3. Право спільної сумісної власності.

Право спільної сумісної власності - право власності двох або більше суб'єктів на одне і теж майно без визначення часток.

Презумпція поширення на майно набуте за час шлюбу право спільної сумісної власності може бути спростована законом або договором (шлюбний договір).

За змістом статей 57, 58, 62 СК особистою приватною власністю одного з подружжя є наступне майно:

-- Майно набуте кожним з подружжя на підставі договору дарування.

-- Майно отримане в спадщину.

-- Майно набуте кожним з подружжя за особисті кошти.

-- Речі індивідуального користування (в тому числі коштовності)

-- Премії та нагороди, які кожен з подружжя одержав за особисті заслуги.

-- Кошти, одержанні як відшкодування за втрату або пошкодження речі, яка належала кожному з подружжя індивідуально, а також як відшкодування завданої кожному з них моральної шкоди.

-- Майно, приватизоване одним з подружжя за час шлюбу тощо.

За ст. 74 СК режим спільної сумісної власності поширюється на майно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають в шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі.

За ч. 4 ст. 368 режим спільної сумісної власності поширюється на майно, набуте внаслідок спільної праці або на спільні кошти сім'ї.

Ч. 2 ст. 369 з однієї сторони передбачає презумпцію згоди всіх співвласників в разі розпорядження спільним майном одним з них, з іншої сторони, якщо правочин підлягає нотаріальному посвідченню та\або державній реєстрації згода дається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Ч. 2 ст. 65 сімейного кодексу дає можливість другому з подружжя на підставі відсутності у першого з подружжя відповідних повноважень звернутися з позовом про недійсність правочину, якщо він виходить за межі дрібного побутового. За ч.3 ст.65 згода другого з подружжя надається письмово, якщо правочин стосується цінного майна і водночас не потребує нотаріального посвідчення та\або державної реєстрації; якщо потребує нотаріального посвідчення та\або державної реєстрації - згода надається письмово та посвідчується нотаріально.

Право інтелектуальної власності

1. Поняття та види інтелектуальної власності.

2. Право власності й право інтелектуальної власності - співвідношення.

1. Право інтелектуальної власності - право особи на результат інтелектуальної творчої діяльності або на інший об'єкт інтелектуальної власності визначений законом.

Ознаки права інтелектуальної власності:

-- Об'єкти правової охорони - результати творчої діяльності - думки , ідеї тощо, які є певним чином реалізованими, тобто вираженими таким чином, щоб їх могли сприймати оточуючі. Матеріальний носій в якому виражено це право, не є об'єктом правової охорони. Як правило не має значення і економічна цінність об'єкта.

-- Оскільки творча діяльність притаманна лише людині, центральними суб'єктами цього права виступають фізичні особи, які є первинними суб'єктами права інтелектуальної власності. Водночас і інші учасники цивільних відносин можуть бути суб'єктами якщо це не суперечить природі об'єктів права інтелектуальної власності.

-- В окремих випадках умовою визнання наявності права інтелектуальної власності є реєстрація певного об'єкта і видача державним органам відповідного документа.

-- Для створення об'єкта права інтелектуальної власності не вимагається наявність певного обсягу дієздатності.

-- Особливістю правового регулювання є наявність великої кількості міжнародних актів, що викликано територіальним характером прав інтелектуальної власності.

Міжнародно-правові акти:

--Паризька конвенція про охорону права інтелектуальної промислової власності 1883 року

-- Бернська конвенція "Про охорону літературних і художніх творів" 1886 року.

-- Стокгольмська конвенція "Про заснування всесвітньої організації з охорони інтелектуальної власності" (ВООІВ) 1967 року

-- Женевська конвенція "Про авторське право" 1952 року

-- Римська конвенція "Про охорону прав виконавців виробників фонограм та організації мовлення" 1961 року.

Види прав інтелектуальної власності:

1) Авторське право, яке регулює творчість гуманітарного характеру, об'єктами якої є твори науки, літератури, мистецтва, права виконавців, виробників фонограм та організації мовлення (суміжні права)

2) Право промислової власності (патентне право) - регулює відносини з приводу винаходів, корисних моделей, промислових зразків, селекційних досягнень, наукових відкриттів, раціоналізаторських пропозицій.

3) Права інтелектуальної власності, як спрямовані на індивідуалізацію учасників цивільного обороту (торговельні марки, фірмові найменування (комерційні) географічне зазначення).