10. Спрямованість особистості та її структура. Діагностика мотиваційної сфери

Діагностика особистісних і групових базових потреб (А.Маслоу). Визначається ієрархія потреб і ступінь їх задоволення в оптанта. 15 тверджень оцінюються шляхом їх взаємного попарного порівняння. Визначається рівень задоволення п'яти головних потреб (матеріальні, в безпеці, соціальні (міжособистісні), у визнанні, в самоствердженні).

За походженнями потреби можуть бути природними і культурними. Природними потребами вважають ті, які є необхідними для збереження і підтримання життя людини та її нащадків. Усім людям притаманні потреби у сні, захисті від холоду чи спеки, істоті протилежної статі. Якщо якась із природних потреб тривалий час не буде задовольнятися, то людина може загинути або не зможе продовжити свій рід. Природні потреби людини мають суспільно-історичний характер. У культурних потребах виявляється залежність активної діяльності людини від продуктів людської культури. Найелементарнішою культурною потребою є необхідність використовувати виделку і ніж під час задоволення потреби в їжі. Якщо культурні потреби не задовольняються, то людина не гине, але суто людське в ній тяжко страждає.

За характером потреби можуть бути матеріальними і духовними. У матеріальних потребах виявляється залежність людини від предметів матеріальної культури (потреба в одязі, житлі, предметах побуту тощо), у духовних - залежність від продуктів суспільної свідомості. Людина відчуває потребу поділитися своїми думками і почуттями, потребу читати книги, журнали, дивитися кінофільми, слухати музику тощо. Духовні потреби нерозривно пов'язані з матеріальними. Для задоволення духовних потреб потрібні матеріальні речі (книги, газети,папір, фарби тощо). Не сама потреба як така, а суспільно прийняття способи її задоволення починають диктувати форми поведінки.

Інтерес -це емоційний вияв пізнавальних потреб особистості. Роль інтересів у тому, що вони є спонукальним механізмом пізнання, змушують особистість шукати шляхів, засобів задоволення того чи іншого бажання. Розрізняють інтереси за змістом, метою, широтою, глибиною, стійкістю.

Мотивація- це система усвідомлювальних і неусвідомлювальних спонукань, що зумовлюють активність суб'єкта, визначають її спрямованість. Неусвідомлюваними мотивами є установки і потяги, усвідомлюваними - інтереси, переконання, прагнення.

Переконання - це система знань, пропущених через почуття.Переконана та людина, в якої ідеї поєдналися з почуттям і волею. Вона не здатна на вчинок, що суперечить її принципам.

Потреба - це стан життєвої істоти, що відображає її залежність від умов існування та спричиняє активність у ставленні до цих умов. Під потребою також розуміється: стан нужди у чомусь, у якій виявляється зв'язок людини із навколишнім світом і залежність від нього (А. Леонтьев, С. Рубінштейн); інстинкт (У. Мак-Дауголл); потяг (3. Фрейд); драйв (К. Халл); програма життєдіяльності особи (Б. Додонов); функціональна властивість особи (С. Каверин).

Прагнення - це мотиви поведінки, в яких виявлена потреба в чомусь, що може бути досягнуте вольовими зусиллями Прагнення набирають різних психологічних форм: мрія - створений фантазією образ бажаного майбутнього; пристрасті - це мотиви і відповідні потреби, що мають непереборну силу,

котра відсуває на задній план усе, що не пов'язане з пристрастю; ідеал - потреба наслідувати приклад взятий особистістю за зразок поведінки.

Спрямованість являє собою сукупність стійких мотивів, що й орієнтують діяльність особистості.

Установка - це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до певної діяльності чи поведінки.Наприклад, установка щодо вчительки першого класу у формі готовності виконувати всі і вимоги.

Діагностика мотиваційної сфери Диференційно-діагностичний опитувальник (ДДО). Запропонований Є.О.Клімовим у 1983 році Розроблений на основі типології професій Є.О.Клімова. Використовується з метою профорієнтації для орієнтовного виявлення типу майбутньої спеціальності, якому надає перевагу респондент. 20 питань опитувальника дозволяють виявити ступінь вираженості інтересу досліджуваного до певного типу професії «людина-людина», «людина-техніка», «людина-природа», «людина - знакова система», «людина художній образ».

Карта інтересів автор О.Є.Голомшток (1967 рік). Спрямований для діагностики інтересів у 29 сферах діяльності. Для визначення повідних інтересів досліджуваному пропонується перелік із 174 питань Відповіді групуються у матрицю. Кожна колонка відповідає одній із сфер інтересів.

Опитувальники інтересів. Під інтересом у психології розуміють форму появу пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності та сприяє таким чином орієнтуванню, ознайомленню з новими фактами, повнішому та глибшому відображенню дійсності. Отже, інтерес є інтегральним проявом активності, який виражається в позитивній емоційній забарвленості та вибірковій зверненості суб'єкта до різних сторін об'єкта, котрий цей інтерес викликав. Він внутрішньо пов'язаний з процесами смисло-, мотиво-, ціле утворення та у динаміці свого розвитку може перетворитись у схильність як прояв потреби у здійсненні цікавої діяльності, мотивації досягнення.

Опитувальники мотивів - це група особистісних опитувальників,призначених для діагностики потребомотиваційної сфери особистості з метою встановлення спрямованості її активності, а також особливостей регуляції її поведінки.

Опитувальники професійної мотивації. Особистісний орієнтаційний опитувальник. Автор Б.Басе (1968 рік). Адаптована В.Смекалом, М.Кучери. Опитувальник виявляє ступінь вираженості трьох основних мотивацій (орієнтацій) особистості: спрямованість на себе, на досягнення особистих цілей та власного успіху в роботі; спрямованість на взаємодію з партнерами та спрямованість на завдання, його скоріше вирішення. Методика складається з ЗО пунктів з трьома варіантами відповідей. Досліджуваний має вибрати один з них.

" Опитувальники соціальної мотивації. У вітчизняній психології мотивації найчастіше використовують Тест гумористичних фраз, який належить до методів оцінювання гумору, є проективною методикою діагностування мотиваційної сфери особистості. Основою методики є прийом вільної тематичної класифікації багатозначних стимулів - гумористичних фраз, групування яких в особливо надвеликі класи може свідчити про домінуючу мотивацію, предметний зміст якої відповідає предметному змісту класу. Методика складається зі 100 гумористичних фраз, 40 з яких ж багатозначними. Основні теми: 1) агресія-самозахист; 2) взаємини між статтями; 3) шкідливі звички; 4) гроші; 5) мода; 6) кар'єра; 7) сімейні непорозуміння; 8) соціальні негаразди; 9) бездарність у мистецтві; 10) людська дурість.

Орієнтувально-діагностична анкета інтересів (ОДАнІ). Розроблена на основі модифікації «Карти інтересів» С.Я.Карпіловською у 1980 році. Опитувальник спрямований на оцінку ступеня вираженості інтересів, їхній рівень тв. Глибину. Містить 70 питань, які відповідають 15 групам інтересів до різних областей знань і діяльності, з якими учень мав змогу познайомитись у школі та повсякденному житті,

4 Список особистісних переваг Автор - А.Едвардс (1959 рік). Є опитувальником, який вимірює силу потреб з переліку, запропонованого Г.Мюрреєм. Адаптований на російській вибірці Т.В.Корніловою та ЗОн.. у 1995 році. Опитувальник складається з 225 пар порівнянь (з кожної досліджуваний має обрати найбільш притаманне собі висловлювання), які утворюють 15 шкал: 1) мотивація досягнення, 2) прийняття авторитетів, 3) любов до порядку, 4) демонстративність, 5) автономія (незалежність), 6) афіляція (терплячість до інших), 7) самосприйняття, 8) прийняття опіки, 9) домінування (самоствердження), 10) почуття провини, 1) готовність опікати інших, 12) радикалізм (толерантність до нового), 13) наполегливість під час досягнення цілей, 14)гетеро сексуальність, 15) агресивність. Містить шкалу неправди.

Тест-опитувальник мотивації афіляцм та чутливості до відторгнення (ТМА). Запропонований у 1970 році. Призначений для діагностики двох узагальнених мотивів: прагнення до прийняття (афілятивна тенденція) та страху відторгнення. Адаптація методики здійснена М.Магомед-Еміновим. Складається з двох шкал, перша з яких оцінює очікування індивіда про позитивний результат у встановленні міжособистісного контакту та містить 26 пунктів, а друга (24 пункти) виявляє відповідні негативні очікування. Дані двох індексів дозволяють визначити чотири типи мотивів. Для цього сумарні бали експериментальної вибірки рангуються за шкалами. Методику можна використати в роботі з підлітками, студентами та дорослими оптантами.

Шкала соціальної бажаності. Запропонований Д.Кроуном та Д.Марлоу в 1960 році. Призначений для вимірювання потреб суб'єкта у схваленні з боку оточуючих, а також власну готовність у схваленні їх. Чим вищою є ця потреба, тим більш комфорна поведінка людини. Стандартизація на російськомовній вибірці була здійснена Ю.Ханіним у 1974-1979 роках. Складається з 33 тверджень (18 соціально схвалений і 15 соціально небажаних форм поведінки), з якими досліджуваний має погодитись або не погодитись.

11. Мислення і уява, їх роль в творчій діяльності.Дослідження креативності особистості Мислення- це психічний пізнавальний процес узагальненого та опосередкованого відображення

істотних елементів, властивостейі зв'язків між ними у предметах і явищах об'єктивної дійсності.

Практичне мисленняє фізичне перетворення дійсності. Воно інколи може бути складнішим, ніж

теоретичне, адже часто розгортається за екстремальних обставин та за відсутності умов для перевірки

гіпотези.

Теоретичне мисленняполягає у пізнанні законів, правил. Воно відображає істотне у явищах, об'єктах, зв'язках між ними на рівні закономірностей та тенденцій. Продуктами теоретичного мислення є, наприклад, відкриття Періодичної системи Менделєєва, математичних (філософських) законів.

Функції мислення: Розуміння, процеси розуміння — це і є процеси нашого мислення, спрямованого на розкриття тих чи інших об'єктів у їх істотних зв'язках з іншими об'єктами, що досягається на основі включення нового знання у суб'єктивний досвід. Розв'язання проблем і задач. Мислення виникає тоді, коли суб'єктивного досвіду для досягнення мети не вистачає, тобто в проблемній ситуації. Усвідомити і сформулювати питання — це вже певний крок до розв'язання проблеми. А розуміння того, що відоме і що потрібно шукати, свідчить про перетворення проблемної ситуації на задачу. Уміння знайти зв'язок відомого і невідомого в задачі означає знайти спосіб її розв'язання. Цілеутворення. Постановка загальної, проміжної та кінцевої мети і є цілеутворюючим процесом, що відбувається у мисленні. Рефлексія. Розглядається як діяльність суб'єкта, спрямована на усвідомлення способів і дій свого пізнання. Самопізнання виконує регулювальну функцію щодо поведінки або діяльності суб'єкта.

Уява і творчість

Аглютинація (від лат. склеювати) — створення нового образу шляхом сполучення елементів, взятих з різних уявлень. Наприклад, образ русалки в казках, яка має голову і тулуб — жінки, а хвіст — риби.

Відтворююча уява спирається на створення образів, які відповідають описові.

Гіперболізація — характеризується збільшенням предмета (велетень Гуллівер); зміною кількості частин предмета (дракон, який має сім голів); або їх зміщенням.

Діагностика невербальної креативності (Е.П.Торренс), 1966 рік. Повний варіант методики складається з 12 субтестів, згрупованих в три батареї. Перша (7 субтестів) призначена для діагностики словесного творчого мислення, друга (3 субтести)- невербального творчого мислення (образне творче мислення), а третя (2 субтести) - для словесно-звукового творчого мислення. Невербальна частина даного тесту, відома як «Фігурна форма тесту творчого мислення Торренса», в Україні застосовується у модифікації 0. Вороніна. Прюначенняоцінювання чотирьох властивостей дивергентного мислення (за Дж.Гілфордом): поточності (рос. аналог - «беглость») - здатності продукувати велику кількість ідей; гнучкості - здатності застосовувати різноманітні стратегії при вирішенні проблеми; оригінальності -здатності продукувати незвичні, нестандартні ідеї; розробленості - здатності детально розробляти ідеї. До

цих властивостей Е.П.Торренс також додав адекватність (здатність адекватно сприймати проблему и реагувати на неї), опір замиканню (здатність долати самотність) й абстрактність назви (здатним, абстрагуватися від звичайного та закладати у назву певну ідею). Характеристика стимупьно.-,' мзтер/алу.невербальний стандартний, складається з 10 (6 у модифікації О.Вороніна) картинок, яп досліджуваний має домалювати до певного зображення в умовах визначеного часу. Обробка, отриманих у результаті діагностики даних, здійснюється згідно ключа.

Довільний характер уяви, якщо людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншою об'єкта. Наприклад, учитель на уроці пропонує уявити якусь історичну подію, певну місцевісп.. подорожуючи по карті, уявити ті чи інші міста або країни.

Літота — характеризується зменшенням предмета (хлопчик-мізинчик). Цей прийом викорисю вується у народних казках, фантастичних творах.

Мимовільний характер уяви, якщо в уяві людини створення нових образів не скеровуєте ч спеціальною метою. Наприклад, під впливом розповіді учителя створюються нові образи, відбувається їх роз'єднання або поєднання.

Мрія— уява спрямована на майбутнє, на перспективу життя і діяльності людини.

Наукова уява - втілюється у плануванні й проведенні експериментальних досліджень, у вмінні будувати гіпотези, знаходження неординарних шляхів розв'язання проблеми, в побудові експериментальної ситуації, вмінні узагальнювати емпіричний матеріал тощо.

Підкреслення— акцентування якоїсь частини образу або певної якості. За допомогою такого прийому створюються шаржі, карикатури.

Репродуктивна уява - спирається на створення образів, які відповідають описові.

Схематизація — образ уяви, в якому розбіжності зменшуються, а риси схожості виступають на перший план. Прикладом може бути орнамент, елементи якого взяті художником із рослинного світу.

Творча уява має довільний, продуктивний характер і завжди включена у творчу діяльність. Це самостійне створення нових, оригінальних образів.

Творчість - це процес створення нового, корисного продукту. Рівні творчості (1 рівень -принципово новий результат; 2-й рівень - продукт, який є новим для досить великого кола людей; 3 рівень - новизна продукту для обмеженого кола людей; 4 рівень - новизна, значущість тільки для самої людини). Механізми творчості (логічний аналіз проблеми; інтуїтивне розв'язання; вербалізація інтуїтивного рішення, формалізація нового знання).

Тест «Креативність» (Н.Ф.Вишнякова). Призначення: виявлення рівня творчих здібностей особистості й побудова її психологічного креативного профілю, на основі рефлексії креативного компоненту образу «Я - реальний» та уявлень про образ «Я-ідеальний». Порівняння двох образів креативності «Я-реальний» та «Я-ідеальний» дозволяє визначити креативньїйрезерв і творчий потенціал особистості досліджуваного. Характеристика стимульного штер/злу.вербальний стандартний, складається з 80 запитань, по 10 запитань на одну діагностовану шкалу. Досліджуваному пропонують оцінити власне ставлення до запитань опитувальника на основі 2-бальної шкали. Шкали: опитувальник має 8 шкал (автор їх називає основними креативними здібностями): творче мислення (М), допитливість (Л), оригінальність (0), уява (В), інтуїція (И), емоційність, емпатія (3), почуття гумору (Ю), творче ставлення до професії (П). Будуються два профілі «Я-реальний» і «Я-ідеальний». Застосовувати тест "Креативність" необхідно паралельно з проектними методиками і професійним спостереженням за процесом розвитку креативності в творчих формах діяльності. Діагностика креативності носить в основному орієнтовно-розвідувальний характер. Справжній прояв креативності відбувається в процесі продуктивної діяльності, коли у міру включення в творчий процес і залучення до творчої діяльності людини поступово відбуваються психокорекція і самокорекція, у ході яких розкривається і розвивається креативний потенціал особи.

Тести креативності- психодіагностичні методики, призначені для вимірювання творчих здібностей особистості.

Технічна уява - створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур з мисленим застосуванням їх у різних комбінаціях.

Типізація— виділення істотного в однорідних фактах і втілення їх у конкретних образах. Це найскладніший прийом. Він широко використовується в літературі.

Уява- це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.

Функції уяви: моделювання кінцевого результату діяльності людини і засобів, необхідних для його досягнення; створення програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена; створення образів, які не програмують діяльність, а підміняють її; створення образів об'єктів з опорою на схеми та описи.

Художня уява - у ній переважають чуттєві образи, надзвичайно детальні та яскраві.

12. Емоції та почуття. Теорії емоцій. Поняття про емоційні стани, їх класифікація. Методики вивчення емоційних станів Емоції та емоційні стани Емоційний стан - радість, засмучення, збурювання, страх, пригніченість, ейфорія, афект, настрій, тривога та ін.

Емоції— це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності. Емоціям притаманна сигнальна функція. Виразні рухи не супроводжують емоції, а виступають зовнішньою формою існування.

Почуття - цестійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів. Почуття виокремлюють у сприйнятій і уявній дійсності явища, які становлять для людини стабільну потребово-мотиваційну значущість. Почуття мають предметний характер, тобто пов'язані з конкретним об'єктом. Одне й те саме почуття може реалізовуватися в різних емоціях. Це зумовлене складністю явищ, багатоаспектністю їх зв'язків. В одному й тому самому почутті часто поєднуються, переходять одна в одну різні за знаком (позитивні і негативні) емоції. Цим пояснюється така властивість почуттів, як амбівалентність Виникаючи як результат узагальнення окремих емоцій, почуття стають утвореннями емоційної сфери людини, що визначають динаміку й зміст ситуативних емоційних реакцій.

• Теорії емоцій:фізіологи пов'язують емоційні стани людини з різними зміна в організмі, з різними тілесними проявами. Наприкінці XIX ст. була висунута теорія, згідно якою емоція виникає лише як наслідок внутрішніх, фізіологічних процесів, що відбуваються в організмі. Цю теорію запропонував американський психолог У.Джемс у праці «Принципи психології». Він пов'язував емоції лише з внутрішнім суб'єктивним досвідом і не відзначав рефлекторної природи їх виникнення. У 1910-1915 рр. дослідження В.Кеннона дали цінний фактичний матеріал, що дав можливість поставитися до питання про емоції з погляду пристосувальних реакцій організму до діяльності. У лабораторії В.Бехтерєва (1929) емоції розглядалися як складні рефлекси, що виникають на основі природних інстинктів. Багато емоційних реакцій відтворюється за типом умовних рефлексів, у яких подразливий процес поширюється з кори головного мозку на підкіркові вегетативні центри й передається різним органам тіла. І.Сєченов виникнення емоцій пояснював рефлекторним механізмів. Емоційна реакція - це рефлекс із «підсиленим кінцем», який охоплює всю сферу пристрастей. Емоційні елементи ускладнюють рефлекторні рухи, пов'язані у своїх елементарних формах з інстинктами. І.Павлов дав глибоке експериментальне обґрунтування умовно­рефлекторного механізму емоцій. Він довів, що емоційні реакції мають свою основну спільну діяльність кори і підкірки з їх складними рефлекторними зв'язками. Особливе місце належить когнітивним теоріям природи емоцій. Л.Фестингер розглядав когнітивний дисонанс (негативний емоційний стан) як наслідок суперечливої інформації: виникає суб'єктивне відчуття дискомфорту, якого людина прагне позбутися, змінюючи свої очікування або шукаючи бажану інформацію, тобто емоційні стани є джерелом і рушійною силою поведінки. Інформаційна теорія П.СІмонова - емоційні стани є наслідком якості, інтенсивності актуальної потреби, оцінка ймовірності її задоволення. Вони базуються на природженому та попередньо отриманого досвіду індивідуальному досвіді.

Діагностика емоційної сфери особистості Методика «Діагностики рівня емоційного вигорання», В.Бойко, 1996 рік. Діагностує наявність емоційного вигорання у професіоналів, що пов'язане з психічним стомленням, дефіцитом мотивації та пригніченими емоційними реакціями щодо різних виробничих ситуацій. Методика містить 84 питання, які

з'ясовують ступінь тяжкості симптомів емоційного вигорання (переживання психотравмуючих обставим задоволення собою, «загнаність у клітку», тривога і депресія, неадекватне вибіркове емоційне реагування емоційно-моральна дезорганізація, розширення сфери економії емоцій, редукція професійних обов'язки! емоційний дефіцит, емоційне відсторонення, деперсоналізація, психосоматичні та психовегетатинш порушення).

Методика визначення стресостійкості й соціальної адаптації Холмса, Раге. Доктор Холмі і Раге (США) вивчали залежність захворювання (у тому числі і інфекційних захворювань і травм) від різни-стресогених життєвих подій у більш ніж п'яти тисяч пацієнтів. Вони дійшли висновку, ЩО ПСИХІЧНИМ І фізичним хворобам зазвичай передують певні серйозні зміни в житті людини. На підставі своїй дослідження вони склали шкалу, в якій кожній важливій життєвій події відповідає певне число бдпп: залежно від міри його стресогеності. Відповідно до проведених досліджень було встановлено, що 15м балів означають 50% вірогідність виникнення якогось захворювання, а при 300 балах вона збільшується ди 90%. Уважно прочитайте увесь перелік, щоб мати загальне уявлення про те, які ситуації, події і життєві обставини, що викликають стрес, в нім представлені. Потім повторно прочитайте кожен пункт, звертаючи увагу на кількість балів, якою оцінюється кожна ситуація Далі спробуйте вивести з тих подій і ситуацій, які за останні два роки відбувалися у вашому житті, середнє арифметичне. Якщо яка-небудь ситуація виникала у вас більше одного разу, то отриманий результат слід помножити на цю кількість раз Підсумкова сума визначає міру вашої опірності стресу. Велика кількість балів - це сигнал тривоги. Отже вам необхідно терміново що-небудь зробити, щоб ліквідовувати стрес. Підрахована сума має ще одне важливе значення - вона виражає (у цифрах) вашу міру стресового навантаження.

Опитувальник «Самопочуття. Активність. Настрій (САН)». В.А.Доскін, В.Шарай, М.Мирошніков, 1973 р. Призначений для диференціального само оцінювання функціонального стану за параметрами самопочуття, активності та настрою САН є таблицею, що складається з ЗО пар слів, які відображають досліджувані особливості психоемоційного стану. Категорії самопочуття, активності, настрою представлені 10 парами слів кожна. Досліджуваний має оцінити за 7-бальною шкалою ступінь вираженості кожної ознаки. Кількісний результат є сумою первинних балів або їхнє середнє арифметичне.

Шкала зниженого настрою - субдепресії (ШСНС), (В.Зунге; адаптація Н.Балашової). Опитувальник розроблений для диференціальної діагностики депресивних станів і станів, близьких до депресії, для скринінг-діагностики при масових дослідженнях і в цілях попередньої, долікарської діагностики. Повне тестування з обробкою займає 20-30 хвилин. Випробовуваний відмічає відповіді на бланку. Рівень дипресії розраховується згідно ключа. У результаті отримуємо показник, який коливається від 20 до 80 балів. Якщо показник не більше 50 балів, то діагностується стан без депресії. Якщо показник більше 50 балів і менше 59, то робиться висновок про легку депресію ситуативного або невротичного генезису. При показнику від 60-до 69 балів діагностується субдепресивний стан або маскована депресія. Істинний депресивний стан діагностується при показниках більш ніж 70 балів.