„Уміння є ознакою таланту” (І. Кант)

І. ВСТУП

Тема 1. Методика викладання природознавства – педагогічна наука. План.

1. Предмет методики викладання природознавства.

2. Зв’язок методики викладання природознавства з іншими науками.

3. Історія розвитку методики викладання природознавства.

1. Предмет методики викладання природознавства.

Методика викладання природознавства (МВП) – педагогічна наука, що розкриває освітнє та виховне значення природознавства, досліджує закономірності навчання, вивчає процес навчання природознавству і на цій основі розробляє його зміст, завдання, форми й методи організації занять з природознавства у початковій школі.

Методика викладання природознавства як наука характеризується об’єктом, завданням і методами дослідження.

Об’єктом її є процес навчання школярів основам природознавства. У процесі навчання розрізняють три нерозривно пов’язані між собою боки:

1. навчальний предмет, або зміст навчання;

2. діяльність вчителя – викладання;

3. діяльність учнів – навчання.

Завдання методики як науки – досліджувати закономірні зв’язки між цими трьома складовими навчального процесу і на цій основі розробляти вимоги до учбового предмету природознавство, його викладання та вивчення.

Найважливіше завдання методики – знайти діючі засоби керівництва пізнавальною діяльністю учнів.

Перед МВП постає ряд проблем. Насамперед, вона з’ясовує, чому треба вивчати природознавство, тобто розкриває освітнє і виховне значення. Вона вказує, що вивчати, тобто які предмети і явища з навколишньої природи та який теоретичний матеріал слід вивчати з учнями різних вікових груп. З величезного запасу наукових знань, які за свою багатовікову історію нагромадило і систематизувало людство, для вивчення в початкових класах відбирається тільки те, що доступне розумінню дітей цього віку і має велике пізнавальне і виховне значення. Встановлюється певна послідовність у вивченні матеріалу, забезпечуючи поступове наростання його трудності.

Методика встановлює також, як треба вчити, тобто визначає форми і методи навчання, за допомогою яких вчитель з найменшою затратою сил і часу досягає найкращих результатів.

Методика вивчає процес пізнання матеріалу учнями й визначає матеріальну базу навчання (обладнання, посібники).

До змісту методики належить:

1. вивчення історії методики як науки;

2. визначення виховної та пізнавальної ролі і завдань природознавства, його місця в системі освіти;

3. визначення змісту природознавства як навчального предмету, наукове обґрунтування програм, підручників;

4. вироблення методів та організаційних форм навчання відповідно до його мети та змісту;

5. розробка навчального обладнання;

6. визначення вимог щодо підготовки вчителя з природознавства.

Як ми зазначали вище, МВП характеризується й методами наукових досліджень.

Методи дослідження методики навчання природознавства

Метод – спосіб досягнення мети; сукупність прийомів або операцій практичного чи теоретичного пізнання дійсності.

1). Метод спостереження – цілеспрямоване сприйняття того чи іншого педагогічного явища без втручання в його хід. Ефективність спостереження залежить від чіткості визначення дослідником об’єктів сприймання, мети, способів фіксації його наслідків (ведення протоколу, фото- і кінозйомка, відео- та аудіо записи).

2). Бесіда може бути як самостійним, так і допоміжним методом у поєднанні з іншими. Підготовка до неї передбачає визначення мети, завдань, розробку системи запитань.

3). Експеримент. Проводиться в умовах, створених дослідником.

Етапи експерименту:

а) визначення проблеми та висунення наукової гіпотези (науково обґрунтованого припущення про можливу ефективність того чи іншого нововведення);

Призначення експерименту – доказ гіпотези.

б) визначення завдань дослідження і вибір методів;

в) експеримент у експериментальних та контрольних групах, де, на відміну від перших, не перевіряється ефективність нових прийомів навчання і воно здійснюється без змін;

г) заключний етап: формулювання висновків та практичне застосування результатів;

4). Анкетування, тобто відповіді на запитання даються у письмовій формі.

5). Вивчення шкільної документації, робіт учнів.

6). Для встановлення кількісних залежностей між дослідженими педагогічними явищами використовують математично-статистичні методи.

7). Для теоретичного узагальнення використовують методи аналізу і синтезу.