Остеохондропатія горба п'яткової кістки (хвороба Хаглунда-Шінца)

Захворювання вперше було описано Р. Haglund в 1907 р., зустрічається частіше у дівчаток у віці 12-15 років. Найбільш вірогідними причинами розвитку апофізиту п'яткової кістки є повторні травми і перенапруження при заняттях спортом. У патологічний процес може залучатися одна або обидві кінцівки.

Клінічно хвороба Хаглунда-Шінца проявляється болями в області п’яткового горба, що посилюються після фізичного навантаження, при розгинанні стопи, у зв'язку з чим можлива зміна ходи (хворі переносять опору на передні відділи стопи). При пальпації відзначається набряклість і біль у місці прикріплення ахілового сухожилля до п'яткової кістки (ентезит).

Діагностика захворювання грунтується на клінічних та рентгенологічних даних («шорсткість» горба п'яткової кістки, ущільнення і фрагментація апофізу).

Диференціальний діагноз проводять з ахілобурситом, п'ятковою шпорою (у осіб більш старшого віку).

Лікування полягає в обмеженні фізичних навантажень, призначенні анальгетиків (НПЗП) при сильних болях, фізіопроцедур. Для зменшення навантаження на п'яткову кістку рекомендується використання ортопедичних устілок-супінаторів.

Прогноз сприятливий.

Розсікаючий остеохондроз суглобових поверхонь (хвороба Кеніга)

Хвороба Кеніга є субхондральним некрозом обмеженої ділянки суглобової поверхні епіфізу кістки. Захворювання вперше описав Франц Кеніг в 1920р. Найбільш часто розсікаючий остеохондроз суглобних поверхонь зустрічається у чоловіків у віці 18-40 років.

У 85-95% випадків патологічний процес локалізується в колінному суглобі (більш ніж у 2/3 випадків відзначається двосторонній процес), можуть вражатися також ліктьові, гомілковостопні, плечові або тазостегнові суглоби. На відміну від інших остеохондропатій, при хворобі Кеніга вражається невелика ділянка суглобової поверхні кістки з подальшим розвитком некрозу, а потім заміщенням вогнища ураження сполучною тканиною.

Етіологія захворювання, як і більшість остеохондропатій, не встановлено. Основними сприятливими факторами є підвищені фізичні навантаження, судинні порушення і мікротравматизація.

Клінічно виділяють 3 стадії захворювання:

I - формування осередку остеонекрозу в області суглобової поверхні кістки, що проявляється непостійним больовим синдромом, можливий розвиток синовіту; рентгенологічно визначається сплощення кістки з ободком просвітлення;

II - відмежування кістково-суглобового фрагмента, що проявляється стійким больовим синдромом, який посилюється при рухах в ураженій кінцівці, синовітом, болючістю при пальпації суглоба; на рентгенограмі визначається відмежування ущільненого кістково-хрящового фрагменту з широкою зоною просвітління;

III - відторгнення кістково-хрящового фрагменту з виходом його в порожнину суглоба і утворенням так званої «суглобової миші»; больовий синдром помірний, проте може різко посилюватися при розвитку блокади суглоба, при цьому відзначається виражене порушення функції суглоба, поява випоту; на рентгенограмі в порожнині суглоба визначаються кісткові дефекти напівовальної форми.

Диференціальний діагноз слід проводити з остеомієлітом, епіфізарною дисплазією, туберкульозним ураженням суглоба, реактивний артритом (при наявності випоту) і остеоартроз.

Лікування хвороби Кеніга індивідуальне і багато в чому залежить від стадії захворювання та віку хворих. Так, при I-II стадіях обмежуються фізичні навантаження, можлива іммобілізація ураженої кістки лонгетою (на 10-12 днів), призначаються фізіопроцедури (фонофорез гідрокортизону, парафінові або озокеритові аплікації тощо), масаж і лікувальна фізкультура. При виразному синовіті виконується пункція суглоба з наступним введенням глюкокортикоїдів (дипроспан). Показано також призначення алфлутоп (20 ін'єкцій на курс), ретаболілу (три ін'єкції з інтервалом в 7 днів). У III стадії поряд з медикаментозною терапією при наявності в порожнині суглоба вільного кістково-хрящового фрагмента необхідне проведення оперативного лікування з видаленням «суглобової миші".

Рекомендована література

Волков М. В. та ін Спадкові системні захворювання скелета. - М.: Медицина, 1982.

Корж Н. А., Продан А. І., Колесніченко В. А. Концептуальна модель остеохондропатії хребта / / Вісник травм, і ортопед. - 2003. - № 2. - С. 20-29.

Михайлов М. К., Володіна Г. Н., Ларюкова Е. К. Диференціальна рентгенодіагностика захворювань кісток і суглобів. - Казань, 1988.

Михайлова Н. М., Малова М. І. Ідіопатичний асептичний некроз головки стегнової кістки у дорослих. - М.: Медицина, 1982. - 129 с.

Обстеження, діагностика та військово-лікарська експертиза при захворюваннях, деформаціях і наслідки травм хребта: Методичні рекомендації / В. В. Куликов та ін - М.: ГВКГ ім. Н. Н. Бурденка, 2000. - 62 с.

Ревматичні хвороби. Керівництво для лікарів / Під ред. В. А. Насонової, Н. В. Бунчука. - М.: Медицина, 1997. - 520 с.

Хегглін Р. Диференціальна діагностика внутрішніх хвороб. Переклад з нім. / Под ред. Е. М. Тарєєва. - М.: «Інженер», 1993. - 794 с.

Adler С. Р. Bone diseases. - 2002. - 386 р.

345