Діагностика особистості юнака

Диференціально-діагностичний опитувальник (ДДО). Запропонований Є.О.Клімовим у 1983 році. Пикористовується з метою профорієнтації для орієнтовного виявлення типу майбутньої спеціальності, якому п і.'і.н- перевагу респондент. 20 питань опитувальника дозволяють виявити ступінь вираженості інтересу до нецінно типу професії: «людина-людина», «людина-техніка», «людина-природа», «людина-знакова система», ■■ іііидина-художній образ».

Карта інтересів. Автор - О.Є.Голомшток (1967 рік). Призначений для діагностики спрямованості мі і еросів у 29 сферах діяльності. Для визначення провідних інтересів досліджуваному пропонується перелік із і/4 мигань. Відповіді на питання групуються у матрицю з 6 рядків та 29 стовпчиків. Кожна колонка відповідає і і/іти із сфер інтересів (біологія, географія, геологія, медицина, фізика, хімія тощо)

36. Особливості та закономірності формування навчальної діяльності та пізнавальних процесів на різних вікових етапах розвитку. Вікові можливості засвоєння знань, умінь, навичок. Поняття про

научуваність та її показники Етапи у формуванні повноцінних розумових дій в процесі систематизованого навчання (перший гч.иі мотивація навчання; другий етап - з'ясування структури орієнтовної основи дії; третій етап -пикомування дії в матеріальному або матеріалізованому вигляді; четвертий етап - виконування дій у формі і пін юного мовлення; п'ятий етап - виконування дії за допомогою проговорювання про себе; шостий етап -Функціонування інтеріорізованої розумової дії або навчального прийому).

Навичка - це закріпленадоведенадо досконалого виконання внаслідок цілеспрямованих вправ практична або розумова дія.Етапи розвитку навички в загальних рисах збігаються з основними стадіями розвитку знань.

Навчальна діяльність - це один із основних видів діяльності людини, спрямованої на її саморозвиток через опанування способами предметних і пізнавальних дій, узагальнених за формою теоретичних знань.

' Навчання — це специфічний вид діяльності, що його здійснює педагог, організатор педагогічного процесу, з метою передати учням у педагогічне опрацьованій формі дозовану частку певної науково-практичної інформації. У результаті цього процесу в учня формуються певні знання, уміння і навички, а також загальні пі шавальні здібності.

Научуваність або здібність до учіння - це поняття, яке характеризує розумові здібності, тобто здібність досягати у більш короткий термін більш високого результату. Висока научуваність сприяє більш інтенсивному розумовому розвитку, але з високим розумовим розвитком може поєднуватись відно більш низька научуваність, чк.і компенсується більшою працездатністю, старанністю. Розумовий розвиток підвищується з віком, тоді як научуваність може бути відносно постійною довший період. У научуваності має місце не стільки результативна • юрона, оскільки сам процес формування знань (степінь швидкості і легкості набуття знань, оволодіння прийомами розумової діяльності). У лабораторії Н.О. Менчинської виявлено дві групи критеріїв для розподілу учіїїн на групи за особливостями навчання: 1. Особливості розумової діяльності (рівень розумового розвитку і научуваність). 2. Спрямованість особистості, яка включає мотивацію і ставлення до навчання. Виділено 4

-./гнання цих груп критеріїв: 1. Високий рівень розвитку інтелекту (висока научуваність) і негативна

і прнмованість на навчання. 2. Висока научуваність і негативна спрямованість. 3. Низька научуваність і іні.іиіивна спрямованість. 4. Обидва комплекси рис характеризуються як негативні.

Процес привласнення знань складається з двох фаз: виникнення у свідомості об'єкта пізнання з усіма його специфічним складом, структурою й характеристиками (усвідомлення); його змінами за формальними параметрами до рівня, на якому об'єкт пізнання залишається в пам'яті як компонент системи знань у своїй відмінності від інших, раніше засвоєних об'єктів.

Психологічні механізми формування знань, умінь і навичок. Розвиток людського індивіда здійснюється через засвоювання фрагментів соціального досвіду й пертворювання за рахунок цього попереднього досвіду особистості. Як предмет і продукт діяльності уміння, досвід людини - це знання про сутністі характеристики об'єктів дійсності, а також дії та операції перетворювання їх при розв'язанні різноманітних практичних і пізнавальних завдань. Такі дії у психології називають навичками(прийоми та операції дій) та в/имняш(способи використання й здобування знань у практиці індивідуальної діяльності). Основним змістом і найважливішим завданням навчання є опанування системою знань у поєднанні з опануванням відповідними навичками. Відсутність системності, хаотичне й некритичне нагромадження знань без установки на встановлення взаємозв'язків між ними перешкоджає їх використанню й відбору для засвоєння. Розірванні безсистемні знання погано засвоюються, вони є малоефективними для застосування на практиці і в дальшому навчанні, оскільки без необхідних взаємозв'язків не дають людині змоги ефективно орієнтуватися в обставинах дійсності, адекватно розуміти і діяти відповідно до логіки таких обставин. Процес привласнення знань складається з двох фаз: 1) виникнення у свідомості об'єкта пізнання з усіма його специфічним складом, структурою й характеристиками (усвідомлення); 2) його змінами за формальними параметрами до рівня, на якому об'єкт пізнання залишається в пам'яті як компонент системи знань у своїй відмінності від інших, раніше засвоєних об'єктів.У процесі усвідомлювання змісту знань і дій відбувається виникання в досвіді учня нових знань і дій. Далі наступає етап відпрацювання усвідомлених знань та дій.Поряд із знаннями суттєвим компонентом змісту навчання виступають навички.