5. Вимоги до психодіагностичних методик, їх розробників і користувачів. Валідність та надійність

психодіагностичних тестів Вимоги до психодіагностичних методик та їх користувачів

Валідність - це відповідність психодіагностичного інструменту психічній якості, що вимірюється, тобто здатність тесту вимірювати саме ті характеристики, які необхідно вимірювати.

Дискримінативність. Нею є диференційна здатність тесту загалом або тестового завдання, що вказує на їх здатність розділяти окремих досліджуваних за рівнем виконання. Якщо всі досліджувані дають на тестове завдання одну і ту саму відповідь, це означає, що завдання не наділене дискримінативністю — здатністю окремих пунктів тесту диференціювати досліджуваних стосовно «максимального» або «мінімального» результату тесту. Певним функціональним синонімом дискримінативності є інфор­мативність.

Застосування шкали інтервалів. Вони бувають кількох рівнів, ієрархічно впорядкованих за складністю: номінативні шкали (шкали найменувань), порядкові шкали, шкали інтервалів, шкали відношень. В ідеалі розробник психологічних тестів повинен прагнути використовувати шкали відношень. Коли це неможливо, бажане застосування шкали інтервалів, якщо передбачається, що результати будуть піддаватися статистичному аналізу. Оскільки вивчення валідності тестів завжди вимагає такого аналізу (а також тому, що можливість отримати кількісні показники вимірювань у психологічних тестах є помітною перевагою порівняно з іншими видами досліджень), очевидно, нічого менш точного, ніж шкала інтервалів, використовувати не можна. Більшість психометричних тестів тяжіють до інтервальних шкал.

Інтервальна, або кількісна, шкала - характеризує позитивні лінійні перетворення : у=ах + в, а>0. - Надійність - характеристика методики, що відображає точність психодіагностичних вимірів, а також стійкість результату тесту до дії сторонніх факторів.

Наявність нормативних даних. Такими нормами вважають репрезентативні середні показники за тестом — показники, що репрезентують велику кількість людей, завдяки яким можна порівнювати показники певного Індивіда, оцінюючи рівень його психологічного розвитку. Нормою тесту є середній рівень розвитку великої кількості людей, подібних на досліджуваного за певними соціально-демографічними характеристиками. Ця норма визначається у результаті тестування великої вибірки випробовуваних певного віку і статі та усереднення отриманихоцінок з їхньою наступною диференціацією за віком, статтю та іншими релевантними показниками. Нормальним вважається те, що належить до середини розподілу. Його «хвостові» частини вказують на сферу низьких (субнормальних) або високих (супернормальних) значень. Для оцінювання якості співвідносять отриманий показник з іншими й у такий спосіб визначають його місце на кривій нормального розподілу.

Обмеження часу виконання тестових завдань. Термін виконання завдань психологічного тесту не повинен перевищувати 1,5-2 годин, оскільки триваліший час людині важко зберегти працездатність на високому рівні.

Операціоналізація та верифікація. Операціоналізація при впровадженні нових наукових понять передбачає обов'язкове вказування процедур, прийомів і методів, які дають змогу довести існування описаного явища, означеного поняттям, тобто практичних дій або операції, які може виконати дослідник для виявлення позначених поняттям властивостей. Вимогою верифікації є перевірка на реальне існування будь-якого поняття, що претендує на статус наукового, за допомогою відповідної психодіагностичіни процедури. Наприклад, при впровадженні у науковий обіг поняття «мотив» необхідно визначити його черої інші відомі поняття доступними способами діагностування явищ, що входять до змісту поняття.

Порядкова, або ординальна, шкала - характеризує монотонно зростаючі перетворення Наприклад, шкала шкільних оцінок. Показники шкали визначають якісні, а не кількісні відмінності. Оскільки вони є суб'єктивними, то з ними абсурдно здійснювати арифметичні дії.

Простота формулювань і однозначність тестових завдань. Відповідно до цієї вимоги тест н< повинен передбачати завдань, які досліджувані можуть по-різному сприймати і розуміти.

Соціокультурна адаптованість тесту. Вона полягає у відповідності тестових завдань і тестові оцінок, які досліджуваний отримує за цими завданнями, особливостям культури суспільства, дг використовується тест, запозичений з іншої країни. Якщо, наприклад, створений у Європі тест інтелекіу вперше застосовується в країні, у структурі інтелекту якої домінує не словесно-логічне, а образне чи практичне мислення, він обов'язково повинен пройти оброблення, стати соціокультурно адаптованим Н іншому разі отримані результати не відповідатимуть рівню розвитку мислення жителів цієї країни. При повторному використанні тесту в умовах, відмінних від умов країни, де він був створений, майже завжди потрібно співвідносити ці умови чи адаптувати тест. Буквальний переклад словесних формулювань тестових завдань не буває точним за змістом понять, тому від нього слід відмовитися і зробити переклад, близьким не за значеннями слів, а за змістом.

Шкала найменувань, або номінальна шкала, - визначає або класифікує об'єкти, групує предмети, явища за класами на основі їх спільної ознаки або властивості. їх призначення полягає також у довільних, взаємних однозначних перетвореннях. Шкальні значення не піддаються порівнянню (хлопчики, дівчатка; шкала національностей).

Валідність та надійність психодіагностичних тестів

Валідність - це відповідність психодіагностичного інструменту психічній якості, що вимірюється, тобто здатність тесту вимірювати саме ті характеристики, які необхідно вимірювати. Методика вважається валідною, якщо на її результати впливає лише властивість, що вимірюється, та, навпаки, - невалідною, якщо результати вимірювання визначаються впливом нерелевантних змінних.Валідність очевидна - це уявлення про сферу використання, результативність та прогностичну цінність методики, що виникають у досліджуваного або користувача психодіагностичною інформацією, які не мають спеціальних відомостей про характер використання та можливості даної методики. Валідність змістовна (внутрішня, логічна) характеризує спрямованість тестових завдань щодо обсягу вимірюваної сфери психічних властивостей. Завдання змістовно валідної методики стосується саме тих аспектів, які є провідними у досліджуваному феномені. Встановлення змістової валідності здійснюється спеціалістами-експертами, котрі формулюють кінцеве судження про те, чи репрезентує методика коло істотних властивостей та видів діяльності, що досліджуються. Емпірична валідність об'єднує сукупність характеристик конструктивної валідності та критеріальної валідності, а також два види останньої - поточну та прогностичну валідність. Валідність конструктивна.Відображає ступінь співвіднесення результатів тесту з базовими для нього теоретичними поняттями (конструктами). До комплексу відомостей про конструктну валідність методик належать; конвергентна валідність - інформація про наявність зв'язку (найчастіше кореляційного) даної вимірювальної методики з іншими близькими за змістом методиками (конвергуючими методиками), конструкт не навантаження яких є відомим; дискримінативна валідність - інформація про відсутність будь-якого зв'язку даної методики з методиками, що вимірюють іншу за психологічним змістом валідність (дискримінант ними методиками); внутрішня узгодженість методики, що визначає ступінь підпорядкованості окремих завдань (пунктів, запитань тощо) її загальній спрямованості, зорієнтованість кожного з них на діагностику сталого набору конструктів; відповідність результату методики відомим віковим змінам (наприклад, зростання з віком ефективності виконання інтелектуальних тестів), Валідність критеріальна розкриває міру узгодженості результатів вимірювальної методики з незалежним критерієм, так званим критерієм валідизації. У межах критеріальної ваділності розрізняють поточну (діагностичну, конкурентну) та прогностичну валідність. Поточна валідність - комплекс зв'язків оцінок методики з незалежними критеріями, що характеризують наявний, актуальний стан досліджуваної психічної властивості. Прогностична валідність відображає зв'язок результатів методики зі станом психічної властивості, що вимірюється, через певний проміжок часу, тобто вказує на здатність методики передбачати перспективи розвитку вимірюваного психічного феномену та робити на основі її результатів прогноз.

Визначення надійності за допомогою паралельних форм на одних і тих самих досліджуваних проводиться основний варіант методики, а потім, через певний заданий проміжок, - паралельна форма методики.

Критерій валідизації. Таким критерієм є показник психічної властивості, що вимірюється даною методикою, але отриманий не на основі оцінок методики, а будь-яким іншим шляхом. Умовно виділяють 2 групи критеріїв валідизації: об'єктивні (належать об'єктивні соціально-демографічні, біографічні дані, виробничі показники в окремих видах діяльності, виконання реальної критеріальної діяльності (малювання, виготовлення об'єктів тощо); дані інших методик, валідність яких вважається з'ясованою) та суб'єктивні критерії (належать показники успішності навчання, академічні оцінки, характеристики, медичний діагноз). Метод розщеплення ґрунтується на припущенні про паралельність не лише окремих форм методик, але й окремих завдань усередині неї. Найчастіше здійснюється поділ методики на дві еквівалентні половини за парними та непарними номерами або за принципом близькості значень індексів складності. Досліджувані проходять обстеження один раз за повним набором завдань методики, після чого окремо здійснюється оцінювання відповідей в еквівалентних частинах тесту.

Надійність методики забезпечує точність вимірювань, які здійснюються за її допомогою, а також сталість її результатів під впливом сторонніх випадкових факторів, що не є об'єктами дослідження. Оцінка надійності здійснюється за допомогою повторного дослідження (тестування), визначення надійності за допомогою паралельних форм, методом розщеплення.

Повторне дослідження (ретест), здійснюється шляхом тестування вибірки досліджуваних тією ж самою методикою через певний інтервал часу та в однакових умовах. Надійність, оцінену таким способом, називають ретестовою надійністю. У цьому випадку індексом надійності вважається або міра збігу (кореляція) результатів першого і повторного обстежень, або ступінь збереження рангових місць обстежених у вибірці при тесті.

6. Характеристика і особливості застосування «суб'єктивних» методів у психодіагностиці.Особливості роботи з проективними методиками.Діагностика особливостей особистості за допомогою проективних методик

Адитивні проективні методикипередбачають завершення речення (методики "Завершення речення") або історії (методики "Завершення історії") На сучасному етапі розвитку психодіагностики адитивні проективні методики застосовуються переважно під час психотерапевтичної роботи з метою виявлення мотиваційно-особистісних властивостей дітей та дорослих, особливостей системи їхніх відносин у сім'ї, в референтних групах тощо.

Експресивні проективні методики. Зорієнтовані на здійснення досліджуваним образотворчої діяльності на вільну або задану тему. Найпоширенішими в практиці практичної психодіагностики методиками даного типу є тест "Будинок-Дерево-Людина", методика "Кінетичний малюнок сім'ї", методика "Неіснуюча тварина". Під час виконання тесту "Будинок-Дерево-Людина" (Дж. Бук, 1948 рік) досліджуваному пропонують намалювати будинок, дерево та людину, а потім проводять детально розроблене опитування. За змістом та деталями малюнку можна судити про афективно-потребову сферу особистості, рівні її психосексуального розвитку тощо.Методика "Кінетичний малюнок сім'ї" була розроблена Р.С.Бернсом та С.Х.Кауфманом у 1972 році з метою оцінки внутрішньосімейних відносин. Однією з найпопулярніших малюнкових методик, яка часто використовується з метою попередньої діагностики особистісних властивостей дітей і дорослих, є методика "Неіснуюча тварина" (М.З.Друкаревич). Досліджуваному пропонують придумати та намалювати неіснуючу тварину, а також назвати її неіснуючим ім'ям. Найчастіше за допомогою даної методики діагностують особливості самооцінки, емоційно-вольових якостей досліджуваного, рівень його агресивності тощо

Імпресивні проективні методикиґрунтуються на вивченні результатів вибору стимулів із ряду запропонованих. Досліджуваний надає перевагу одним стимулам (як найбільш бажаним) по відношенню до інших. До цієї групи проективних методик можуть бути віднесені "Тест вибору кольору Люшер.ї' "Психогеометричний тест". Опублікований у 1948 році М.Люшером "Тест вибору кольору" ■ психодіагностичній практиці зазвичай використовують не повний набір, а лише спрощену процедуру тестування 8 квадратами синього, зеленого, червоного, жовтого (основні), фіолетового, коричневої <>. чорного та сірого (додаткові) кольорів. Досліджуваний має обрати із одночасно пред'явлених на білому іш 8 кольорів той, який найбільше сподобався, найприємніший. Обраний квадрат перевертається и відкладається у бік; потім процедура повторюється. Інтерпретація отриманого ряду кольорів, яким досліджуваний надає суб'єктивну перевагу, фунтується на двох припущеннях: 1) кожному кольору притаманне певне символічне значення (наприклад, червоний колір символізує прагнення до влади домінування, активність; зелений - наполегливість, жовтий - залежність, честолюбство, недостатнії п самоконтролю тощо); 2) залежно від позиції, котру займає конкретний колір (1 або 2, 3 або 4, 5 або 6, 7 аіи> 8), виявляється його функціональна значущість та відповідно робиться висновок про індивідуально психологічні особливості досліджуваного (наприклад, перші дві позиції визначають цілі індивіда та способи їхнього досягнення, а дві останні - пригнічені потреби, що символізуються даними кольорами) Опублікований С.Деллінгер у 1989 році 'Психогеометричний тест" призначений для діагностики психологічних характеристик так званих геометричних форм особистості. Адже згідно точки зору автора методики, особистість може бути описана комбінацією двох-трьох геометричних фігур, які мають певно символічно зеп--:!-ня Процедура досліджень полягає у наступному Досліджуваному пропонують обрати з 5 геометричних фігур (див. нижче рис. 36) ту фігуру, про яку можна сказати: "це -Я"; інші фігури ранжуються від найбільш до найменш привабливої. Інтерпретація результатів дослідження фунтується на символічному значенні форми (наприклад, "зигзаги" - люди-творці з розвинутою інтуїцією, синтетичним стилем мислення, спрямованістю у майбутнє).

Інтерпретативнілроективні методики вимагають від досліджуваного тлумачення певної події чи ситуації. Ілюстрацією цього типу методик є "Тест тематичної апперцепції (ТАТ)", "Малюнковий апперцептивний тест (РАТ)", "Тест руки". У 2002 році Л.М.Собчик був запропонований "Малюнковий апперцептивний тест (РАТ)", який призначений для виявлення глибинних комплексів, внутрішнього конфлікту та сфери напруження міжособистісних відносин. Стимульний матеріал методики складається з 8 контурних малюнків на яких схематично зображені певні аспекти міжособистісних відносин. Для прогнозування маніфестної агресивної поведінки Б.Брайкліном, З.ПІотровським та Е.Вагнером у 1961 році був запропонований "Тест руки" (НапсІТезі). Стимульним матеріалом тесту є 9 стандартних зображень рук (див. нижче рис. 26) та одна пуста таблиця, під час демонстрації якої досліджуваного прохають уявити кисть руки та описати її уявні дії. Зображення пред'являються в певній послідовності та положенні. На основі опису досліджуваним дії руки на малюнку та фіксації положення, в якому він тримає таблицю, здійснюється оцінка отриманих даних за 11 категоріями (агресія, вказування, страх, прив'язаність, комунікація, залежність, ексгібіціонізм, каліцтво, активна безадресна дія, пасивна безадресна дія, опис руки).

Катартичні проективні методикипередбачають здійснення досліджуваним ігрової діяльності в особливо організованих умовах. Наприклад, розроблена Дж.Морено у 1946 році психодрама здійснюється у вигляді імпровізованої театральної вистави, в якій досліджуваний грає роль самого себе або уявної особи. При цьому вплив спеціально створених драматичних ситуацій, які є співзвучними переживанням досліджуваного, спричиняють його афективну реакцію (ігровий катарсис) та вивільнення назовні відповідних особистіних властивостей, проблем, конфліктів, що забезпечує певний психотерапевтичний ефект.

Конститутивніпроективні методики передбачають структурування, оформлення стимулів, надання їм сенсу. Прикладом може слугувати тест Роршаха (1921 рік), який складається з 10 стандартних таблиць із чорно-білими та кольоровими симетричними аморфними (слабко структурованими) зображеннями-плямами. Досліджуваному пропонується описати те, на що схоже кожне зображення.

Особистісні опитувальники - призначені для збирання, оброблення й інтерпретації відповідей досліджуваних у формі багато альтернативного, дихотомічного або відкритого переліку питань-тверджень щодо однієї або кілька тем. Ці опитувальники найпоширеніші в практичній психології, вони прості у застосуванні, обробленні та інтерпретації, хоча деякі мають відносно низьку надійність і валідність. До цієї групи належать тести, що досліджують особливості характеру людини - характерологічні опитувальники, опитувальники мотивацій, опитувальники оцінювання емоційно-вольових якостей, опитувальники оцінювання комунікативних якостей.

Проективні методики - це прийоми опосередкованого вивчення особистості, що ґрунтуються на побудові специфічної, пластичної (слабко структурованої) стимульної ситуації, прагнення до вирішення якої сприяє актуалізації у сприйманні відповідних ситуації тенденцій, настанов, відношень та інших особистісних особливостей. В основі проективного підходу лежить феномен лроекцЛдосліджуваним прихованих або неусвідомлювальних аспектів власної поведінки або психічного життя.

Специфіка проективних методик: стимульний матеріал -неоднозначний, розмитий, невизначений, слабка структурованість, що припускає різну інтерпретацію; особливості постановки перед досліджуваним завдання - його прихований, непрямий характер; обробка та інтерпретація результатів - відсутність у більшості методик стандартизованого апарату для об'єктивної обробки отриманих результатів часто призводить до виникнення так званих помилок психодіагноста - суб'єктивізму трактувань.

Суб'єктивний підхід - діагностування здійснюється на основі відомостей, які досліджуваний повідомляє про себе, тобто самоопису (самооцінювання) особливостей особистості, стану, поведінки у певних ситуаціях. Діагностування проводять за допомогою численних особистісних опитувальників, опитувальників стану і настрою, думок, а також опитувальників-анкет тощо.

Суб'єктивні методики - психологічне вимірювання здійснюється на основі особистої інформації, наданої досліджуваним. Вплив суб'єктивного фактора на кінцевий результат помітніший, оскільки відповіді досліджуваного більше залежить від його настрою, стану, рівня інтелекту, розуміння теми опитування й змісту питання. Тому питальники формуються з урахуванням захисту від суб'єктивного фактору. Суб'єктивні методики можна поділити на кілька видів. До першого виду належать особистісні та спеціальні опитувальники, анкети, інтерв'ю, методи опису власної поведінки у певних ситуаціях тощо.