Поняття про особистість та її структуру

Біхевіористичний підідбазується на ідеї впливу на людину її соціального оточення. Усі форми соціальної поведінки є результатами спостережень за соціальними моделями (батьками, вчителями, друзями, кіногероями тощо).

Гуманістичні теорії особистості -Маслоу головною характеристикою особистості вважав потяі до самоактуалізації, самовираження, розкриття потенцій до творчості та любові, в основі яких лежні і. гуманістична потреба приносити людям добро.

Індивід - людина як одинична природна істота, представник Нотозаріепз, продукі філогенетичного й онтогенетичного розвитку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис (задатки, тип НС тощо).

Індивідуальність - це неповторне поєднання таких психологічних особливостей людини, як харак тер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, почуттів, волі), особливості її мотиваційної сфери, спрямованості.

Особистістює соціалізований індивід, котрий утілює найсуттєвіші соціально значущі позиції Осо5испс:ю є ліс;, кіз "--з ж-.с свою життєву позицію, що утвердилася внаслідок тривалої і кропим., свідомої праці, їй притаманні свободо волі, здатніств до вибору, відповідальність. Особистість завжди конкретно-історична, вона є продуктом тієї доби і тих суспільно-економічних відносин, сучасницею та учасницею яких вона є. Вивчення особистості за суттю — це історичне дослідження процесу становлення особистості за певних соціальних умов Доби, певного суспільного ладу.

Психоаналітична теорія особистості - концепція підсвідомого дає змогу зрозуміти складність та неоднозначність людського життя. Життя людини можна розглядати через її минуле, вирізняючи дитячі стереотипи, встановлюючи їх зв'язок одного з одним та з досвідом дитини. До особистості Фройд підходив з точки зору фізичного тіла. Наша пам'ять чи версія нашого минулого дає не просто запис минулих подій, а є ключем до нашої поведінки та буття, й уважне спостереження, рефлексування, аналіз сновидінь, поведінки, застосовані з метою самоаналізу, і мають на меті психічне зростання особистості.

Системно-діяльнісний підхід-соціокультурне середовище становить лише джерело розвитку особистості, а не чинник, що безпосередньо визначає поведінку. Справжня основа і рушійна сила особистості - спільна діяльність і спілкування.

Структура особистості за К.Платоновим. Вчений у структурі особистості виокремлює чотири підструктури: І підструктура — спрямованість особистостіжральні якості, установки, стосунки з іншими. Визначається суспільним буттям людини; II - підструктура досе/оУ(знання, вміння, навички, звички). Набувається досвід у процесі навчання й виховання. Провідним у набутті досвіду є соціальний чинник; III — підструктура форм відображення.Вона охоплює індивідуальні особливості психічних процесів, що формуються протягом соціального життя і специфічно виявляються в пізнавальній та емоційно-вольовій діяльності людини; IV підструктура — біологічно зумовлені психічні функції особистості.Об'єднує типологічні властивості особистості, статеві й вікові особливості та їх патологічні зміни, що великою мірою залежать від фізіологічних і морфологічних особливостей мозку. Психологічна структура особистості дуже складна і багатогранна. Пізнавальна, емоційно-вольова діяльність особистості, її потреби, інтереси, ідеали та переконання, самосвідомість тощо — складові духовного життя особистості, які перебувають у складній взаємодії і в своїй єдності становлять її «Я», яке керує всіма; аспектами внутрішнього життя та проявами його в діяльності та стосунках з іншими.

3. Психодіагностика як галузь психологічного знання. Місце психодіагностики в роботі психолога. Проблема психологічного діагнозу і професійна етика психолога Предмет психодіагностики - способи й засоби вияву (вимірювання) психічних процесів, властивостей, станів у їхній динаміці, кількісно-якісній специфіці, системних зв'язках і причинних відношеннях.

Принцип благополуччя клієнта Психолог має організувати психодіагностичну діяльність таким чином, щоб ані її процес, ані результат не наносили шкоди здоров'ю або соціальному положенню досліджуваного

Принцип відповідальності. Психодіагност несе відповідальність (у тому числі й юридичну) за коректність використаних психодіагностичних методик, якість інтерпретації отриманих результатів, надійність сформульованого діагнозу та ефективність наданих рекомендацій.

Принцип дотримання суверенних прав особистості. Будь-яка людина не може бути насильно обстежена та має право відмовитися.

Принцип інформування досліджуваного про цілі дослідження. Психолог, який прагне отримати під час дослідження відомості про особистість клієнта, має робити це тільки після того, як останній усвідомив мету дослідження, а також цілі і способи подальшого використання діагностичної інформації

Принцип кваліфікованої пропаганди психології. Психологи інформують людей про свою галузь діяльності на основі об'єктивних, точних даних таким чином, щоб не дискредитувати професію психолога і психологію як науку.

Принцип компетентності, юридичної та етичної правочинності. Наукову психодіагностику може здійснювати лише той психолог, який отримав спеціальну підготовку, має знання про структуру об'єкта психодіагностики та його діагностичні ознаки, володіє психодіагностичними методиками та методами встановлення психологічного діагнозу.

Принцип конфіденційності. Коли обстеження проводиться на замовлення певної установи, досліджуваний має бути повністю проінформований щодо подальшого використання отриманих результатів. Ці результати не можуть бути надані будь-якій іншій установі, якщо досліджуваний не дав на це згоди.

Принцип морально-позитивного ефекту дослідження Психолог формулює результати дослідження в термінах і поняттях, прийнятих у психологічній науці, обфунтовуючи свої висновки посиланням на первинні матеріали дослідження, їх математико-статистичною обробкою та за необхідністю позитивним висновком компетентних колег.

Принцип обмеженого розповсюдження методик. З метою запобігання ознайомленню інших осіб із цільовим призначенням та змістом методик (завданнями, ключами, нормами, детальними інструкціями щодо проведення та інтерпретації), що призводить до зниження їхнього психодіагностичного потенціалу, а також попередження їх неправильного використання непрофесіоналами, доступ до психодіагностичного інструментарію має сурово контролюватися.

Принцип професійної кооперацм.Розв'язуючи конкретні діагностичні завдання психолог вирішує, чи може він використати знання, технічні та адміністративні можливості інших фахівців на благо клієнта та за його згодою вступити в контакт з ними.

Професійно-етичні норми- це вимоги, котрі висуваються до рівня професійної кваліфікації психодіагноста, до реалізації ним у своїй діяльності специфічних морально-етичних норм поведінки як під час взаємодії досліджуваним, так і у стосунках з колегами, науковою спільнотою.

Процес встановлення психологічного діагнозу передбачає такі етапи: констатація неблагополуччя у діяльності чи поведінці певної особистості; усвідомлення можливих причин неблагополуччя; аналіз конкретних особливостей і пропонування робочої гіпотези про найімовірнішу причину цього явища; збір додаткової інформації, необхідної для перевірки гіпотези; перевірка припущення за допомогою аналізу наявних даних (за непідтвердження первісної гіпотези її відкидають і висувають іншу); формулювання психологічного діагнозу, який прогнозує подальший розвиток; розроблення рекомендацій, програми психокорекційної або розвивальної роботи; здійснення програми, контроль за її виконанням.

Психодіагностика (сам термін утворений від грецького коріння («діа» та «гнозис») і тлумачиться як «розрізнювальне пізнання» або «здібний розпізнавати»)- це область психологічної науки і одночасно найважливіша форма психологічної практики, яка пов'язана з розробкою і використанням різноманітних методів розпізнавання індивідуальних психологічних особливостей людини. Поняття ПД з'явилося у 1921 році й належить Г.Роршаху.

Психодіагностична діяльність - це один із основних напрямів професійної діяльності практичного психолога.

Психологічний діагноз - це кінцевий результат діяльності психолога, змістом якого є визначеним сутності індивідуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінювання їх актуального стану прогнозування подальшого розвитку і розроблення рекомендацій, що визначаються потребами психодіагностичною обстеження. Діагноз повинен розкривати специфічні особливості психологічних ознак властивих конкретній людині, упорядковані відповідно до їх значення для психосоматичного етапу обстежуваною. Діагноз не лише констатує наявне, а й враховує причинно-наслідкові зв'язки у виникненні симптомів і прогнозів.

Ситуації психодіагностики: ситуація експертизи; ситуація надання психологічної допомоіи (ситуація клієнта - людина само звертається до психолога за допомогою).

Структура психологічного діагнозу: симптоматичний (або емпіричний) - обмежується констатації:и певних особливостей або симптомів, на підставі яких безпосередньо будуються практичні висновки етіологічний - враховує не тільки наявність певних особливостей (симптомів), а й причини їх виникнення. типологічний - полягає у визначенні місця і значення отриманих даних у цілісній, динамічній картині осо бистості.

Структурованим психологічним діагнозомє згруповані у систему різноманітні параметри психічного стану людини (за рівнем значущості, походженням, причинно-наслідковим впливом).

Сфера застосування психодіагностики: 1) застосовується з метою оптимізації процесів навчання

(означення готовності дитини до навчання у школі, виявлення причин неуспішна,н дослідження характеру психічного розвитку тощо); 2) є важливою діяльністю психолога, який займається профвідбором, профосвітою й профорієнтацією; 3) результати психодіагностичних досліджень використовуються в консультаційній і психотерапевтичній роботі.

4. Класифікація і характеристика методів психологічного дослідження. Використання математичних методів в психологічних дослідженнях Методи психологічного дослідження Аналіз продуктів діяльності ґрунтується на тому, що в результатах роботи людини виявляються її знання, вміння та навички, здібності, уважність і спостережливість, риси характеру. Продуктами діяльності учнів є їхні письмові роботи, вироби, малюнки, моделі, фотографії та ін.

Анкета як вид опитування передбачає збір первинної інформації за заздалегідь визначеними змістом та кількістю питаннями. Види анкет: закриті - складаються з питань і переліку можливих відповідей на них; відкриті - складаються з питань, на які потрібно самостійно відповісти; змішані - передбачають варіанти спланованих відповідей, а також можливість формування опитуваними власного розв'язання проблеми.

Всезагальні (універсальні) методи є складовою теоретичного метод, яким можу бути будь-яка наукова або філософська теорія, що використовується як спосіб, прийом теоретичного дослідження предметів, явищ та процесів об'єктивного світу. На емпіричному рівні наукового пізнання до універсальних належать методи спостереження та експерименту.

Експеримент - це організована дослідником взаємодія між досліджуваним чи групою досліджуваних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить.

Загальні методи наукового дослідження застосовуються упродовж усього процесу дослідження і в різних науках. Виокремлюють емпіричні методи, до яких належать спостереження й експеримент, і теоретичні, що охоплюють аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, моделювання, системний підхід. Обидва типи методів взаємозалежні, взаємопроникливі.

Інтерв'ю - це діалог між співрозмовниками, де один з них є основним контактором і працює за попередньо продуманим планом, який може змінюватися залежно від ситуації.

Класифікація методів за Б.Ананьєвим.Він виокремлював організаційні методи, емпіричні, опрацювання даних та інтерпретаційні. До організаційних методів відносимо порівняльний, лонгітюдний і комплексний; до емпіричних - обсерваційні методи (спостереження і самоспостереження), експеримент (лабораторний, польовий, природний), психодіагностичний метод, аналіз процесів і продуктів діяльності, моделювання і біографічний метод; до методу опрацюівння даних - методи математико-статистичного аналізу даних і якісного опису; до інтерпретаційних - генетичний (філо- і онтогенетичний) і структурний (класифікація, типологізація тощо).

Класифікація методів психологічного дослідження - усю сукупність наукових методів залежно від застосування поділяють на всезагальні (універсальні), загальні й специфічні.

Констатувальний експеримент - отримання результатів про рівень розвитку певних соціально-психологічних явищ.

Контрольний експеримент - зіставлення результатів у різних групах з метою з'ясування ефективності запропонованих методик.

Лабораторний експеримент - експеримент, що передбачає проведення дослідження у штучних (лабораторних) умовах, з використанням вимірювальної апаратури, приладів та іншого експериментального матеріалу. Досліджуваний знає, що з ним проводять експеримент, але не одержує інформацію про характер виконуваних завдань.

Метод - шлях наукового пізнання явищ і процесів об'єктивної дійсності, і Методи математичної обробки результатів дослідження - це засоби створення математичних моделей, які описують і пояснюють функціонування певного психічного процесу У практиці соціально-психологічних досліджень переважають індексні моделі вимірювання. До цього класу належать тести особистості, шкали рейтингу, факторний аналіз. Для цілей прогнозу можуть бути використані моделі статистичного аналізу (дисперсійний, кореляційний аналіз).

Методологія - система принципів і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності.

Опитування - безпосередній (бесіда, інтерв'ю) або опосередкований метод збору первинної інформації (анкета).

Особливості спостереження - складність повторного дослідження; потенційний вплив об'єктивних та суб'єктивних чинників та інтерпретацію результатів, які можуть спотворити отриманий результат (суб'єктивні чинники - прояв емоцій, соціальна установка, власний досвід, увага; об'єктивні чинники -обмеженість сфери застосування, значні витрати часу, не всі явища навколишньої дійсності піддаються спостереженню); трудомісткість процедури; присутність спостерігача сковує піддослідних; неможливість виявити думку респондентів лише за допомогою питань; можливість фіксувати різні зміни в особистості безпосередньо в момент їх виникнення.

Природний експеримент - експеримент, що базується на управлінні поведінкою досліджуваних у звичних для них умовах. Різновидами є перетворювальний (навчальний та виховний).

Референтрометрія - виявляє значущих для особистості осіб (груп), на яких вона орієнтується в розв'язанні проблеми.

Соціометричне дослідження, або метод вибору, застосовують для з'ясування взаємин у колективі, оцінних ставлень піддослідних до інших, віддавання переваги одним членам колективу чи групи перед іншими при виборі керівника, приятеля.

Специфічні методи окремих наук застосовуються у деяких пізнавальних ситуаціях. їх можна розглядати як тактику дослідження, що змінюється залежно від характеру досліджуваних проблем, окремих етапів їх розв'язання, виявлення нових можливостей.

Спостереження - цілеспрямоване і планомірне сприйняття предметів і явищ об'єктивної дійсності. Види спостереження: за місцем проведення: (лабораторне - здійснюється в спеціально створених умовах, коли пізнавальна ситуація створюється дослідником; природне, яке проводиться в звичних умовах, тобто в реальній життєвій ситуації, і передбачає безпосередній контакт з об'єктом, що дозволяє зберегти його недоторканість); за способом контакту: безпосереднє, опосередковане; за стилем взаємодії з об'єктами: (включене, де дослідник стає на певний час членом групи, яка вивчається тут важливо виконувати роль члена колективу, уміти не привертати до себе уваги, більше слухати співрозмовників і менше їм ставити запитань будь-які висловлювання мають бути нейтральними; приховане - респонденти не знають, що їх вивчають відкрите - респонденти знають, що їх вивчають); за метою випадкове, цілеспрямоване; за рівнем організації діяльності: вибіркове, суцільне; за способом фіксації результатів: константу вальне, оцінне; за регулярністю проведення: систематичне, випадкове.

Тест - це стандартне, частково обмежене в часі дослідження, яке спрямоване на виявлення кількісних і якісних індивідуально-психологічних відмінностей.

Узагальнення незалежних характеристик - це об'єднання та узагальнення даних багатий спостережень, виконаних незалежно одне від одного в різний час, за різних умов та у різних вида-діяльності.

Використання математичних методів у психологічних дослідженнях І - критерій Ст'юдента - параметричний критерій оцінки достовірності відмінностей величин середніх значень двох статистичних сукупностей (вибірок).

14=2 х100%.

Графічне подання розподілу частот. Значення ознаки можна унаочнити двома видами графіків гістограмою (стовпчиковою діаграмою) і полігоном. На осі X прямокутної системи координат на кожному інтервалі будується прямокутник, висота якого є пропорційною частоті цілого інтервалу. Верхні основи всі ■ побудованих таким чином прямокутників утворюють ламану криву, котра називається гістограмою, якщо поєднати середини верхніх основ прямокутників гістограми, то отримаємо полігон даного розподілу.

Групування, табулювання, ранжування даних. Дані, що були отримані в процесі психологічною дослідження, найчастіше систематизуються та узагальнюються за допомогою простого групування, яко полягає в упорядкуванні або класифікації за однією ознакою. Наприклад, у результаті вивчення інтелекту !> у ...і оірижтий нсвпорядкований ряд оцінок. 90, 66, ЮС, 84, 105, здійснивши впорядкуванню отримуємо варіаційний ряд: 106, 105, 90, 84, 66. Рангове впорядкування: більшому значенню начисляється менший ранг, найбільшому значенню начисляється ранг 1.

Дисперсія (З²) - це величина, яка дорівнює середньому значенню квадрата відхилень окремих значень ознак від середнього арифметичного. Обчислюється за формулою:

Коефіцієнт варіації використовується для усунення недоліку недостатньої точності виявлення мінливості ознаки. Коефіцієнт варіації 1/,застосовують у разі порівняльної оцінки різноякісних середніх величин і визначають (у т.ч. у %) як відношення стандартного відхилення до середнього арифметичного. Обчислюється за формулою:

Коефіцієнт кореляції г«у Пірсона визначає зв'язок між кількісною та дихотомічною якісною змінною

Коефіцієнт рангової кореляції г₅ Спірмена дозволяє виміряти тісноту та спрямованість зв'язків між двома ознаками або профілями (ієрархіями) за умов можливості впорядкування (ранжування) значень за ступенем їхнього збільшення або зменшення.

Кореляційний аналіз застосовують з метою вивчення статистичних зв'язків між психологічними змінними. Основним завданням якого є кількісний опис форми, тісноти та спрямованості зв'язку між ознаками, виражений у коефіцієнті кореляції. У психологічних дослідження використовують в основному такі коефіцієнти кореляції: коефіцієнт кореляції для аналізу залежності змінних, виміряних за допомогою рангової шкали (коефіцієнт рангової кореляції г₈ Спірмена); коефіцієнт кореляції для аналізу залежності змінних, виміряних у метричних шкалах (шкала інтервалів та відношень) (коефіцієнт кореляції г_ху Пірсона);

Кореляція - це статистична залежність між випадковими величинами, при якій зміна однієї з випадкових величин призводить до зміни математичного очікування іншої.

Математичні методи— засоби створення математичних моделей, які описують і пояснюють функціонування певного психічного процесу. У теоретичному і емпіричному дослідженнях використання математичних методів — невід'ємна частина цих двох взаємодіючих між собою рівнів наукового пізнання і типів дослідження.

Медіаною називається значення ознаки, яке знаходиться в середині варіаційного ряду і поділяє його строго навпіл.

Модою в математичній статистиці називають значення ознаки, яке найчастіше зустрічається в даній сукупності.

Непараметричний І) - критерій Манна-Уітні призначений для оцінки відмінностей між двома вибірками за рівнем кількісної виміряної ознаки.

Параметри положення, або міри центральної тенденції - характеристики сукупності змінних (ознак), що вказують на найтиповіший, репрезентативний результат для досліджуваної вибірки. Сюди відносяться середнє арифметичне, мода, медіана.

Параметри розсіяння, або міри мінливості - статистичні показники варіації (розкиду)ознаки (змінної) відносно середнього значення. Сюди відносяться: дисперсія, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.

Середнє арифметичне, або міра розташування центру даних, є часткою від поділу суми всіх значень ознаки на їх число. Середнє квадратичне відхилення (о) обчислюється як корінь квадратний з дисперсії.