1.3. Основні складові психології праці

1.3.1. Основні розділи психології праці

Психологія праці продовжує інтенсивно розвиватися. Так, за останні двадцять - тридцять років виникли і виділилися в нові самостійні дисципліни:

• розвиток суб'єкта діяльності та психологія професіоналізму;

• розвиток людини в праці, психологічні можливості професійного та особистісного самовизначення;

• особливі умови праці;

• операційно-смислові структури досвіду;

• перцептивний світ спеціаліста;

• акмеологічні інваріанти професіоналізму;

• системний підхід до проектування соціотехнічних систем, робоче навантаження та його виміри, професійний стрес, професійне навчання, задоволеність працею, мотивація, сенс праці та її суб'єктивна значущість;

• теорія, методологія та методи визначення професійної придатності, інформаційні технології та „людській фактор" у комп’ютерних системах тощо.

Сьогодні науковці та практики, характеризуючи сучасний стан розвитку психології праці розділяють її на:

1. психологію праці у широкому та вузькому сенсі;

2. інженерну психологію;

3. організаційну психологію;

4. професійну орієнтацію;

5. професійне навчання.

1.3.2. Психологія праці

Поняття психології праці розглядається в двох аспектах, а саме: - психологія праці в широкому сенсі - це комплекс наукових дисциплін про працю як культурну та соціальну активності людини, яка виступає в якості її суб'єкта, її ключового компонента, її "системоутворюючого фактора";

- психологія праці (у вузькому значені) вивчає закономірності діяльності людини як суб'єкта, як індивіда.

У компетенцію психології праці входять:

а) розроблення методології та понятійного апарату;

б) аналіз відносин, параметрів та динаміки основних феноменів, що виникають у процесі праці суб'єкта (професія, трудовий пост, робоче місце тощо).

Отже, у вузькому сенсі, психологія праці - це комплекс наукових дисциплін про працю, яка розглядається в контексті процесів функціонування та розвитку людини як суб'єкта праці, як окремого індивіда. Це комплекс дисциплін про теоретико-методологічні, психофізіологічні та психологічні основи праці, психологічні характеристики конкретної професії, професійно важливі якості індивіда, професійні кризи та деструкції, деформації, захворювання тощо.

1.3.3. Інженерна психологія

Інженерна психологія - наукова дисципліна, що вивчає об'єктивні закономірності процесів інформаційної взаємодії людини та техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення та експлуатації систем "людина-машина". Суб'єкт праці - "оператор" - людина. Дочірніми напрямками інженерної психології є авіаційна та космічна психологія.

Авіаційна психологія - галузь інженерної психології, яка вивчає психологічні закономірності трудової діяльності авіаційних працівників. Основи авіаційної психології формувались під впливом теоретичних, методологічних та методичних положень фізіології, медицини та психології.

Космічна психологія - галузь інженерної психології, яка вивчає психологічні особливості праці космонавта, залежність цих особливостей від ряду специфічних факторів (невагомості, гіподинамії, відносної сенсорної депривації тощо), а також способи і методи цілеспрямованої організації психічної діяльності космонавта в ході підготовки і здійснення космічних польотів.