Документи, що підтверджують право власності на нерухоме майно

На сьогодні законодавчо не має розмежування документів, які посвідчують право власності на нерухомість на право встановлювальні та право підтверджувальні. Натомість у порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджених постановою Кабміну від 26 жовтня 2001 року наводиться перелік документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав.

Правовідносини щодо державної реєстрації усіх форм власності регулюється Законом про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, в редакції від 1 лютого 2010 року, що набрав чинності з 1 січня 2013 року.

Під нерухомим майном розуміється:

-- Об'єкти спорудженні на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх обезцінення або зміни призначення

-- Дія закону не поширюється на об'єкти цивільних прав, які можуть прирівнюватися до нерухомості.

Таким чином закон об’єднує існуючі попередньо реєстри в один реєстр речових прав на нерухоме майно. Держателем реєстру є Міністерство Юстиції. Водночас державна реєстрація в результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном проводиться нотаріусом, яким вчинена така дія. (абз.3 ч.5 ЗУ "Про державну реєстрацію...")

Об'єкти які підлягають реєстрації в державному реєстрі:

1) Право власності як первинне речове право

2) Обмежені речові права (сервітут, емфітезіс, суперфіцій, право оперативного управління, право господарського відання, право оренди земельної ділянки, право постійного користування земельною ділянкою, право користування будівлями або їх окремими частинами, іпотека, довірче управління нерухомим майном тощо)

3) Обтяження речових прав на нерухоме майно, тобто заборона розпорядження та\або користування нерухомим майном, яка встановлюється законом, атами уповноважених органів посадових осіб, або виникає на підставі договору (ч. 1 ст.2 ЗУ "Про державну реєстрацію...") Наприклад: податкова застава, заборона відчуження нерухомого майна, накладена нотаріусом в порядку передбаченому главою 15, розділу ІІ "Порядку вчинення нотаріальних дій", арешт накладений на нерухоме майно судами, або слідчими органами, державним виконавцем (п. 1, ч. 1 ст. 152 ЦПК, п. 5 ч. 3 ст. 11 ЗУ "При виконавче провадження").

4) Реєстрації підлягають підприємства (абз. 1 ч. 3 ст. 5 ЗУ "Про державну реєстрацію", підпун. 3 .п. 20 "Порядку ведення державного реєстру речових прав на нерухому майно" затверджений Постановою КМУ від 26.10.11)

Строки реєстрації

За ч. 5 ст. 15 ЗУ "Про державну реєстрацію..." державна реєстрація речових прав або відмова здійснюється у строк, що не перевищує 14 днів.

Реєстрація іпотек здійснюється у строк, що не перевищує 1 робочого дня.

Розгляд заяви про реєстрацію обтяжень здійснюється в день надходження заяви та всіх необхідних документів.

Речові права на чуже майно

1. Поняття та особливості речових прав на чуже майно

2. Загальна характеристика змісту речових прав на чуже майно

1. Право на чуже майно - право на володіння та користування на майно власника іншими суб'єктами. Ці елементи виступають самостійними правовими інститутами.

Ознаки прав на чуже майно:

-- Як і право власника мають абсолютний характер і захищаються від інших осіб включаючи самого власника і на тих же засадах на яких захищаються права власника. (ст. 396)

-- Підставами виникнення як правило є закон і договір з власником майна проте для деяких видів прав з цих підстав притаманний лише договір (ч. 1 ст. 405, ч. 1 ст. 413). Крім того можуть бути й інші підстави виникнення цих прав: заповіт(ч. 1 ст. 402, ст. 1246), судове рішення (ч. 1 ст. 402) або успадкування майна в цілому незалежно від наявності заповіту(ч. 1 ст. 407, ч. 1 ст. 413)

-- Наявність у особи обмеженого права на майно власника може тягнути за собою обмеження власника у здійсненні речових прав (ч. 2 ст. 414), але ніколи не призводить до автоматичної втрати ним права власності. У такого суб'єкта може існувати право на відчуження права на користування майном і передача цього права у спадщину (ч. 2 ст. 407, ч. 2 ст. 417)

-- При виникнення прав на чуже майно вони призумуються як тривалі, а іноді як довічні. Відповідний договір як правило може бути як строковим так і безстроковим.

-- Обмеженим речовим правам притаманне право слідування, оскільки вони зберігаються при переході права власності на майно до іншої особи.

-- Підставами припинення таких прав можуть бути:

а) Закінчення строку дії

б) Поєднання в одній особі власника і суб'єкта обмеженого права

в) Припинення існування об'єкта речового права

г) Не використання права протягом встановленого законом строку (п. 4 ч. 1 ст. 416)

д) Відмова суб'єкта від обмеженого речового права

2. ст. 395 містить відкритий перелік речових прав на майно:

-- Право володіння чужим майном

-- Право користування (сервітут)

-- Право користування земелькою ділянкою для сільськогосподарських цілей (емфітезис)

-- Право користування ділянкою з метою будівництва (суперфіцій)

Право користування (сервітут) - виникає з приводу ч. 1ст. 401:

1) Земельної ділянки інших природних ресурсів

2) Нерухомого майна

ст. 98 Земельного кодексу визначає право земельного сервітуту як право власника або землекористувача на обмежене, платне або безоплатне користування земельної ділянки (право проходу, право прокладання на експлуатації комунікацій, право прокладання водопровід із чужої водойми)

Виділяється особистий сервітут, який припиняється зі смерті особи. Водночас і інші сервітути мають особистий характер, оскільки вони не можуть бути відчужені (ч. 3 ст. 403, ч.2 ст. 101 Земельного кодексу)

За ст. 1246 спадкодавець в заповіті може встановити сервітут для задоволення потреб інших осіб

Конкретний зміст сервітуту, тобто обсяг повноважень користувача залежить від підстави встановлення сервітуту: виділяють узус та узуфрукт, якщо інше не випливає з підстав сервітуту він вважається оплатним(ч. 3 ст. 403)

Еміфітезис та суперфіцій:

-- Ці права можуть бути відчужені і переходити в порядку спадкування (ч. 2 ст.407, ч. 2 ст. 413)

-- Використання таких прав є оплатним (ч. 2 ст. 409, ч. 2 ст. 410, ч. 4 ст. 415)

-- В разі продажу права користування для сільськогосподарських потреб власник ділянки має право переважної купівлі, а також права а одержання відсотків від ціни продажу (ч. 5 ст. 411)

-- В разі припинення суперфіцій сторони визначають наслідки такого припинення стосовно прав власності на будівлі споруджені земельній ділянці. За відсутності згоди власник ділянки може вимагати знесення будівлі, а якщо це заборонено або недоцільно суд може прийняти рішення про подальше користування особо чужою ділянкою, або про викуп власником будівлі - земельної ділянки або власником ділянки - будівлі (ст. 417).