1.3. Основні складові психології праці
1.3.1. Основні розділи психології праці
Психологія праці продовжує інтенсивно розвиватися. Так, за останні двадцять - тридцять років виникли і виділилися в нові самостійні дисципліни:
розвиток суб'єкта діяльності та психологія професіоналізму;
розвиток людини в праці, психологічні можливості професійного та особистісного самовизначення;
особливі умови праці;
операційно-смислові структури досвіду;
перцептивний світ спеціаліста;
акмеологічні інваріанти професіоналізму;
системний підхід до проектування соціотехнічних систем, робоче навантаження та його виміри, професійний стрес, професійне навчання, задоволеність працею, мотивація, сенс праці та її суб'єктивна значущість;
теорія, методологія та методи визначення професійної придатності, інформаційні технології та „людській фактор" у комп’ютерних системах тощо.
Сьогодні науковці та практики, характеризуючи сучасний стан розвитку психології праці розділяють її на:
психологію праці у широкому та вузькому сенсі;
інженерну психологію;
організаційну психологію;
професійну орієнтацію;
професійне навчання.
1.3.2. Психологія праці
Поняття психології праці розглядається в двох аспектах, а саме: - психологія праці в широкому сенсі - це комплекс наукових дисциплін про працю як культурну та соціальну активності людини, яка виступає в якості її суб'єкта, її ключового компонента, її "системоутворюючого фактора";
- психологія праці (у вузькому значені) вивчає закономірності діяльності людини як суб'єкта, як індивіда.
У компетенцію психології праці входять:
а) розроблення методології та понятійного апарату;
б) аналіз відносин, параметрів та динаміки основних феноменів, що виникають у процесі праці суб'єкта (професія, трудовий пост, робоче місце тощо).
Отже, у вузькому сенсі, психологія праці - це комплекс наукових дисциплін про працю, яка розглядається в контексті процесів функціонування та розвитку людини як суб'єкта праці, як окремого індивіда. Це комплекс дисциплін про теоретико-методологічні, психофізіологічні та психологічні основи праці, психологічні характеристики конкретної професії, професійно важливі якості індивіда, професійні кризи та деструкції, деформації, захворювання тощо.
1.3.3. Інженерна психологія
Інженерна психологія - наукова дисципліна, що вивчає об'єктивні закономірності процесів інформаційної взаємодії людини та техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення та експлуатації систем "людина-машина". Суб'єкт праці - "оператор" - людина. Дочірніми напрямками інженерної психології є авіаційна та космічна психологія.
Авіаційна психологія - галузь інженерної психології, яка вивчає психологічні закономірності трудової діяльності авіаційних працівників. Основи авіаційної психології формувались під впливом теоретичних, методологічних та методичних положень фізіології, медицини та психології.
Космічна психологія - галузь інженерної психології, яка вивчає психологічні особливості праці космонавта, залежність цих особливостей від ряду специфічних факторів (невагомості, гіподинамії, відносної сенсорної депривації тощо), а також способи і методи цілеспрямованої організації психічної діяльності космонавта в ході підготовки і здійснення космічних польотів.