57. Оптимальною партією поставок матеріалів, які регулярно витрачаються у виробництві, є така, що потребує:

а) мінімальних витрат на придбання і зберігання;

б) мінімальної складської площі;

в) мінімальної кількості транспортних засобів;

г) мінімальних витрат на придбання;

д) мінімальних витрат на зберігання.

58. Для оцінювання вибуття виробничих запасів підприємство може застосовувати протягом року:

а) один з методів оцінювання за кожним видом (групою) виробничих запасів;

б) один з двох визначених на початок року методів оцінювання запасів;

в) різні методи оцінювання для окремих видів (груп) виробничих запасів;

г) лише метод «останній—перший» (LIFO);

д) лише метод «перший—перший» (FIFO).

59. За умов інфляції для оцінювання вибуття запасів доцільно застосовувати метод:

а) «перший—перший» (FIFO);

б) «останній—перший» (LIFO);

в) середньозваженої собівартості;

г) нормативних витрат;

д) ідентифікованої собівартості.

60. Оцінювання вибуття із запасів оригінальних матеріалів здійснюється за методом:

а) «перший—перший» (FIFO);

б) «останній—перший» (LIFO);

в) середньозваженої ціни;

г) нормативної собівартості;

д) ідентифікованої собівартості.

61. Адаптація устаткування до зміни обсягу виробництва здійснюється для:

а) збільшення обсягу виробництва;

б) підвищення продуктивності праці;

в) мінімізації експлуатаційних витрат;

г) збільшення завантаження устаткування;

д) скорочення простоїв устаткування.

62. До основних параметрів адаптації устаткування належать:

а) кількість устаткування, потужність його двигунів і час роботи;

б) кількість устаткування, час та інтенсивність (продуктивність) його роботи;

в) потужність двигунів і час роботи устаткування;

г) пропускна спроможність устаткування в машино-годинах;

д) кількість устаткування і потужність його двигунів.

63. Оптимальною є така інтенсивність роботи устаткування, за якої:

а) продуктивність устаткування максимальна;

б) максимально використовується потужність двигунів верстата;

в) час машинної роботи максимальний;

г) витрати на одиницю роботи (продукції) мінімальні;

д) витрати на одиницю часу роботи (машино-годину) мінімальні.

64. За зростання інтенсивності роботи устаткування витрати на одиницю продукції (функція «витрати—результат»):

а) зростають на всьому діапазоні інтенсивностей;

б) спочатку знижуються, а потім зростають, тобто функція витрат має -подібну форму;

в) спочатку зростають, а потім знижуються, тобто функція витрат має -подібну форму;

г) залишаються незмінними;

д) знижуються на всьому діапазоні інтенсивностей.

65. Розподіл роботи між однотипними машинами з різними функціями «витрати—результат» у процесі адаптації операційної системи здійснюється в такій послідовності:

а) від більш продуктивних до менш продуктивних машин;

б) у порядку спадної продуктивності машин;

в) від машини з меншими граничними витратами за адаптації її за інтенсивністю до досягнення нею рівня витрат наступної машини за адаптації її за часом;

г) від машини з меншими граничними витратами без урахування їх зміни в процесі адаптації;

д) послідовність розподілу роботи не впливає на загальну величину витрат, тому може бути довільною.

66. Основними складовими лізингових платежів (орендної плати) є:

а) амортизаційні відрахування та лізинговий дохід (дохід на капітал);

б) амортизаційні відрахування та експлуатаційні витрати;

в) амортизаційні відрахування та витрати на ремонт;

г) витрати на страхування майна та ремонт;

д) витрати на страхування майна та лізинговий дохід.

67. За порівняння альтернативних варіантів придбання устаткування (лізинг, купівля за кредит) економічно вигіднішим вважається той, який забезпечує:

а) мінімальні річні платежі;

б) мінімальний відсоток річного доходу (орендний дохід, відсоток за кредит);

в) лінійну амортизацію;

г) мінімальні загальні витрати у теперішній вартості;

д) максимальний термін оплати вартості устаткування.

68. Ануїтетними вважаються платежі, які протягом певної кількості років:

а) поступово зменшуються;

б) поступово зростають;

в) однакові;

г) спочатку зростають, а потім зменшуються;

д) спочатку зменшуються, а потім зростають.

69.Метод CVP означає:

можливість дослідження впливу різних чинників зовнішнього середовища на операційну діяльність підприємства;

економіко-математичне моделювання залежності обсягу виробництва, величини змінних і постійних витрат та його прибутку;

експертну оцінку різних видів прибутку залежно від змінних і постійних витрат;

відносини між постачальниками, споживачами та партнерами підприємства)

70. Центрами, які виробляють та реалізують виробничу продукцію, є центри:

1. інвестицій;

2. прибутку;

3. витрат.

71. Витрати, які не можна віднести безпосередньо на конкретні види продукції у багато продуктовому виробництві, називають:

1. прямі

2. непрямі

3. постійні

72. Організаційний аспект системи управляння витратами пов’язаний з:

1. пошуком шляхів до зниження витрат;

2. визначенням місць формування витрат і центрів відповідальності;

3. усуненням небажаних відхилень у виконанні планових завдань.

73. Собівартість продукції це - :

1. витрати праці на виробництво і реалізацію продукції;

2. витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції;

3. виражені в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію продукції;

4. витрати на виробництво і прибуток підприємства)

74. Метод валового прибутку передбачає визначення у процесі CVР-аналізу:

1. оперативного лівериджу;

2. інвестиційної привабливості;

3. фінансової стійкості;

4. норми прибутковості.

75. Центр відповідальності – це:

1. структурна одиниця системи управління національною економікою;

2. елемент діяльності підприємств, який очолює певна особа;

3. всі відповіді вірні.

76. Структура витрат на виробництво продукції – це:

1. склад витрат і частка кожного елемента в їх загальному обсязі;

2. склад витрат за їх статтями;

3. співвідношення витрат у їх обсязі.

77. Мотиваційний аспект системи управління витратами полягає в:

1. визначенні місць формування витрат і центрів відповідальності;

2. усуненні небажаних відхилень у виконанні планових завдань;

3. спонуканні працівників до дотримання ними встановленими планом витрат.

78. Калькуляція собівартості продукції складається:

1. в розрізі комплексних статей;

2. за економічними елементами;

3. за статтями витрат;

4. на визначений період;

5. на калькуляційну одиницю.

79. Для визначення точки беззбитковості використовують методи:

1. аналітичний, математичний, графічний;

2. валового прибутку, математичний, графічний;

3. експертних оцінок, математичний, графічний;

80. До загальних критеріїв управління витратами не належить принцип:

1. безперервності;

2. мінімальної трудомісткості;

3. надійності.

81. Які витрати входять до складу витрат періоду:

1. на рекламу;

2. на утримання дитячих закладів;

3. транспортні.

82. До загальних критеріїв управління витратами не належить принцип:

1. безперервності;

2. мінімальної трудомісткості;

3. надійності.

83. Місцем виникнення витрат не може бути:

1. законсервований об’єкт, який не експлуатується;

2. робочі місця управлінського персоналу;

3. підприємство в цілому;

4. цехи допоміжного та обслуговуючого виробництв;

5. поліклініка, що знаходиться на балансі підприємства)

84. Що є причиною виникнення негативного ефекту масштабу:

1. зниження середніх змінних витрат на одиницю продукції;

2. ріст сукупних витрат в процесі подальшого зростання об’єму виробництва;

3. зменшення сукупних витрат в процесі подальшого зростання об’єму виробництва;

4. зниження витрат на робочу силу з розрахунку на одиницю продукції.

85. Мотиваційний аспект системи управління витратами полягає в :

1. визначення місць формування витрат і центрів відповідальності;

2. усуненні небажаних відхилень у виконанні планових завдань;

3. спонуканні працівників до дотримання ними встановлених планом витрат.

86. Витрати, які можна безпосередньо віднести на конкретні види продукції, - це:

1. пропорційні;

2. прямі;

3. постійні.

87. Організація управління витратами за центрами відповідальності:

доцільна на підприємствах, які мають відокремлені підрозділи, філії та дочірні підприємства;

доцільна на будь-якому підприємстві;

дає можливість формувати механізм самоконтролю працівників підприємства;

правильними є всі попередні відповіді;

правильними є відповіді а), в).

88. Об’єктами калькулювання на підприємстві виступають:

кожен вид продукції, що випускається;

видатки майбутніх періодів;

загальний обсяг виробництва продукції;

роботи і послуги надані іншим підприємством.

89. Маржинальний прибуток – це:

дохід від продажу продукції;

різниця між виручкою і змінними витратами;

різниця між виручкою і постійними витратами;

різниця між виручкою і загальними витратами;

сума заробітної плати та операційного прибутку.

90. Організаційний аспект системи управління витратами пов’язаний з:

пошуком шляхів до зниження витрат;

визначенням місць формування витрат і центрів відповідальності;

усуненням небажаних відхилень у виконання планових завдань.

91. Доцільність зміни обсягу виробництва продукції оцінюють на основі витрат:

А) загальних;

Б. граничних;

В. ціни виробів.

92.Функціональний аспект управління витратами включає блоки:

прогнозування та планування;

мотивації та організації;

обліку та аналізу;

організації;

правильними є відповіді А і В.

93. За яким методом калькулювання може здійснюватися обчислення собівартості окремих виробів:

нормативним;

параметричним;

розрахунково-аналітичним;

всіма вище переліченими;

немає правильної відповіді.

94. Коефіцієнт маржинального прибутку обчислюється як відношення останнього до:

операційного прибутку;

загальних витрат;

змінних витрат;

виручки від продажу продукції;

постійних витрат

95. В системі управління витратами розрізняють аспекти:

функціональний, організаційний, мотиваційний;

мотиваційний, стимулюючий, організаційний;

стимулюючий, функціональний, організаційний.

96. До прямих належать витрати, які:

регулярно;

є постійними;

безпосередньо відносяться на окремі види виробів;

не залежать від номенклатури продукції;

обчислюються за встановленими нормами.

97. Системи управління витратами на підприємстві розрізняють за такими ознаками:

виробничим профілем підприємства;

наявністю чи відсутністю нормативних витрат;

масштабом виробництва;

повнотою охоплення витрат за калькулювання;

правильними є відповіді Б і Г.

98. Показник витрат є показником відповідальності для центру:

1. інвестицій;

2. витрат;

3. прибутку;

4. правильними є всі попередні відповіді;

5. правильними є відповіді а), б).

99. Витрати, які не можна віднести безпосередньо на конкретні види продукції у багато продуктивному виробництві, називають:

1. прямі;

2. непрямі;

3. постійні.

100. Під системою розуміють:

1. сукупність об’єктів, компонентів або довільної природи, які утворюють цілісність в певному контексті;

2. сукупність стійких у часі зв’язків між елементами;

3. сукупність об’єктів, які не входять у склад вив теми, але впливають на її поведінку.

101. Адміністративні витрати – це:

1. витрати загальногосподарського призначення;

2. витрати, пов’язані з обслуговування виробництва і управління ним в масштабі всього підприємства;

3. витрати, пов’язані із забезпеченням правил техніки безпект і охорони праці.

102. Об’єктом управління витратами є:

1. функції обліку і аналізу витрат;

2. функції прогнозування і планування витрат;

3. господарська діяльність підприємства з погляду здійснення витрат;

4. функції мотивації та організації;

5. правильними є відповіді А і Б.

103. Собівартість продукції це - :

1. витрати праці на виробництво і реалізацію продукції;

2. витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції;

3. виражені в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію продукції;

4. витрати на виробництво і прибуток підприємства)

104. Витрати, які можна безпосередньо віднести на конкретні види продукції, - це:

1. пропорційні;

2. прямі;

3. постійні.

105. Віднесення постійних витрат організації безпосередньо на фінансовий результат притаманний методу:

1. директ-кост;

2. стандарт-кост;

3. АВС.

106. До непрямих належать витрати, які:

1. здійснюються періодично;

2. змінюються в часі;

3. залежать від номенклатури продукції;

4. не відносяться безпосередньо на окремі види виробів у багато продуктовому виробництві;

107. Місцем виникнення витрат не може бути:

1. законсервований об’єкт, який не експлуатується;

2. робочі місця управлінського персоналу;

3. підприємство в цілому;

4. цехи допоміжного та обслуговуючого виробництв;

5. поліклініка, що знаходиться на балансі підприємства)

108. Калькулювання – це обчислення собівартості продукції:

1. валової;

2. товарної;

3. реалізованої;

4. окремих її видів.

109. Повна собівартість продукції більша від виробничої на суму:

1. позавиробничих витрат;

2. прибутку;

3. зміни залишків незавершеного виробництва)

110. До загальних критеріїв управління витратами не належить принцип:

1. безперервності;

2. мінімальної трудомісткості;

3. надійності.

111. Організаційний аспект системи управляння витратами пов’язаний з:

1. пошуком шляхів до зниження витрат;

2. визначенням місць формування витрат і центрів відповідальності;

3. усуненням небажаних відхилень у виконанні планових завдань

112. Центри відповідальності – це:

1. структурна одиниця системи управління національною економікою;

2. елемент діяльності підприємств, який очолює певна особа;

3. всі відповіді вірні.

113. Собівартість продукції це - :

1. витрати праці на виробництво і реалізацію продукції;

2. витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції;

3. виражені в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію продукції;

4. витрати на виробництво і прибуток підприємства)

114. Витрати, що не залежать від обсягу виробництва:

1. явні;

2. постійні;

3. прямі.

115. Віднесення постійних витрат організації безпосередньо на фінансовий результат притаманний методу:

1. директ-кост;

2. стандарт-кост;

3. АВС.

116. Структура витрат на виробництво продукції – це:

1. склад витрат і частка кожного елемента в їх загальному обсязі;

2. склад витрат за їх статтями;

3. співвідношення витрат у їх обсязі.

117. Мотиваційний аспект системи управління витратами полягає в:

1. визначенні місць формування витрат і центрів відповідальності;

2. усуненні небажаних відхилень у виконанні планових завдань;

3. спонуканні працівників до дотримання ними встановленими планом витрат.

118. Центрами, які виробляють та реалізують виробничу продукцію є центри:

1. інвестицій;

2. прибутку;

3. витрат.

119. Доцільність зміни обсягу виробництва продукції оцінюють на основі витрат:

1. загальних;

2. граничних;

3. ціни виробів.

120. Постійний пошук, передачу, нагромадження, обробку та аналіз інформації для потреб управління підприємством передбачає принцип системи управління витратами на підприємстві:

1. партисипативності;

2. безперервності;

3. мінімальної трудомісткості.

121. До загальних критеріїв управління витратами не належить принцип:

безперервності;

мінімальної трудомісткості;

надійності.

122. Місцем виникнення витрат не може бути:

законсервований об’єкт, який не експлуатується;

робочі місця управлінського персоналу;

підприємство в цілому;

цехи допоміжного та обслуговуючого виробництв;

поліклініка, що знаходиться на балансі підприємства)

123. Калькулювання – це обчислення собівартості продукції:

1. валової;

2. товарної;

3. реалізованої;

4. окремих її видів.

124. Основними шляхами зниження собівартості продукції є:

1. підвищення фондовіддачі;

2. підвищення якості продукції;

3. збільшення обсягу реалізації.

125. Ціна, за якою продукція (робота, послуги) одного центру відповідальності підприємства передається іншому, називається:

1. цеховою;

2. виробничою;

3. трансфертною;

4. відпускною.

126. Витрати, які можна безпосередньо віднести на конкретні види продукції, - це:

1. пропорційні;

2. прямі;

3. постійні.

127. Віднесення постійних витрат організації безпосередньо на фінансовий результат притаманний методу:

1. директ-кост;

2. стандарт-кост;

3. АВС.

128. Об’єктами калькулювання на підприємстві виступають:

1. кожен вид продукції, що випускається;

2. видатки майбутніх періодів;

3. загальний обсяг виробництва продукції;

4. роботи і послуги надані іншим підприємством.

129. Витрати, які можна безпосередньо віднести на конкретні види продукції, - це:

1. пропорційні;

2. прямі;

3. постійні.

130. Віднесення постійних витрат організації безпосередньо на фінансовий результат притаманний методу:

1. директ-кост;

2. стандарт-кост;

3. АВС.

131. До непрямих належать витрати, які:

1. здійснюються періодично;

2. змінюються в часі;

3. залежать від номенклатури продукції;

4. не відносяться безпосередньо на окремі види виробів у багато продуктовому виробництві;

132. Нижньою межею ціни на продукцію підприємства може бути:

1. виробнича собівартість;

2. повна собівартість;

3. собівартість за змінними витратами;

4. собівартість за прямими витратами;

5. правильними є відповіді Б і В.

133. Місцем виникнення витрат не може бути:

1. законсервований об’єкт, який не експлуатується;

2. робочі місця управлінського персоналу;

3. підприємство в цілому;

4. цехи допоміжного та обслуговуючого виробництв;

5. поліклініка, що знаходиться на балансі підприємства)

134. Витрати, які не можна віднести безпосередньо на конкретні види продукції у багато продуктивному виробництві, називають:

1. прямі;

2. непрямі;

3. постійні.

135. Під системою розуміють:

1. сукупність об’єктів, компонентів або довільної природи, які утворюють цілісність в певному контексті;

2. сукупність стійких у часі зв’язків між елементами;

3. сукупність об’єктів, які не входять у склад вив теми, але впливають на її поведінку.

136. Об’єктом управління витратами є:

1. функції обліку і аналізу витрат;

2. функції прогнозування і планування витрат;

3. господарська діяльність підприємства з погляду здійснення витрат;

4. функції мотивації та організації;

5. правильними є відповіді А і Б.

137. Центрами, які виробляють та реалізують виробничу продукцію є центри:

1. інвестицій;

2. прибутку;

3. витрат.

138. Які витрати потрібно додати до виробничої собівартості продукції, щоб отримати собівартість реалізованої продукції:

1. загальновиробничі;

2. на сировину, матеріали, паливо;

3. витрати періоду.

139. В системі управління витратами розрізняють аспекти:

1. функціональний, організаційний, мотиваційний;

2. мотиваційний, стимулюючий, організаційний;

3. стимулюючий, функціональний, організаційний.

140. До прямих належать витрати, які:

1. регулярно;

2. є постійними;

3. безпосередньо відносяться на окремі види виробів;

4. не залежать від номенклатури продукції;

5. обчислюються за встановленими нормами.

141. Системи управління витратами на підприємстві розрізняють за такими ознаками:

1. виробничим профілем підприємства;

2. наявністю чи відсутністю нормативних витрат;

3. масштабом виробництва;

4. повнотою охоплення витрат за калькулювання;

5. правильними є відповіді Б і Г.

142.Показник витрат є показником відповідальності для центру:

1. інвестицій;

2. витрат;

3. прибутку;

4. правильними є всі попередні відповіді;

5. правильними є відповіді а), б).

143. Попроцесний метод визначення фактичної собівартості продукції застосовується у виробництві:

1. індивідуальному;

2. одностадійному;

3. багатостадійному;

4. потоковому;

5. не потоковому.

144. Структура витрат на виробництво продукції – це:

1. склад витрат і частка кожного елемента в їх загальному обсязі;

2. склад витрат за їх статтями;

3. співвідношення витрат у їх обсязі.

145. Організаційний аспект системи управління витратами пов’язаний з:

1. пошуком шляхів до зниження витрат;

2. визначенням місць формування витрат і центрів відповідальності;

3. усуненням небажаних відхилень у виконання планових завдань.

146. Доцільність зміни обсягу виробництва продукції оцінюють на основі витрат:

1. загальних;

2. граничних;

3. ціни виробів.

147. Функціональний аспект управління витратами включає блоки:

1. прогнозування та планування;

2. мотивації та організації;

3. обліку та аналізу;

4. організації;

5. правильними є відповіді А і В.

148. За яким методом калькулювання може здійснюватися обчислення собівартості окремих виробів:

1. нормативним;

2. параметричним;

3. розрахунково-аналітичним;

4. всіма вище переліченими;

5. немає правильної відповіді.

149. Які витрати входять до складу витрат періоду;

1. на рекламу;

2. на утримання дитячих закладів;

3. транспортні.

150. Мотиваційний аспект системи управління витратами полягає в :

1. визначення місць формування витрат і центрів відповідальності;

2. усуненні небажаних відхилень у виконанні планових завдань;

3. спонуканні працівників до дотримання ними встановлених планом витрат.

151. Витрати, які можна безпосередньо віднести на конкретні види продукції, - це:

1. пропорційні;

2. прямі;

3. постійні.

152. Організація управління витратами за центрами відповідальності:

1. доцільна на підприємствах, які мають відокремлені підрозділи, філії та дочірні підприємства;

2. доцільна на будь-якому підприємстві;

3. дає можливість формувати механізм самоконтролю працівників підприємства;

4. правильними є всі попередні відповіді;

5. правильними є відповіді а), в).

153. Об’єктами калькулювання на підприємстві виступають:

1. кожен вид продукції, що випускається;

2. видатки майбутніх періодів;

3. загальний обсяг виробництва продукції;

4. роботи і послуги надані іншим підприємством.

154. Які відходи мають здатність зменшувати собівартість продукції:

1. зворотні;

2. виробничий брак;

3. залишки матеріальних цінностей.

155. До загальних критеріїв управління витратами не належить принцип:

1. безперервності;

2. мінімальної трудомісткості;

3. надійності.

156. Які витрати входять до складу витрат періоду:

1. на рекламу;

2. на утримання дитячих закладів;

3. транспортні.

157. До загальних критеріїв управління витратами не належить принцип:

1. безперервності;

2. мінімальної трудомісткості;

3. надійності.

158. Місцем виникнення витрат не може бути:

1. законсервований об’єкт, який не експлуатується;

2. робочі місця управлінського персоналу;

3. підприємство в цілому;

4. цехи допоміжного та обслуговуючого виробництв;

5. поліклініка, що знаходиться на балансі підприємства)

159. Витрати, відносна зміна яких дорівнює відносній зміні обсягу виробництва:

1. пропорційні;

2. прогресуючі;

3. нерелевантні.

160. Центр відповідальності – це:

1. структурна одиниця системи управління національною економікою;

2. елемент діяльності підприємств, який очолює певна особа;

3. всі відповіді вірні.

161. Структура витрат на виробництво продукції – це:

1. склад витрат і частка кожного елемента в їх загальному обсязі;

2. склад витрат за їх статтями;

3. співвідношення витрат у їх обсязі.

162. Мотиваційний аспект системи управління витратами полягає в:

1. визначенні місць формування витрат і центрів відповідальності;

2. усуненні небажаних відхилень у виконанні планових завдань;

3. спонуканні працівників до дотримання ними встановленими планом витрат.

163. Калькуляція собівартості продукції складається:

1. в розрізі комплексних статей;

2. за економічними елементами;

3. за статтями витрат;

4. на визначений період;

5. на калькуляційну одиницю.

164. За частотою контрольних операцій контроль може бути:

1. підсумковим;

2. поточним;

3. разовим;

4. попереднім.

165. Центрами, які виробляють та реалізують виробничу продукцію, є центри:

1. інвестицій;

2. прибутку;

3. витрат.

166. Витрати, які не можна віднести безпосередньо на конкретні види продукції у багато продуктовому виробництві, називають:

1. прямі

2. непрямі

3. постійні

167. Організаційний аспект системи управляння витратами пов’язаний з:

1. пошуком шляхів до зниження витрат;

2. визначенням місць формування витрат і центрів відповідальності;

3. усуненням небажаних відхилень у виконанні планових завдань.

168. Собівартість продукції це - :

1. витрати праці на виробництво і реалізацію продукції;

2. витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції;

3. виражені в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію продукції;

4. витрати на виробництво і прибуток підприємства)

169. Калькуляція собівартості продукції складається:

1. на визначений період;

2. за статтями витрат;

3. за економічними елементами.

170. Центрами, які виробляють та реалізують виробничу продукцію, є центри:

1. інвестицій;

2. прибутку;

3. витрат.

171. Витрати, які не можна віднести безпосередньо на конкретні види продукції у багато продуктовому виробництві, називають:

1. прямі

2. непрямі

3. постійні

172. Організаційний аспект системи управляння витратами пов’язаний з:

1. пошуком шляхів до зниження витрат;

2. визначенням місць формування витрат і центрів відповідальності;

3. усуненням небажаних відхилень у виконанні планових завдань.

173. Собівартість продукції це - :

1. витрати праці на виобництво і реалізацію продукції;

2. витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції;

3. виражені в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію продукції;

4. витрати на виробництво і прибуток підприємства)

174. Витрати, відносна зміна яких дорівнює відносній зміні обсягу виробництва:

1. пропорційні;

2. прогресуючі;

3. нерелевантні.

175. Центр відповідальності – це:

1. структурна одиниця системи управління національною економікою;

2. елемент діяльності підприємств, який очолює певна особа;

3. всі відповіді вірні.

176. Структура витрат на виробництво продукції – це:

1. склад витрат і частка кожного елемента в їх загальному обсязі;

2. склад витрат за їх статтями;

3. співвідношення витрат у їх обсязі.

177. Мотиваційний аспект системи управління витратами полягає в:

1. визначенні місць формування витрат і центрів відповідальності;

2. усуненні небажаних відхилень у виконанні планових завдань;

3. спонуканні працівників до дотримання ними встановленими планом витрат.

178. Калькуляція собівартості продукції складається:

1. в розрізі комплексних статей;

2. за економічними елементами;

3. за статтями витрат;

4. на визначений період;

5. на калькуляційну одиницю.

179. Які відходи мають здатність зменшувати собівартість продукції:

1. зворотні;

2. виробничий брак;

3. залишки матеріальних цінностей.

180. До загальних критеріїв управління витратами не належить принцип:

1. безперервності;

2. мінімальної трудомісткості;

3. надійності.

181. Які витрати входять до складу витрат періоду:

1. на рекламу;

2. на утримання дитячих закладів;

3. транспортні.

182. До загальних критеріїв управління витратами не належить принцип:

1. безперервності;

2. мінімальної трудомісткості;

3. надійності.

183. Місцем виникнення витрат не може бути:

1. законсервований об’єкт, який не експлуатується;

2. робочі місця управлінського персоналу;

3. підприємство в цілому;

4. цехи допоміжного та обслуговуючого виробництв;

5. поліклініка, що знаходиться на балансі підприємства)

184. Які витрати входять до складу витрат періоду;

1. на рекламу;

2. на утримання дитячих закладів;

3. транспортні.

185. Мотиваційний аспект системи управління витратами полягає в :

1. визначення місць формування витрат і центрів відповідальності;

2. усуненні небажаних відхилень у виконанні планових завдань;

3. спонуканні працівників до дотримання ними встановлених планом витрат.

186. Витрати, які можна безпосередньо віднести на конкретні види продукції, - це:

1. пропорційні;

2. прямі;

3. постійні.

187. Організація управління витратами за центрами відповідальності:

1. доцільна на підприємствах, які мають відокремлені підрозділи, філії та дочірні підприємства;

2. доцільна на будь-якому підприємстві;

3. дає можливість формувати механізм самоконтролю працівників підприємства;

4. правильними є всі попередні відповіді;

5. правильними є відповіді а), в).

188. Об’єктами калькулювання на підприємстві виступають:

1. кожен вид продукції, що випускається;

2. видатки майбутніх періодів;

3. загальний обсяг виробництва продукції;

4. роботи і послуги надані іншим підприємством.

189. Структура витрат на виробництво продукції – це:

1. склад витрат і частка кожного елемента в їх загальному обсязі;

2. склад витрат за їх статтями;

3. співвідношення витрат у їх обсязі.

190. Організаційний аспект системи управління витратами пов’язаний з:

1. пошуком шляхів до зниження витрат;

2. визначенням місць формування витрат і центрів відповідальності;

3. усуненням небажаних відхилень у виконання планових завдань.

191. Доцільність зміни обсягу виробництва продукції оцінюють на основі витрат:

1. загальних;

2. граничних;

3. ціни виробів.

192. Функціональний аспект управління витратами включає блоки:

1. прогнозування та планування;

2. мотивації та організації;

3. обліку та аналізу;

4. організації;

5. правильними є відповіді А і В.

193.За яким методом калькулювання може здійснюватися обчислення собівартості окремих виробів:

1. нормативним;

2. параметричним;

3. розрахунково-аналітичним;

4. всіма вище переліченими;

5. немає правильної відповіді.

194. Які витрати потрібно додати до виробничої собівартості продукції, щоб отримати собівартість реалізованої продукції:

1. загальновиробничі;

2. на сировину, матеріали, паливо;

3. витрати періоду.

195. В системі управління витратами розрізняють аспекти:

1. функціональний, організаційний, мотиваційний;

2. мотиваційний, стимулюючий, організаційний;

3. стимулюючий, функціональний, організаційний.

196. До прямих належать витрати, які:

1. регулярно;

2. є постійними;

3. безпосередньо відносяться на окремі види виробів;

4. не залежать від номенклатури продукції;

5. обчислюються за встановленими нормами.

197. Системи управління витратами на підприємстві розрізняють за такими ознаками:

1. виробничим профілем підприємства;

2. наявністю чи відсутністю нормативних витрат;

3. масштабом виробництва;

4. повнотою охоплення витрат за калькулювання;

5. правильними є відповіді Б і Г.

198. Показник витрат є показником відповідальності для центру:

1. інвестицій;

2. витрат;

3. прибутку;

4. правильними є всі попередні відповіді;

5. правильними є відповіді а), б).

199. Витрати, які не можна віднести безпосередньо на конкретні види продукції у багато продуктивному виробництві, називають:

1. прямі;

2. непрямі;

3. постійні.

200.Під системою розуміють:

1. сукупність об’єктів, компонентів або довільної природи, які утворюють цілісність в певному контексті;

2. сукупність стійких у часі зв’язків між елементами;

3. сукупність об’єктів, які не входять у склад вив теми, але впливають на її поведінку.

201. Адміністративні витрати – це:

1. витрати загальногосподарського призначення;

2. витрати, пов’язані з обслуговування виробництва і управління ним в масштабі всього підприємства;

3. витрати, пов’язані із забезпеченням правил техніки безпект і охорони праці.

202. Об’єктом управління витратами є:

1. функції обліку і аналізу витрат;

2. функції прогнозування і планування витрат;

3. господарська діяльність підприємства з погляду здійснення витрат;

4. функції мотивації та організації;

5. правильними є відповіді А і Б.

203. Собівартість продукції це - :

1. витрати праці на виробництво і реалізацію продукції;

2. витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції;

3. виражені в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію продукції;

4. витрати на виробництво і прибуток підприємства)

204. Витрати, які можна безпосередньо віднести на конкретні види продукції, - це:

1. пропорційні;

2. прямі;

3. постійні.

205. Віднесення постійних витрат організації безпосередньо на фінансовий результат притаманний методу:

1. директ-кост;

2. стандарт-кост;

3. АВС.

206. До непрямих належать витрати, які:

1. здійснюються періодично;

2. змінюються в часі;

3. залежать від номенклатури продукції;

4. не відносяться безпосередньо на окремі види виробів у багато продуктовому виробництві;

207. Місцем виникнення витрат не може бути:

1. законсервований об’єкт, який не експлуатується;

2. робочі місця управлінського персоналу;

3. підприємство в цілому;

4. цехи допоміжного та обслуговуючого виробництв;

5. поліклініка, що знаходиться на балансі підприємства)

208. Калькулювання – це обчислення собівартості продукції:

1. валової;

2. товарної;

3. реалізованої;

4. окремих її видів.

209. Повна собівартість продукції більша від виробничої на суму:

1. позавиробничих витрат;

2. прибутку;

3. зміни залишків незавершеного виробництва)

210. До загальних критеріїв управління витратами не належить принцип:

1. безперервності;

2. мінімальної трудомісткості;

3. надійності.

211. Організаційний аспект системи управляння витратами пов’язаний з:

1. пошуком шляхів до зниження витрат;

2. визначенням місць формування витрат і центрів відповідальності;

3. усуненням небажаних відхилень у виконанні планових завдань.

212. Центри відповідальності – це:

1. структурна одиниця системи управління національною економікою;

2. елемент діяльності підприємств, який очолює певна особа;

3. всі відповіді вірні.

213. Собівартість продукції це - :

1. витрати праці на виробництво і реалізацію продукції;

2. витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції;

3. виражені в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію продукції;

4. витрати на виробництво і прибуток підприємства)

214. Витрати, що не залежать від обсягу виробництва:

1. явні;

2. постійні;

3. прямі.

215. Віднесення постійних витрат організації безпосередньо на фінансовий результат притаманний методу:

1. директ-кост;

2. стандарт-кост;

3. АВС.

216. Структура витрат на виробництво продукції – це:

1. склад витрат і частка кожного елемента в їх загальному обсязі;

2. склад витрат за їх статтями;

3. співвідношення витрат у їх обсязі.

217. Мотиваційний аспект системи управління витратами полягає в:

1. визначенні місць формування витрат і центрів відповідальності;

2. усуненні небажаних відхилень у виконанні планових завдань;

3. спонуканні працівників до дотримання ними встановленими планом витрат.

218. Центрами, які виробляють та реалізують виробничу продукцію є центри:

1. інвестицій;

2. прибутку;

3. витрат.

219. Доцільність зміни обсягу виробництва продукції оцінюють на основі витрат:

1. загальних;

2. граничних;

3. ціни виробів.

220. Постійний пошук, передачу, нагромадження, обробку та аналіз інформації для потреб управління підприємством передбачає принцип системи управління витратами на підприємстві:

1. партисипативності;

2. безперервності;

3. мінімальної трудомісткості.

221. До загальних критеріїв управління витратами не належить принцип:

1. безперервності;

2. мінімальної трудомісткості;

3. надійності.

222. Місцем виникнення витрат не може бути:

1. законсервований об’єкт, який не експлуатується;

2. робочі місця управлінського персоналу;

3. підприємство в цілому;

4. цехи допоміжного та обслуговуючого виробництв;

5. поліклініка, що знаходиться на балансі підприємства)

223. Калькулювання – це обчислення собівартості продукції:

1. валової;

2. товарної;

3. реалізованої;

4. окремих її видів.

224.Основними шляхами зниження собівартості продукції є:

1. підвищення фондовіддачі;

2. підвищення якості продукції;

3. збільшення обсягу реалізації.

225. Ціна, за якою продукція (робота, послуги) одного центру відповідальності підприємства передається іншому, називається:

1. цеховою;

2. виробничою;

3. трансфертною;

4. відпускною.

226. Витрати, які можна безпосередньо віднести на конкретні види продукції, - це:

1. пропорційні;

2. прямі;

3. постійні.

227. Віднесення постійних витрат організації безпосередньо на фінансовий результат притаманний методу:

1. директ-кост;

2. стандарт-кост;

3. АВС.

228. Об’єктами калькулювання на підприємстві виступають:

1. кожен вид продукції, що випускається;

2. видатки майбутніх періодів;

3. загальний обсяг виробництва продукції;

4. роботи і послуги надані іншим підприємством.

229. Витрати, які можна безпосередньо віднести на конкретні види продукції, - це:

1. пропорційні;

2. прямі;

3. постійні.

230. Віднесення постійних витрат організації безпосередньо на фінансовий результат притаманний методу:

1. директ-кост;

2. стандарт-кост;

3. АВС.

231. До непрямих належать витрати, які:

1. здійснюються періодично;

2. змінюються в часі;

3. залежать від номенклатури продукції;

4. не відносяться безпосередньо на окремі види виробів у багато продуктовому виробництві;

232. Нижньою межею ціни на продукцію підприємства може бути:

1. виробнича собівартість;

2. повна собівартість;

3. собівартість за змінними витратами;

4. собівартість за прямими витратами;

5. правильними є відповіді Б і В.

233. Місцем виникнення витрат не може бути:

1. законсервований об’єкт, який не експлуатується;

2. робочі місця управлінського персоналу;

3. підприємство в цілому;

4. цехи допоміжного та обслуговуючого виробництв;

5. поліклініка, що знаходиться на балансі підприємства)

234. Витрати, які не можна віднести безпосередньо на конкретні види продукції у багато продуктивному виробництві, називають:

1. прямі;

2. непрямі;

3. постійні.

235. Під системою розуміють:

1. сукупність об’єктів, компонентів або довільної природи, які утворюють цілісність в певному контексті;

2. сукупність стійких у часі зв’язків між елементами;

3. сукупність об’єктів, які не входять у склад вив теми, але впливають на її поведінку.

236. Об’єктом управління витратами є:

1. функції обліку і аналізу витрат;

2. функції прогнозування і планування витрат;

3. господарська діяльність підприємства з погляду здійснення витрат;

4. функції мотивації та організації;

5. правильними є відповіді А і Б.

237. Центрами, які виробляють та реалізують виробничу продукцію є центри:

1. інвестицій;

2. прибутку;

3. витрат.

238. Які витрати потрібно додати до виробничої собівартості продукції, щоб отримати собівартість реалізованої продукції:

1. загальновиробничі;

2. на сировину, матеріали, паливо;

3. витрати періоду.

239. В системі управління витратами розрізняють аспекти:

1. функціональний, організаційний, мотиваційний;

2. мотиваційний, стимулюючий, організаційний;

3. стимулюючий, функціональний, організаційний.

240. До прямих належать витрати, які:

1. регулярно;

2. є постійними;

3. безпосередньо відносяться на окремі види виробів;

4. не залежать від номенклатури продукції;

5. обчислюються за встановленими нормами.

241. Системи управління витратами на підприємстві розрізняють за такими ознаками:

1. виробничим профілем підприємства;

2. наявністю чи відсутністю нормативних витрат;

3. масштабом виробництва;

4. повнотою охоплення витрат за калькулювання;

5. правильними є відповіді Б і Г.

242. Показник витрат є показником відповідальності для центру:

1. інвестицій;

2. витрат;

3. прибутку;

4. правильними є всі попередні відповіді;

5. правильними є відповіді а), б).

243. Попроцесний метод визначення фактичної собівартості продукції застосовується у виробництві:

1. індивідуальному;

2. одностадійному;

3. багатостадійному;

4. потоковому;

5. не потоковому.

244. Структура витрат на виробництво продукції – це:

1. склад витрат і частка кожного елемента в їх загальному обсязі;

2. склад витрат за їх статтями;

3. співвідношення витрат у їх обсязі.

245. Організаційний аспект системи управління витратами пов’язаний з:

1. пошуком шляхів до зниження витрат;

2. визначенням місць формування витрат і центрів відповідальності;

3. усуненням небажаних відхилень у виконання планових завдань.

246. Доцільність зміни обсягу виробництва продукції оцінюють на основі витрат:

1. загальних;

2. граничних;

3. ціни виробів.

247. Функціональний аспект управління витратами включає блоки:

1. прогнозування та планування;

2. мотивації та організації;

3. обліку та аналізу;

4. організації;

5. правильними є відповіді А і В.

248. За яким методом калькулювання може здійснюватися обчислення собівартості окремих виробів:

1. нормативним;

2. параметричним;

3. розрахунково-аналітичним;

4. всіма вище переліченими;

5. немає правильної відповіді.

249. Які витрати входять до складу витрат періоду;

1. на рекламу;

2. на утримання дитячих закладів;

3. транспортні.

250. Мотиваційний аспект системи управління витратами полягає в :

1. визначення місць формування витрат і центрів відповідальності;

2. усуненні небажаних відхилень у виконанні планових завдань;

3. спонуканні працівників до дотримання ними встановлених планом витрат.

251. Витрати, які можна безпосередньо віднести на конкретні види продукції, - це:

1. пропорційні;

2. прямі;

3. постійні.

252. Організація управління витратами за центрами відповідальності:

1. доцільна на підприємствах, які мають відокремлені підрозділи, філії та дочірні підприємства;

2. доцільна на будь-якому підприємстві;

3. дає можливість формувати механізм самоконтролю працівників підприємства;

4. правильними є всі попередні відповіді;

5. правильними є відповіді а), в).

253. Об’єктами калькулювання на підприємстві виступають:

1. кожен вид продукції, що випускається;

2. видатки майбутніх періодів;

3. загальний обсяг виробництва продукції;

4. роботи і послуги надані іншим підприємством.

254. Які відходи мають здатність зменшувати собівартість продукції:

1. зворотні;

2. виробничий брак;

3. залишки матеріальних цінностей.

255. До загальних критеріїв управління витратами не належить принцип:

1. безперервності;

2. мінімальної трудомісткості;

3. надійності.

256. Які витрати входять до складу витрат періоду:

1. на рекламу;

2. на утримання дитячих закладів;

3. транспортні.

257. До загальних критеріїв управління витратами не належить принцип:

1. безперервності;

2. мінімальної трудомісткості;

3. надійності.

258. Місцем виникнення витрат не може бути:

1. законсервований об’єкт, який не експлуатується;

2. робочі місця управлінського персоналу;

3. підприємство в цілому;

4. цехи допоміжного та обслуговуючого виробництв;

5. поліклініка, що знаходиться на балансі підприємства)

259.Витрати, відносна зміна яких дорівнює відносній зміні обсягу виробництва:

1. пропорційні;

2. прогресуючі;

3. нерелевантні.

260. Центр відповідальності – це:

1. структурна одиниця системи управління національною економікою;

2. елемент діяльності підприємств, який очолює певна особа;

3. всі відповіді вірні.

261. Структура витрат на виробництво продукції – це:

1. склад витрат і частка кожного елемента в їх загальному обсязі;

2. склад витрат за їх статтями;

3. співвідношення витрат у їх обсязі.

262.Мотиваційний аспект системи управління витратами полягає в:

1. визначенні місць формування витрат і центрів відповідальності;

2. усуненні небажаних відхилень у виконанні планових завдань;

3. спонуканні працівників до дотримання ними встановленими планом витрат.

263. Калькуляція собівартості продукції складається:

1. в розрізі комплексних статей;

2. за економічними елементами;

3. за статтями витрат;

4. на визначений період;

5. на калькуляційну одиницю.

264. Калькуляція собівартості продукції складається:

1. на визначений період;

2. за статтями витрат;

3. за економічними елементами.

265. Центрами, які виробляють та реалізують виробничу продукцію, є центри:

1. інвестицій;

2. прибутку;

3. витрат.

266. Витрати, які не можна віднести безпосередньо на конкретні види продукції у багато продуктовому виробництві, називають:

1. прямі

2. непрямі

3. постійні

267. Організаційний аспект системи управляння витратами пов’язаний з:

1. пошуком шляхів до зниження витрат;

2. визначенням місць формування витрат і центрів відповідальності;

3. усуненням небажаних відхилень у виконанні планових завдань.

268. Собівартість продукції це - :

1. витрати праці на виробництво і реалізацію продукції;

2. витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції;

3. виражені в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію продукції;

4. витрати на виробництво і прибуток підприємства.

269. Функціональний аспект управління витратами включає блоки:

а) прогнозування та планування;

б) мотивації та організації;

в) обліку та аналізу;

г) організації;

д) правильними є відповіді а), в).

270. Управлінський аспект формування витрат пов’язаний із забезпеченням:

а) потреб податкових органів;

б) потреб самого підприємства;

в) потреб акціонерів;

г) правильними є відповіді б), в);

д) правильними є відповіді а), в).

271. Системи управління витратами на підприємстві розрізняють за такими ознаками:

а) виробничим профілем підприємства;

б) наявністю чи відсутністю нормативних витрат;

в) масштабом виробництва;

г) повнотою охоплення витрат за калькулювання;

д) правильними є відповіді б), г).