1. Як змінювалося поняття екології з розвитком екологічної науки?

Становлення екології як природничої науки У процесі розвитку екологічної науки поняття екологія зазнавало суттєвих змін. Екологія, ймовірно, єдина наука, яка має свій день народження – 14 вересня 1866 року, коли молодий німецький зоолог-еволюціоніст Ернст Геккель у передмові до фундаментальної двотомної праці «Всезага¬льна морфологія організмів» уперше ввів термін «екологія». У країнах заходу (США, Канада, Західна Європа) термін «екологія» вживається як традиційне суто біологічне поняття (тобто як «біоекологія»). У тих випадках, коли йдеться про широке поняття екології, її прикладні аспекти, західні автори вживають термін «інвайроментологія», «наука про довкілля», «вплив людини на екосистеми», «інженерна екологія» та інші. Наразі більшість дослідників притримується такого визначення екології: Екологія (від гр. oikos – дім, та logos – наука) – це наука про взаємодію живих організмів між собою та навколишнім середовищем, а також про особливості структури та функціонування надорганізменних систем за дії природних і антропогенних факторів. Отже, сучасна екологія – це комплексна наука про середовище існування, його живі та неживі компоненти, їх взаємозв’язки, закони розвитку і функціонування біосфери під впливом природних та антропогенних факторів, а також визначення шляхів ефективного співіснування техносфери та біосфери.

2.Опишіть розвиток екологічних досліджень в Україні.

Вченими України зроблено чималий внесок у розвиток екологічної науки. Вперше науковий осередок екологічних досліджень в Україні створено в 1930 році при Інституті зоології та ботаніки Харківського державного університету.

Серед відомих учених цього осередку – Володимир Воло¬димирович Станчинський (1882-1942), еколог і зоолог, орніто¬лог, член Екологічного товариства США (з 1924 р.), член Королівського Екологічного товариства Великобританії (з 1926 р.). З 1929 року працював замісником директора з наукової частини заповідника Асканія-Нова, в 1929–1933 роках завідував кафедрою зоології хребетних Харків¬ського держуніверситету.

На сьогодні в Україні широкого визнання набули праці М.А. Голубця, Д.М. Гродзинського, К.М.Ситника, Ю.Р. Шеляг-Сосонка, Я.П. Дідуха, І.Г. Ємельянова, А.П. Травлєєва.

3.Які основні розділи та напрямки сучасної екології Вам відомі?

Усі напрямки екології об’єднують у два розділи:

Теоретична (фундаментальна, загальна) екологія досліджує загальні закономірності взаємозв’язків організмів між собою та довкіллям і містить такі напрямки: екологія людини, екологія тварин, екологія рослин, палеоекологія, еволюційна екологія, основи біоіндикації та інші.

Практична (прикладна) екологія вивчає соціально-еко¬номічні фактори впливу людини на довкілля (національна екопо¬літика, екологічний менеджмент, екологічна освіта тощо).

З урахуванням взаємопідпорядкованості об’єктів дослідження, теоретичну екологію можна умовно поділити на п’ять великих підрозділів (М.Ф. Реймерс, 1994):

Аутекологія (факторна екологія) Демекологія (популяційна екологія) Синекологія (біоценологія) Біогеоценологія (екосистемологія) Біосферологія (глобальна екологія)

У розділі практична екологія виділяють такі підрозділи:

Геоекологія Техноекологія Соціоекологія –

Отже, екологія ґрунтується на досягненнях як біологічних наук: зоології, ботаніки, фізіології, генетики, біофізики, так і небіологічних наук: географії, фізики, мате¬матики та інших. Усі ці науки пов’язує екологічна абетка – єдині терміни та закони. Знання цієї абетки та вміння користуватися нею сьогодні необхідне для всіх спеціалістів.