1.1.2. Категорії "діяльності" та "праці" в психології
Сучасна психологія праці розглядає працю людини як діяльність, включену в систему суспільних відносин і не існуючу поза ними.
Так А.Н.Леонтьєв розглядав діяльність як систему (а не як сукупність реакцій), включену в суспільні відносини, як процес, у якому відбувається взаємоперехід між полюсами "суб'єкт-об'єкт". Суспільні умови життя задають мотиви іа цілі його діяльності, засоби та способи. Предметність діяльності зумовлює предметний характер образів, потреб, емоцій та почуттів. Розвинута діяльність зазвичай реалізується через сукупність дій,які підпорядковуються окремим цілям, які можуть бути виділені із загальної мети. Роль загальної мети виконує усвідомлений мотив, перетворюючись, завдяки його усвідомленню, у "мотив-ціль". Далі виділяються дії-процеси, які підкорені усвідомленим цілям, і нарешті операції, які безпосередньо залежать від умов досягнення мети. Системний аналіз людської діяльності є також аналізом багаторівневим та ієрархічним (людська діяльність зумовлена як соціальними відносинами так, і психофізіологічними механізмами),
Концепція СЛ.Рубінштейна будується на більш складних зв'язках різнопланових компонентів схеми "рух - дія - операція - вчинок" з цілями, мотивами та умовами діяльності її суб'єкта.
Отже, основним видом людської діяльності є праця, яка на відміну від діяльності суб'єкта має такі психологічні ознаки:
Свідоме передбачення соціально цінного результату.
Усвідомлення обов'язковості досягнення соціально фіксованої цілі.
Свідомий вибір застосування, удосконалення або створення знарядь, засобів діяльності.
Усвідомлення міжособистісних виробничих залежностей від відносин.
Отже, праця є завжди діяльністю, але не всяка діяльність може бути названа працею; праця - не завжди професійна діяльність (наприклад, суспільно корисна праця, праця в догляді за дитиною, за хворим тощо), а професійна діяльність не завжди є працею (псевдодіяльність, діяльність з нульовим результатом тощо).
Е.А.Климов виділяє три категорії наук, які характеризуються різним ступенем зв'язку з психологією, зокрема:
економіка праці, соціологія праці, фізіологія праці, гігієна праці, галузі медицини, пов'язані з вивченням професійних захворювань та експертизою працездатності, професійна педагогіка;
технічні дисципліни, предметом яких ( теорія, розрахунки та конструювання машин і приладів (оснащення трудового процесу знаряддями праці);
галузі об'єктів людської діяльності біологічні, технічні, знакові, соціальні системи, мистецтво.
1.1.3. Взаємозв'язки „Психології праці" з іншими дисциплінами
Взаємозв'язки „Психології праці" з іншими дисциплінами можна проілюструвати у вигляді схеми, наведеної на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Міждисциплінарні зв'язки навчальної дисципліни „Психологія праці"
На рис. 1.1 наведено основні зв'язки „Психології праці" з іншими науками. За бажанням цей перелік можна продовжити.
1.1.4. Принципи „Психології праціˮ
Психологія праці базується як на загальнопсихологічних, спільних з іншими галузями психології принципах, гак і на власних, специфічних для неї принципах.
Фундаментальну систематизацію загальнопсихологічних принципів здійснив український психолог О.М.Ткаченко. Так, на його думку, принцип детермінізму визначає причини виникнення психіки у філогенезі та онтогенезі, закономірну зумовленість психічних властивостей особистості. Детермінантами психіки є процес і продукт взаємодії суб'єкта з об'єктом. Автор виділяє три види детермінації, залежно від рівня розгляду суб'єкта - як організму, як індивіда, як особистості.
Принцип відображення характеризує всі психічні функції, процеси і властивості як відображувальні, сигнальні за своєю природою. Вони випереджають фізичний контакт суб'єкта з об'єктом, вибірково сигналізують про значущі для нього якості об'єктивної дійсності за допомогою нейтральних щодо об'єкта подразників (сигналів). Психічне відображення в людини є знаково-опосередкованим, активним.
Принцип єдності психіки та діяльності стверджує, що психіка та діяльність не тотожні, але й не протилежні. Вони утворюють єдність. Психіка виступає як внутрішній, ідеальний план діяльності, вона моделює дійсність і на основі цього регулює поведінку і діяльність.
Принцип розвитку психіки визначає тип її розвитку на кожному рівні детермінації психіки. На рівні організму суб'єкт розвивається в процесі визрівання і формування психофізіологічних структур мозку, нарівні індивіда - у процесі діяльності присвоєння і репродукування, а на рівні особистості у процесі перетворювальної діяльності, творення предметного світу і самотворення.
Системно-структурний принцип дозволяє розглядати психіку як складну систему взаємопов'язаних елементів, що виступає як особлива відкрита система зі зворотними зв'язками.
Специфічними для психології праці та інженерної психології є такі принципи:
а) принцип історизму, за яким психологічні особливості трудової діяльності розглядаються в процесі свого історичного становлення, ускладнення, подальшого удосконалення та трансформації;
б) принцип гуманізації праці, що передбачає гармонійність, творчу насиченість трудового процесу, безпеку, поліпшення умов праці, задоволеність людини від процесу трудової діяльності та її результатів;
в) принцип активності працівника (оператора) - людина за будь-яких умов має залишатись повноцінним суб'єктом трудової діяльності, навіть у разі повної її автоматизації, роботизації тощо;
г) принцип психологізації, тобто психологічної доцільності проектування та здійснення трудової діяльності - вона має враховувати закономірності психічної діяльності особистості, її розвитку та самоактуалізації;
д) принцип комплексності, що полягає в необхідності взаємодії психології праці та інженерної психології з іншими науками про людину і техніку;
є) принцип послідовності - інженерно-психологічні вимоги діють на всіх етапах існування системи „людина - машина": проектування, виробництва, експлуатації тощо;
е) принцип особистісного підходу, за яким психіка працівника розглядається як складне особистісне утворення, що має цілісну психологічну структуру, кожна складова якої робить свій внесок у здійснення трудової діяльності і має бути врахована у взаємозв'язку з іншими складовими.