57. Вплив вмісту гумусу на величину буферності грунтів.

Визначають буферність кількістю реагенту, яку потрібно внести в грунт щоб змінити певний показник грунту на одиницю. Наприклад для зміщення (нейтралізації) величини кислотності на 0,1 рН потрібно, щоб з орним шаром 1га поля прореагувало: на супіщаному дерново-підзолистому грунті 0,33 т вапняку, на темно-сірому опідзоленому чи бороземному грунті важкосуглинковому гранулометричному складу потрібно 0,8-1 т СаСО3.

58. Фізичні властивості грунтів

Незважаючи на великі успіхи агрохімічної науки можливість збалансувати поживний режим на вимогу рослин величина урожаю в значній мірі визначається агрофізичними властивостями грунтів. Від них залежать умови росту та розвитку рослин а отже і величина врожаїв та продуктивність праці в землеробстві. Ще В.Р. Вільямс підкреслював що порівняно в рідкісних випадках низька родючість грунту зумовлюється нестачею поживних речовин- частіше вона визначається нестачею вологи, а в переважній більшості- агрофізичними показниками грунтів. Неврожай зумовлений нестачею поживних речовин в грунті, частіше нестачею вологи, а в переважній більшості несприятливими агрофізичними властивостями грунтів. Всі фізичні властивості грунтів поділяють на основні і фізико-механічні.

59. Основні фізичні властивості грунтів.

До основних фізичних властивостей належать фізичні показники що характеризують тверду фазу грунтів. До них належать щільність твердої фази(питома маса), щільність будови(обємна маса) і шпаруватість(пористість) грунту. Знання цих показників необхідно для характеристики стану грунтів і обчислення в них вмісту абсолютних запасів вологи, повітря, елементів живлення рослин. Щільність твердої маси грунту або питома маса – це відношення маси грунту до маси рівного обєму води при +4 С, або маса рлиниці обєму твердої маси грунту виражена в г/см3. Ця величина залежить від кількості в грунті органічних компонентів. Для мінеральних горизонтів більшості грунтів щільність твердої фази коливається в межах від 2,4 до 2,65 г/см3. На торфяних грунтах цей показник знижується до 1,8 -1,4 г/см3. Щільність грунтів твердої фази грунтотвірних порід знаходиться в межах 2,7-2,8 г/см3.

Щільність будови або обємна маса грунту-вага одиниці обєму абсолютно сухого грунту в природному зволоженні виражена в г/см3. На відміну від щільності твердої фази в щільність будови входять і всі порожнини грунту, тому вона завжди менша і лежить у межах 0,8 до 1,6 г/см3. У нижніх перехідних до породи горизонтах і в породі деяких грунтів переважно піщаного гранскладу цей показник зростає до 1,7-1,8 г/см3. У торфових горизонтах щільність будови дорівнює 0,15-0,6 г/см3. Вона залежить від гранулометричного і мінерального складу, вмісту гумусу, структури. Цей показник значно зменшується при обробітку грунту. Застосування важкої техніки, багаторазові проходження агрегатів по полю значно ущільнюють грунт і особливо його глибші шари, які неможливо розпушити при оранці. Це значно погіршує водно-повітряний режим і в кінцевому результаті знижує родючість грунту. Оптимальна щільність будови орного шару для більшості культурних рослин знаходиться в межах 1,0-1.2 г/см3.

Шпаруватість грунту або пористість - це сумарний обєм всіх пор між частинками твердої фази грунту. Виражається в % до загального обєму грунту.в мінеральних грунтах вона складає 25-80%, у торфових горизонтах складає 80-90%. Залежно від величини пор виділяють капілярну, некапілярну, загальну шпаруватість. Капілярна шпаруватість включає в себе обєм пор які заповнюються водою при повному капілярному насиченні грунту. Вона за обємом дорівнюєнайменшій польовій вологоємкості грунту. Некапілярна шпаруватість включає в себе суму більш великих пустот грунту. Капілярна і некапілярна шпаруватість становлять загальну шпаруватість. Співвідношення капілярної і некапілярної шпаруватості визначає ступінь аерації грунту. Якщо загальна шпаруватість зумовлена головним чином капілярними порами, аерація грунту, послаблена і рослини не забезпечені в достатній кількості киснем, бо волога в капілярах утруднює пересування кисню. Якщо ж загальна шпаруватість зумовлена переважно некапілярними порами, то аерація добра, але забезпечення вологою часто недостатнє. В оптимальному за будовою грунті близько поовини його обєму повинна складати тверда фаза – 35-50%. Близько 30-40% має належати некапілярній шпаруватості та 25-35% - капілярній.