94. Сенс життя та проблема етичної творчості

Поняття "сенс життя" належить до етичних категорій, що відображають моральну са­мосвідомість особи. В ній синтезується увесь духовний досвід особистості у його смисложиттєвому вимірі. Моральною результа­тивністю його є або чисте сумління або, навпаки, відчуження від світу, відчуття самостійності і випадковості існування. Кожна людина зокрема і людство загалом бачить щастя ос­таточною метою людських зусиль. Правда, розуміння сенсу життя не завжди пов´язується із щастям. Релігійне, зокрема християнське його розуміння, не передбачає щастя в цьому світі, а переносить його можливість у "потойбічне" життя. Щастя, згідно з прийнятим визначенням, — це "пере­бивання повноти буття, пов´язане із самоутвердженням». Саморозвиток особи­стості — це процес і результат цілеспрямованої душевно-духов­ної діяльності. В діяльному самоутвердженні вона має здобувати людські чесноти, прибор­куючи примхливі вимоги тіла, що зваблює вигодами лінивого, напівсонного буття. Між тим людина зобов´язана са­мим фактом свого буття відповідати розумності та моральності своєї природи. Однак сенс життя вона здобуває не завдяки виконанню моральних зобов´я­зань, хоча цей факт відіграє важливу роль у самоусвідомленні та самоорганізації духовних структур на смисложиттєві цін­ності.Сенс життя набувається та усвідомлюється як його наявність у вільному розгортанні здібностей особи довкола особистісно визначеної потреби. Сенс життя не покладений десь ззовні, поза людиною. Сенс життя здобувається у свідомому творенні життя, а саме: творенні себе згідно з людським образом та творенні людяності стосунків в навколишньому середовищі. Реалізуючи своє при­значення бути людиною, особа здобуває справжню повноту буття, тобто сповнює його сенсом.

95. Аскетизм і його моральний потенціал

Аскетизм – зречення радощів життя, відлюдництво, умертвіння плоті задля досягнення моральної досконалості.

96. Етика та етикетє

ЕТИКЕТ - сукупність норм і правил, що відображають уявлення про належну поведінку і формалізують процес комунікації людей в суспільстві. Етикет - частина соціального рівня культури. Оскільки невідмовну частиною культури є система цензур і заборон, то можна сказати, що етикет на буденному рівні є відображенням загального її стану. Етикет можливий тоді, коли існують два партнери різного комунікативного статусу, наприклад, різного віку чи статі. Починаються правила етикету з ритуалу і традиції, і багато в чому зберігають з ними зв'язок. Розрізнити ритуальні дії і дії, продиктовані етикетом буває деколи неможливо. Основна їх відмінність полягає в тому, що ритуал завжди пов'язаний з деякою зміною, переходом і перетворенням, в той час як етикет покликаний виявити та затвердити вже існуючі соціальні відносини. Відомий російський етик Р.Г.Апресян пише, що виконання ритуалу наголошує і забезпечує приналежність учасників ритуалу до якогось співтовариству, їх прихильність якимсь вищим сенсів, а правилами етикету задаються рамки звичайного соціальної взаємодії. Можна, крім того, припустити, що якщо ритуал найчастіше - якесь сакральне, священне дію, то правило етикету дійсно регламентує буденне соціальну взаємодію. Кордон між етикетом і ритуалом найбільш розмита в традиційних суспільствах, де саме виникнення правил етикету, як і виникнення ритуалу, розглядалося як втручання вищої сили в побутову життя людей, і де виконання норм етикету відсилають до даної вищій силі.