Скаут шанобливий

Скаут шанує Бога. Він поважає релігійні переконання інших. Ми виявляємо нашу шанобливість, коли живемо у відповідності з нашими ідеалами і переконаннями. Благословення скаутів звучить так: "Хай Великий Учитель всіх скаутів буде з нами до нашої наступної зустрічі".

Все життя ти будеш зустрічати людей, у котрих дуже різне ставлення до Бога, різні релігійні переконання або атеїстів. Твій обов'язок - шанобливо ставитись до їх поглядів, захищати права інших людей, незалежно від їх віросповідання.

Девіз скаутів

"Будь напоготові!" - це девіз скаутів, запозичений у середньовічних лицарів.

Хтось колись запитав Бейден - Пауела, засновника скаутингу: "Будь напоготові до чого?" "Як до чого?" - здивувався Бейден-Пауел, - до будь - яких добрих справ!"

Девіз скаута означає, що ти завжди напоготові морально і фізично виконати свій обов'язок і зустрітися віч-на-віч з небезпекою і, якщо необхідно, допомагати іншим.

Якщо з кимось трапиться нещасний випадок, ти готовий до цього, тому що на практиці вивчив правила і способи надання першої медичної допомоги. Сумлінні тренування підготують тебе до того, щоб зробити все можливе при будь - якій небезпеці. Але Бейден - Пауел думав не лише про готовність до нещасних випадків. Його головна ідея - кожен скаут повинен готувати себе стати справжнім громадянином своєї країни і приносити щастя іншим людям. Він хотів, щоб кожен скаут був готовий трудитися для того, щоб добре жити і не боявся труднощів, які не зустрінуться на його шляху.

Будь готовий до життя , будь готовий жити щасливо і без жалю, знаючи, що ти зробив усе, що було у твоїх силах.

Ось що означає Девіз скаута.

Лозунг скаута

"Роби добру справу кожен день". Жодного дня без доброго діла. Це лозунг скаутів. Деякі добрі справи значні. Врятувати життя людини, брати участь у рятувальних роботах під час стихійного лиха, працювати разом із своїм загоном у сільській місцевості.

Але багато хороших справ на перший погляд непомітні . Допомогти дитині чи старшій людині перейти вулицю, зробити покупки для хворого сусіда, відрізати гілку дерева, яка затуляє дорожний знак, допомогти новому учневі освоїтися в класі і в школі.

Добра справа - це більше, ніж просто хороші манери. Відповісти на питання водія і пояснити йому як правильно добратися до потрібного місця - це не добрий вчинок. Це звичайна ввічливість. Але якщо ти не просто поясниш словами, як проїхати, а не пошкодуєш часу для того, щоб намалювати детальну схему потрібного маршруту, або проведеш його сам - це ж не просто ввічливість, це вже шляхетний вчинок.

Другим важливим елементом методом скаутизму є, так зване, навчання справою, в основі якого лежить ідея Р.Бейдена - Пауела про те, що "хлопчисько завжди віддає перевагу справі , а не навчанню"! Ось чому головне в житті скаута не заняття по підручниках і прослуховування лекцій і бесід, а наочна демонстрація, спостереження, експеримент, активна участь у конкретній справі.

Третій складовий елемент - робота малими групами. Перевага малих груп для процесу соціалізації підростаючого покоління давно визнано педагогічною наукою. Оптимальною малою групою в скаутській організації вважається група в кількості 6 - 8 чоловік, яка створює ідеальну атмосферу для розвитку особистості дитини, розвитку почуття відповідальності, звичок самоконтролю, організаторських здібностей та виконавської дисципліни.

Три основні елементи методу скаутизму знаходять своє конкретне втілення в програмах скаутів. Програми можуть відрізнятися в залежності від специфіки діяльності тієї чи іншої національної організації, однак деякі характерні риси є спільними:

1. Програма носить прогресивний характер, тобто визначає конкретні етапи (ступені) поступового гармонійного розвитку молодої людини. Досягається це системою тестів, знаків розрізнення, спеціальними програмами по різних видах діяльності скаутів із вказівкою тих знань, умінь і навичок, які повинні бути досягнуті;

2. Програма будується виходячи з інтересів самих дітей, передбачаючи різноманітні види діяльності: ігри, оволодіння корисними уміннями і навичками, роботу, яка має ясраво виражений громадсько - корисний характер, що в свою чергу і визначає виховну цінність скаутизму;

3. Передбачається максимальне наближення всього життя скаутських організацій до природи. І справа тут не стільки в корисності свіжого повітря для підростаючого організму, скільки в тому, що з точки зору засновників скаутизму сама природа створює максимально сприятливі умови для інтелектуального і морального становлення молодих людей, реалізації творчих здібностей, загартування волі, розвитку самовладання, уміння знаходити рішення у важких життєвих ситуаціях. Природа максимально сприяє духовному розвиткові, прилученню до божественного начала.

Як і будь-яка організація, організація скаутів мала свої символи та атрибути.

Для скаутів відзнакою служила біла трилиста лілея, що вказувала на три пункти Скаутської Присяги. Окрім того, маючи стилізовану форму стріли, вона вказувала на правильну дорогу, все вгору — до нових висот самовдосконалення і до нових звершень. Ця лілея стала основою відзнаки всіх скаутів світу і будь-яке відображення їх національних символів можливе тільки в поєднанні з нею. Окрім самої лілеї, під нею також знаходиться зображення скрученої стяжки з гаслом „Будь готовий". Її кінці загнуті так, немов кутики уст скаута, що будь-яку справу виконує радо і з усміхом. Під стяжкою розміщено мотузок з вузликом, що нагадує про обов'язок скаута щоденно зробити добрий вчинок. Скаут діставав право носити відзначку тільки після здачі проби учасника.

Мали скаути і свою розроблену форму однострою, її первісний варіант також запропонував Бейден-Пауел, виходячи з свого вояцького досвіду. Однострій був зручний, практичний і захищав від усякої негоди. З невеликими змінами він прийнявся серед усіх скаутів світу. Неодмінним атрибутом до нього була також пластова палиця. Як і весь однострій, вона мала неоціненне практичне значення — в подоланні перешкод, вимірюванні відстані, будові переправи, ношів тощо.

Оскільки кожен скаут мав однострій, то це зобов'язувало його і до відповідного поводження, що мало характер військового. При зустрічі він вітався піднесенням трьох пальців правої руки до свого капелюха, що теж нагадувало про три пункти Скаутської Присяги. Відмінно вітаються пластуни і при потиску руки — вони стискають один одному ліву долоню.

Ще більшої романтики військовика та здисциплінованості кожному скауту надавала організаційна структура. Вона була побудована на гуртковій системі. Кожен гурток хлопців обирав з-поміж себе лідера — гурткового. В ньому скаути відчували відповідальність не тільки за себе особисто, але й за спільну гурткову справу. Гурток сприяв тому, що життєві перешкоди долалися з більшим успіхом. Він діяв на основах самоуправління і роль скаутмайстра як старшого приятеля зводилась до того, аби цю діяльність спрямовувати своїми порадами. Гурток мав свою власну назву, як правило, за іменем місцевого звіряти чи птаха, прапорець з його зображенням та гурткове гасло. Гуртки в свою чергу об'єднувалися в більші організаційні одиниці — курені. Органом, що покликаний ним управляти, була Рада Гурткових, до якої входив скаутмайстер і гурткові. В багатьох випадках скаутмайстер буває на сходинах Ради Гурткових, але не бере участі в голосуванні. Цим самим підкреслюється той факт, що скаути самі управляють своїми справами, а в нього поради просять лиш за необхідності.

В своїй книзі „Скаутінґ для хлопців" Бейден-Пауел подав основи набуття всіх тих знань і навиків, якими повинен володіти скаут. До них належать:

1. Мандрівництво, а саме:

— життя серед природи;

— морський і повітряний скаутінґ;

— надання сигналів та наказів на далекі відстані.

2. Таборове життя, а саме:

— піонерство, іншими словами — вміння першопрохідництва;

— таборування;

— таборове куховарство.

3. Стеження, а саме:

— спостерігання „слідів", тобто помічання різних подробиць;

— вистежування по слідах;

— читання „знаків", тобто роблення висновків за поміченим.

4. Лісівництво, а саме:

— підкрадання;

— тварини, тобто найширші знання про них;

— рослини, тобто найширші знання про них.

5. Витривалість скаута, а саме:

— як стати дужим;

— звички, що дають здоров'я;

— як запобігати захворюванню.

6. Шляхетність лицарів, а саме:

— лицарськість з іншими;

— самодисципліна;

— самовдосконалення.

7. Рятування життя, а саме:

— готовність до нещасливих випадків;

— як поводитися при нещасних випадках;

— допомога іншим.

8. Громадянські обов'язки, а саме:

— державна приналежність;

— обов'язки скаута-громадянина;

— „приятель всього світу".

Фактично поданий перелік становить оглядовий зміст книги Бейден-Пауела і хоч наскільки він є тезисним, але дає достатнє уявлення про те, який ідеал вихованця-скаута та шляхи його досягнення бачив перед собою Бі-Пі, започатковуючи „Велику гру". Володіючи хистом художника, він особисто проілюстрував книгу 200-ма малюнками.

Якщо коротко підсумувати, - то скаутська система виховання має за мету сприяти всебічному розвиткові молоді, формувати з неї відповідальних громадян своєї національної спільноти та членів місцевої і міжнародної спільноти. Вона базується на таких трьох обширних принципах: „Обов'язок перед Богом", „Обов'язок перед іншими", „Обов'язок перед собою". Методика цієї системи включає такі складові елементи:

— Присяга і Закон як моральний кодекс, в якому об'єднані базові принципи скаутінгу;

— діяльність на відкритому просторі, співжиття з природою, частинкою якої є і сам скаут;

— служіння іншим через плекання гуманістичних ідей, почуття власної відповідальності за інших, намагання зрозуміти інших, участь в житті людської спільноти;

— самовиховна праця в малих групах, через які набирається перший життєвий досвід;

— навчання в розрізі поступових і стимулюючих програм розвитку через діяльність в грі та реальній ситуації, де є нагода порівняти свої можливості з можливостями інших;

— самовиховання і самодисципліна.

Значно пізніше, в 1977 році, 26 Всесвітня Скаутська Конференція в Монреалі після довголітнього вивчення на всесвітньому рівні укладе офіційне формулювання „Фундаментальних Основ Світового Скаутського Руху".