фреони розкладаються з ЇНЯМ атомарного Хлору, який є ефективним каталізі розщеплення озону на Оксиген. Один атом Хлору дить до розкладання 100 тис. атомів озону

З метою запобігання подальшому руйнуванню озонового шару атмосфери уряди багатьох країн підписали в 1985 році у Відні (Австрія) Конвенцію про охорону атмосферного озону, а з 1 січня 1987 року 56 країн підписали Монреальський протокол про скорочення виробництва фреонів та інших речовин, що руйнують озоновий шар. У 1990 році в Лондоні та в 1992 році у Копенгагені укладені подальші угоди, які містять заклик до припинення виробництва таких сполук. Виконуючи ці угоди, до 1996 року промислово розвинені країни повністю припинили виробництво фреонів, які руйнують озоновий шар, галонів та тетрахлориду карбону. Країни, що розвиваються беруть на себе зобов'язання зробити це до 2010 року. Україна не мала власного виробництва фреонів, однак використовувала їх, тому до віденської Конвенції приєдналась у пункті про заборону використання фреонів.

Наступним етапом захисту озонового шару від впливу озоноруйнуючих речовин повинна стати заборона на виробництво метилбромідів і гідрофреонів. Виробництво метилброміду у промислово розвинених країнах заморожене з 1996 року, а гідрофреони будуть повністю зняті з виробництва до 2030 року. Країни, що розвиваються, не брали на себе зобов'язань щодо цих речовин.