9. Мотивація особистості. Види мотивів. Мотивація досягнення успіху і уникнення невдачі.

Методи вивчення мотивації

Методи вивчення мотивації: для вимірювання мотивації можна використати час, затрачений їм прийняття рішення у процесі мотиваційного конфлікту, певну активність, поведінковий акт, обговорення теми у межах актуальної мотивації; за допомогою проективних технологій оцінюють вільні асоціації у межах домінуючої мотивації; спостереження допомагає виявити причини зовнішніх ознак (символів, знакін) поведінки, що співвідносяться з певними мотивами людини. Сучасна психодіагностика виробила широкий методичний арсенал дослідження мотивації поведінки суб'єкта.

. Мотив - причина, що спонукає до діяльності, спрямованої на задоволення певних потреб.

Мотивація- це система усвідомлювальних і неусвідомлювальних спонукань, що зумовлююп. активність суб'єкта, визначають її спрямованість. Неусвідомлюваними мотивами є установки і потяіи усвідомлюваними - інтереси, переконання, прагнення. Сферу мотивації утворюють домінуючі (провідні), смислоутворювальні мотиви нижчого ієрархічного рівня (мотиви-стимули).

Мотивація досягнення - наполегливість у досягненні мети, прагнення до поліпшення результатів, незадоволеність досягнутим, намагання досягти успіху.

Мотиви афіляції - описують дружні, кооперативні емоційно-забарвлені аспекти спілкування. ■ Мотиви домінування - відображають владні та змагальні сторони соціальної взаємодії, і Мотиви досягнення - характеризують прагнення та цінності суб'єкта.

Мотиви пізнавальні -суб'єктивні проекції процесу набуття досвіду. / - Опитувальник мотивації до успіху. Запропонований Т.Елерсом у 1981 році. Методика вимірює мотивацію досягнення насамперед у професійній діяльності. Шкала складається з 41 пункту, 32 з яких -ключові, а 9 - маскувальні. Досліджуваний має погодитися із запропонованими твердженнями.

Опитувальник потреби в досягнення. Ю.М.Орлов, 1978 рік. Вимірює потребу в досягненні, під якою розуміється тенденція до покращення результатів, переживання успіху-невдачі в будь якій діяльності, незадоволення досягнутим, наполегливість у досягненні власних цілей, упевненість у собі. Складається з 23 тверджень, з якими досліджуваний має погодитися або ні.

Опитувальники мотивів - це група особистісних опитувальників,призначених для діагностики потребо мотиваційної сфери особистості з метою встановлення спрямованості її активності, а також особливостей регуляції її поведінки. У процесі психологічного аналізу і вимірювання мотивації психодіагност досліджує інтереси, потреби, нахили, установки, ціле формування, спрямованість і особистісний смисл індивіда. Специфікою цих методик є те, що досліджуваний має відповідати на вербальні стимули, які стосуються деяких поведінкових характеристик. Основними проблемами вимірювання мотивації за допомогою опитувальник є: 1) складнощі в усвідомленні досліджуваним мотиваційних детермінант власної поведінки; 2) висока ймовірність свідомої/несвідомої фальсифікації відповідей унаслідок дії фактора соціальної бажаності або захисних механізмів.

Психологічні теорії мотивації - мотивація займає повідне місце у структурі особистості і є одним з основних понять у розумінні рушійних сил поведінки та діяльності. Незважаючи на значну кількість проведених фундаментальних досліджень, теоретичної визначеності та однозначності поглядів на феномен мотивації й досі не існує. Проблема тут у багатоаспектності самого цього поняття та в суперечливості існуючих підходів до цієї проблеми. У психоаналітичних теоріях фундаментальними мотиваційними чинниками поведінки є вроджені неусвідомлювальні інстинкти (З.Фрейд), прагнення до переваги та соціальний інтерес (А.Адлер); потреби в подоланні, ідентичності, встановленні зв'язків, відданості (Е.Фромм); прагнення до его-ідентичності (Е.Еріксон). Біхевіористи розглядають мотив як дію будь-яких зовнішніх і внутрішніх стимулів, які впливають на поведінку; психоаналітики - як різні природжені інстинктивні потяги, частково пригнічені в соціальних умовах, що існують у непрямих формах. У радянській психології'мотив був одним із структурних компонентів психологічної природи діяльності. У гуманістичних теоріях мотивації основним джерелом людської діяльності розглядаються потреби в самоактуалізації (А.Маслоу); прагнення бути відкритим світу (К.Роджерс). Гуманістичний підхід до мотивації людини певним чином зумовив появу теорію внутрішньої мотивації, які ґрунтуються на положенні про те, що поведінка визначається потребами в самодетермінації та компенсації. У стані внутрішньої мотивації людина відчуває, що саме вона є справжньою причиною довільної поведінки та сприймає себе як ефективного агента при взаємодії з оточуючими. Серед теорії внутрішньої мотивації слід відзначити теорію самодетермінації Е.ДІсі та Р.Райана, у контексті якої підкреслюється автономія суб'єкта, саморегуляція ним власної поведінки відповідно до почуття компетентності.У вітчизняній психології мотивація розуміється так: це сукупність мотивів (К.Платонов); це процес психічної регуляції конкретної діяльності (М.Магомед-Емінов); це сукупна система процесів, які спонукають діяльність (В.ВІлюнас); це сфера детермінації поведінки, яка містить мотиви, емоції, особистісні сенси, цілі (А.Маркова); це динамічний процес формування мотиву (Є.П.Ільїн) тощо.

Тест-опитувальник мотивації досягнення (ТМД). Розроблений А.Мехрабіаном у 1969 році. Побудований на основі теорії мотивації Дж.Аткінсона та виявляє результативну тенденцію мотивації досягнення як різницю у появах мотивів прагнення до успіху та уникнення невдачі. Має дві форми: для чоловіків та жінок. Адаптація методики здійснена М.Магомед-Еміновим. Складається з 26 пунктів, які побудовані у формі порівняльних тверджень. Є кілька варіантів відповідей: +3 - повністю згодний. Сумарний результат указує на домінуючу мотиваційну тенденцію оптанта.