IV. Здібності

І Які здібності вщчуває у себе учень в навчальній діяльності?

.' Чи с професійні здібності, тобто такі, що необхідні для успішного опанування обраною професією⁷ і Як розвиваються здібності, які пов'язані з вибором професії?

4 ' Іи співпадають інтереси, схильності із здібностями учня (співпадають часто, чи зовсім не співпадають)⁷

Чи знає учень думку вчителів та батьків про його здібності? Чи згоден він з їх думкою⁷ і. Чи допомагають вчителі та батьки учневі розвивати власні здібності?

V. Особисті якості

І Які особисті якості, згідно думки учня, найбільш яскраво у нього виражено (позитивні та негативні)⁷ .' Які якості слід у себе розвивати для успішного опанування обраною професією? і Як учень розвиває необхідні для професійної реалізації якості? 4 ' Іи займається учень самовихованням?

'і Чи допомагають учневі батьки та вчителі в розвитку особистісних якостей?

VI. Готовність до вибору професійного шляху

І Як учень оцінює власні досягненні успіхи в навчальній діяльності?

'.' Які навчальні предмети стануть в подальшому житті основою професійної діяльності?

і Чи вважає учень, що він здатний здійснювати свої професійні наміри? Що цьому може заважати⁷

4 На випадок нездійснення основних планів, чи є в учнів запасні?

VII. Поради і рекомендації з приводу підготовки до вибору професійного шляху

1. Література для учня.

2. Гуртки, факультативи, поглиблене вивчення окремих предметів.

3. Тема доповіді в класному колективі про обрану (бажану) професію.

4. Зустрічі із спеціалістами.

5. Поради щодо розвитку та вдосконалення індивідуальних якостей.

6. Дата первинної консультації.

57. Діагностична робота із дітьми дошкільного віку Особливості дітей дошкільного віку: є низький рівень свідомості і самосвідомості. У процесі їх психодіагностування вимірюють довільність, внутрішній вольовий контроль та опосередкованість мовленням основних пізнавальних процесів — сприйняття, уваги, пам'яті, уяви, мислення. Ці показники в більшості дошкільників невисокі, оскільки їх когнітивний розвиток незавершений. Пізнавальні процеси починають формуватися у дитини приблизно у 3-4 роки, а їх становлення завершується у підлітковому віці. Тому тестові завдання не повинні вимагати високорозвиненого вміння керувати пізнавальними процесами. Тестові психодіагностичні завдання підбирають так, щоб вони охоплювали як довільний, так і мимовільний рівні ре­гуляції когнітивної сфери. Це дає змогу не лише адекватно оцінити ступінь довільності пізнавальних процесів, а й визначити рівень їх розвитку в тому разі, якщо вони не є довільними.

Особливості психодіагностування дошкільників. Чотирирічні діти мало усвідомлюють власні особистісні якості і неспроможні правильно оцінити поведінку. Самооцінка і рівень домагань не дають їм сформувати чітке уявлення про себе, власні переваги і недоліки. Дитина 4-6 років може оцінювати себе як особистість, але недостатньо точно. Здебільшого вона оцінює ті риси особистості та особливості поведінки, на які її увагу неодноразово звертають дорослі. Методи особистісного і поведінкового психодіагностування дітей до чотирирічного віку не повинні містити зорієнтовані на самосвідомість завдання і питання дітей, що припускають усвідомлене оцінювання ними власних особистісних якостей. Для таких дітей можна створювати особистісні і поведінкові питальники, що ґрунтуються на адекватній самооцінці, хоч можливості дитини адекватно оцінити себе ще обмежені. Тому слід частіше звертатися до методу зовнішнього, експертного оці­нювання, використовуючи у ролі експертів незалежних, професійно підготовлених людей старшого віку, які зна­ють досліджувану дитину. У старшому дошкільному віці до експертних оцінок доцільно внести самооцінку дитини, важливими є судження дорослих про неї. Під час психодіагностування дошкільників необхідно враховувати мимовільність їхньої уваги. Діти демонструватимуть свої здібності, коли застосовувані методики і психодіагностичні завдання викликатимуть і підтримуватимуть інтерес протягом психодіагностування. Втративши його, дитина перестає виявляти здібності і задатки, якими реально володіє. Також слід зважати на особливості мимовільних пізнавальних процесів (мінливість мимовільної уваги, підвищену стомлюваність, спричинені насамперед психогенними факторами). Для виконання тестових завдань дітям дошкільного віку надають від однієї до п'яти хвилин. Чим менший вік дитини, тим коротшим повинен бути тест. Психодіагностування дітей раннього віку незначною мірою враховує самооцінку і самоаналіз. Ціннішим є психодіагностичний матеріал, пов'язаний з експертним оцінюванням їхніх дій і реакцій. Тому основним засобом збирання інформації є спостереження, а головним психодіагностичним методом — природний експеримент, який відтворює життєву, звичну для дитини ситуацію. Найдостовірніші психодіагностичні результати одержують, спостерігаючи за дітьми у процесі їх провідної діяльності — предметної гри. Діти старшого дошкільного віку володіють елементами довільності в керуванні своїми пізнавальними процесами. Одночасно у значної кількості дітей домінують мимовільні пізнавальні процеси. Отже, психодіагностування дітей дошкільного віку повинне спрямовуватись і на детальне вивчення розвитку мимовільних пізнавальних процесів, і на своєчасне виявлення, точний опис довільних когнітивних дій і реакцій.

Факторами ризику у дошкільному віці є такі особливості поведінки: виражене психотропне розгальмування; труднощі вироблення гальмівних реакцій і заборон, що відповідають віковим вимогам; ускладнення в організації поведінки навіть у ігрових ситуаціях;схильність дитини до прикрашання ситуацій, у яких вона перебуває; до примітивних вигадок, що використовуються як вихід зі скрутного становища або конфлікту; до неправильних форм поведінки, коли дитина відтворює відхилення, яке спостерігає у поведінці однолітків, старших дітей або дороспих;інфантильні істероїдні прояви з руховими розладами, наполегливим плачем і лементом;імпульсивність поведінки, емоційна заражуваність, запальність, що спричиняють сварки і бійки дитини навіть із незначного приводу;реакції впертої непокори і негативізму, які супроводжують озлобленість, агресія у відповідь на покарання, зауваження, заборони; енурез і енкопрез (неконтропьовані або мимовільні випорожнення організму); утечі з дому як реакції відповідного протесту.

84

Питання на державний іспит

I І Ісихологія як наука, її основні завдання та зв'язок з іншими науками. Практична психологія. ,' І Ісихологія як система знань. Основні категорії і принципи психології.

і Поняття про особистість в психології. Основні підходи до визначення структури особистості в зарубіжній і ВІТЧИЗНЯНІЙ психології.

■1 І Ісиходіагностика як галузь психологічного знання. Місце психодіагностики в роботі психолога. Проблема психологічного діагнозу і професійна етика психолога.

Класифікація і характеристика методів психологічного дослідження. Використання математичних методів в психологічних дослідженнях, п Вимоги до психодіагностичних методик, їх розробників і користувачів. Валідність та надійність психодіагностичних тестів.

Характеристика і особливості застосування «суб'єктивних» методів у психодіагностиці. Особливості роботи з проективними методиками. Діагностика особливостей особистості за допомогою проективних методик.

'"' '-іруктура та етапи психологічного дослідження. Якісний та кількісний аналіз результатів дослідження та їх психологічна інтерпретація. Використання комп'ютера в психологічних дослідженнях.

•відомість і самосвідомі;;:, як психологічна проблема. Самосвідомість і самооцінка. Дослідження самооцінки особистості.

Ш Мотивація особистості. Види мотивів. Мотивація досягнення успіху і уникнення невдачі. Методи вивчення мотивації.

II Спрямованість особистості та її структура. Діагностика мотиваційної сфери..

У.' Мислення і уява, їх роль в творчій діяльності. Дослідження креативності особистості. П Емоції та почуття. Теорії емоцій. Поняття про емоційні стани, їх класифікація. Методики вивчення емоційних станів.

М Види емоцій та почуттів та форми їх переживань. Вищі почуття. Діагностика структури емоційної

спрямованості (за В.Додоновим). Ні Темперамент. Теорії темпераменту. Психологічні властивості темпераменту. Діагностика типів

темпераменту.

Ні Фізіологічні основи темпераменту за І.П.Павловим. Конституційні теорії темпераменту (Е.Кречмер, У.Шелдон). Темперамент і властивості нервової системи (Б.Теплов, В.Небеліцин).

\І Темперамент і діяльність. Шляхи узгодження темпераменту з вимогами діяльності. Індивідуальний стиль діяльності. Врахування темпераменту в навчально-виховній діяльності.

III Проблема характеру в сучасній психології. Характер і темперамент. Структура характеру та основні симптомокомплекси його властивостей.

14 Характер та індивідуальність людини. Формування характеру. Акцентуації рис характеру. Методи

діагностики властивостей характеру. :'() Здібності, їх якісна та кількісна характеристика. Задатки і здібності. Структура здібностей. Загальні і

спеціальні здібності.

.'І Проблема визначення і вимірювання здібностей. Рівні здібностей. Розвиток здібностей, фактори що його зумовлюють.

.'.' Иопя. Ознаки вольової поведінки. Вольовий акт, його структура і механізми Вольові якості особистості та

методи їх діагностики, .' і Діагностика інтелекту як психологічна проблема. Тести інтелекту.

.'■1 і '.шикування. Функції і структура спілкування. Засоби спілкування. Комунікативні якості особистості і методи їх діагностування.

."' Спілкування як сприймання і розуміння людини людиною. Поняття соціальної перцепції. Механізми

нзаєморозуміння в процесі спілкування, і'п Проблема особистості в соціальній психології. Соціалізація особистості, її зміст та стадії. Механізми

соціалізації.

.7 Проблема груп в психології. Класифікація та основні характеристики груп. Морально-психологічний клімат

у групі та методи його дослідження і'Н Особистість і група. Міжособистісні стосунки в групах. Методи діагностики міжособистісних стосунків.

Соціометрія та референтрометрія.

29. Спілкування як соціально-психологічна проблема. Спілкування як комунікативний процес і як взаємодія між людьми. Механізми впливу у процесі спілкування.

30. Проблема психологічного розвитку в онтогенезі. Основні фактори розвитку. Зарубіжні й вітчизняні концепції розвитку.

31. Тривога і тривожність. Види тривожності: ситуаційна, особистісна, шкільна тривожність та методи їх діагностики.

32. Проблема періодизації психічного розвитку особистості в онтогенезі. Принципи і підходи до періодизації психічного розвитку (Ж.ПІаже, Е.Еріксон, Д.Ельконін).

33. Психологічна характеристика дошкільного віку. Проблема соціалізації дітей та збереження їх психічного здоров'я.

34. Психологічна готовність дітей до навчання в школі. Структура готовності. Діагностика і формування готовності до навчання в школі.

35. Особливості психічного розвитку та формування особистості молодшого школяра. Психологічна характеристика невстигаючих учнів. Розвивально-корекційні технології психологічної допомоги невстигаючим учням.

36. Психологічна характеристика підліткового віку. Важковиховувані підлітки. Психологічне консультування підлітків.

37. Проблема девіантної та делінквентної поведінки в підлітковому віці. Діагностика підліткової агресивності, тривожності, гіперактивності, фрустрованості та інших відхилень у поведінці.

38. Особливості психічного розвитку і формування особистості в юнацькому віці. Проблема становлення ідентичності. Життєві плани і вибір професії.

39. Особливості та закономірності формування навчальної діяльності та пізнавальних процесів на різних вікових етапах розвитку. Вікові можливості засвоєння знань, умінь, навичок. Поняття про научіваність та її показники.

40. Психологічний аналіз учіння. Мотиви учбової діяльності та їх класифікація. Діагностика мотивації уміння.

41. Психічний розвиток і навчання. Основні форми навчання (традиційне, проблемне, програмоване навчання). Концепція розвиваючого навчання (Д.Ельконін. В.Давидов. А.Маркова та інші).

42. Поняття маніпуляції у виховному процесі. Сценарії маніпулятивної поведінки дітей та дорослих. Діагностика батьківсько-дитячих відносин.

43. Психологічні проблеми виховання як процесу цілеспрямованого формування особистості. Основні психологічні механізми та закономірності формування особистості. Показники та критерії вихованості.

44. Психологічна структура педагогічної діяльності та педагогічні здібності. Діагностика педагогічних здібностей.

45. Структура та етапи процесу психологічного консультування. Основні техніки у консультативній допомозі.

46. Теоретичні і практичні основи психологічного консультування. Цілі, завдання і принципи психологічного консультування.

47. Основні напрямки консультативної, психокорекційної та терапевтичної допомоги - порівняльний аналіз.

48. Етичний кодекс психолога. Професійні, етичні й особистісні вимоги до психолога консультанта. Професійна підготовка консультанта.

49. Психологічна допомога, її зміст і види. Основна проблематика та головні галузі застосування психологічної допомоги в сучасному світі. Види психологічного консультування.

50. Психологічне консультування школярів.

51. Телефонне консультування. Кабінети соціально-психологічної допомоги.

52. Контакт в процесі психологічної допомоги, його структура. Психологічний контакт, фізичні та емоційні компоненти психологічного контакту.

53. Загальне поняття про психокорекцію та її методи. Форми психокорекції.

54. Індивідуальна і групова психокорекція. Сімейне консультування та корекція.

55. Вікові аспекти психокорекції. Психологічна допомога дітям, які перенесли психологічну травму.

56. Неврози та невротичні стани у дітей. Невротична ситуація й завдання психолога-консультанта.

57. Нервові діти. Психоневротичні причини неадекватності поведінки дітей. Класифікація нервових порушень.

58. Психологічна характеристика професійного самовизначення. Мотиваційні фактори вибору професії. Психологічний супровід вибору професії.

59. Попередня професійна діагностика. Схема діагностичної індивідуальної бесіди з учнем.

60. Діагностична робота із дітьми дошкільного віку.

15

9