Важковиховувані підлітки

Важковиховуваність - це поняття, у широкому розумінні пояснює випадки труднощів, з якими стикається вихователь при організації і здійсненні виховного процесу. У вузькому розумінні цей термін використовується для позначення наближеного до норми рівня відхилень у поведінці, який потребує відповідної уваги й спеціальних зусиль вихователя для подолання його.

Важковиховуваність зумовлюють певні психофізіологічні особливості дитини (надмірна дратівливість, збудливість нервової системи, високий рівень загальмованості реакцій); недостатня вікова розвиненість мотиваційної, афективної та вольової сфер вихованця, його психічних процесів; соціально-психологічні вади розвитку (знижена здатність до вольової адаптації, неадекватна самооцінка й рівень домагань дитини, нерозвиненість здатності до ефективної комунікації, низький ступінь соціапізованості тощо).

Категорії важковиховуваних. Діти з «соціалізованими формами» антисуспіпьної поведінки, які достатньо емоційно врівноважені, завдяки розвиненим механізмам психологічної адаптації досить легко пристосовуються до соціальних норм усередині тих антисуспільних груп, до яких вони належать. Діти з не соціалізованою анти суспільною агресивною поведінкою, які, як правило, перебувають у поганих стосунках з іншими дітьми, членами своєї сім'ї і мають значні емоційні розлади, які проявляються в негативізмі, агресивності, зухвалості й мстивості.

Особливості психологічного консультування підлітків

Особливості проведення психологічного консультування: конфліктне сім'їпов'язані з переходом дитини на вищий рівень психологічного розвитку, з переходом від дитинства до дорослості, тому вони не повинні викликати у батьків особливого занепокоєння. У цьому повинен постаратися переконати психолог-консультант клієнта. Способи вирішення підліткового вікового міжособистісного конфлікту з батьками можуть бути самими різними. Але в усіх подібних випадках життя ініціативу в їх попередженні і усуненні повинні брати на себе дорослі люди, в даному випадку батьки або учителі. Вони ж у вже виниклій конфліктній ситуації, будучи розумнішими і досвідченішими людьми, ніж підлітки, зобов'язані поводитися відносно підлітків гнучкіше і осмислено Зухвала громадська поведінка підлітка, що порушує норми і правила поведінки, які прийняті серед

л< ч«и них Неприємні поведінкові симптоми, пов'язані з цією проблемою, найчастіше є психологічним слідством >»"> иіддзоркаленням загальної підліткової вікової кризи і, як правило, самі собою зникають тоді, коли підліток ' мі дорослим і у нього міняється свідомість. Проте криза підліткового віку може затягнутися, і якщо з икі і.іними вище негативними симптомами в поведінці активно не боротися, то це може привести до затримки ПМ1Х11ІІОІІЧН0Г0 розвитку і до закріплення в особі і поведінці підлітка дуже неприємних характерологічних причти, їх перетворенню на стійкі життєві звички. З роз'яснення цього також слід починати психологічну киш уш.іацію з батьками або учителями, що звернулися до психолога у зв'язку з обговорюваною тут ирпініомою. Слід з'ясувати, наскільки часто і за яких умов у підлітків проявляється неадекватна соціальна ппіігдінка. По-друге, потрібно визначити, як самі батьки реагують на подібну поведінку своїх дітей. По-третє,

пхідно виявити, до яких результатів привели дії, вже зроблені батьками. По-четверте, потрібно дізнатися, як

і.імі підлітки, якщо батьки це намагалися з'ясувати, пояснюють власну поведінку. Розібравшись в усіх цих ипі.шиях, психолог-консультант може отримати більш менш повну картину, що відбувається, на основі аналізу ■ ц.пі і ні і далі зможе прийняти цілком конкретні, обфунтовані рішення. Необхідно уважно розібратися в тому, що 11. її .правді хвилює підлітка, і чому він так поводиться, не спухаючи батьків. Це можна зробити різними шляхами, і ін перше, просто уважно постежити протягом деякого часу за поведінкою підлітка. По-друге, докладно рімпистти його, викликавши на відверту розмову. Потім необхідно обдумати, як і в чому можна піти назустріч і'.і.чмнням підлітка, як перебудувати його психологію і поведінку. Неодмінно слід відмовитися від застосування ми цідилка тих методів дії, які раніше були неефективними і викликали з його боку явну негативну реакцію. І І.іьр.шшись терпіння, батьки повинні використовувати тільки позитивний досвід спілкування.

Проблеми, якінайчастіше зустрічаються у практиці психологічного консультування, що відносяться до п і.н.мин між батьками і підлітками: між батьками і дітьми, що досягли підліткового віку, постійно виникають

І>і іікти з самих різних питань; діти-підлітки не хочуть вчитися, поводяться зухвало, недобросовісний

пиипііують свої обов'язки по будинку, не виконують дані батькам обіцянки і тому подібне; батькам здається, що дни підлітки щось від них приховують, батьки помічають, що діти часто проводять час зовні удома, уникають і шикування з ними; підліток нічим серйозним, з точки зору батьків, не цікавиться і не хоче займатися своїм рі і щитком.

34. Проблема девіантної та делінквентної поведінки в підлітковому віці. Діагностика підліткової агресивності, тривожності, гіперактивності, фрустрованості та інших відхилень у поведінці Проблеми девіантної та делінквентної поведінки в підлітковому віці Алкоголізація.Алкоголізм характеризується тим, що у людини виникає звикання, а надалі психічна і фиюіюгічна залежність від етилового алкоголю, вживаного у виді горілки, спирту, коньяку, віскі, вина, пива і піцо Діагностика алкоголізації здійснюється за допомогою виявлення ряду ознак прояву сп'яніння, що н.итупило. Зазвичай сп'яніння триває не більше 12 годин. Після нього зазвичай відзначається роздратовано-п|іиі мічений настрій на тлі поганого самопочуття з такими вестибулярними і вегетонічними явищами, як і.ні.іморочення, нудота й блювота, пітливість, слабкість, тремор пальців і рук. Хронічний алкоголізм настає в роїультаті вживання алкоголю протягом тривалого часу, зазвичай протягом декількох років, і супроводжується кіиіинними й структурними змінами у ряді органів і системі організму, включаючи головний мозок.

-1 Девіантна поведінка - це поведінка, яка відхиляється від встановлених норм або стандартів (проіиріччя з прийнятими в суспільстві юридичними і соціальними нормами, норм моралі) Види девіантної індінки (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, суїциди, сексуальні збочення, патології, акцентуації характеру

1.1 їм )

^.Делінквентна поведінка - це перед злочинна поведінка (хуліганство, кривдження, образи).

Діагностика девіацій. Проблематичність діагностики девіації поведінки людини пов'язана з тим, що иічі.т с відносною характеристикою і визначається відповідно до стандартів, які самі по собі дуже суперечливі і ні'чпко визначені. Ці стандарти в першу чергу пов'язані з соціальними очікуваннями оточення, а очікування можуть бути неясними, такими, що міняються в часі, різними в різних групах людей або прямо протилежними в одній і тій же групі, але при обставинах, що змінилися. Діагностика може здійснюватися шляхом спостереження 1.1 людиною, особливостями її вчинків, за вираженістю станів і самопочуттям

Наркоманія.У ході діагностики наркотизації особистості важливо розібратися, які відмінні ознаки з ч,н ом з'являються у осіб, що вживають наркотики. Про те, що людина наркоман, неспростовно свідчать три пшопні ознаки: наявність сильного потягу до препаратів, які у складі мають наркотик, стан наркотичного мГчиїння і синдром абстиненту. Наприклад при опійному сп'янінні відбувається звуження зіниць до розміру сірникової голівки, свербіж шкіри (особливо кінчика носа) і верхньої половини тулуба, спостерігається сухість шкіри, відсутність порушень координації, мислення прискорене, мова швидка і виразна.

Соціально корисливі девіації - це правопорушення й проступки, пов'язані з бажанням одержати матеріальну або грошову винагороди (крадіжки, спекуляції, шахрайство тощо).

Діагностика підліткової агресивності, тривожності, фрустрованості, ащентуацій

Опитувальник Басса-Даркі. Автори-розробники - А.Басс та А.Даркі, 1957 р. Призначений для діагностики агресивних та ворожих реакцій. Особистості. Складається з 75 тверджень, кожне з яких належить до одного з восьми так званих індексів форм агресивних або ворожих реакцій (фізична, побічна агресії, схильність до роздратування, негативізм, образа, підозра, вербальна агресія, почуття провини). Процедура проведення. Інтерпретація результатів.

Патопсихологічний діагностичний опитувальник. А.Є.ЛІчко, М.Я.Іванов, 1981 р. Призначений для діагностики типу конституціональної психопати та акцентуацій у підлітків та юнаків (14-18 років). Опитувальник містить фрази, згруповані у 25 тем (наприклад, самопочуття, настрій, сон прокиданні від сну тощо). За результатами обстеження виявляється 11 типів психопатій та акцентуацій підліткового віку: гіпертимний, циклоїдний, лабільний, антено-невротичний, сенситивний, психастенічний, шизоїд ний, епілептоїдний, істероїдний, нестійкий, конформний тип. Також можливе отримання додаткових діагностичних показників: реакція емансипації, психологічна схильність до алкоголізації, психологічна схильність до делінквентності.

Шкільна тривожність. Тест шкільної тривожності (Б.Н.ФІліпс). Спрямований на вивчення рівня та характеру тривожності в дітей молодшого та середнього шкільного віку. Складається з 58 питань, які діагностують загальну тривожність у школі, переживання соціального стресу, фрустрацію потреби в досягненні успіху, страх самовираження, страх ситуації перевірки знань, страх невідповідності очікуванням оточуючих, знижений фізіологічний опір стресу, страх у стосунках з учителями.

35. Особливості психічного розвитку і формування особистості в юнацькому віці. Проблема становлення ідентичності.Життєві плани і вибір професії

Анатомо-фізіологічні особливості і психічний розвиток.Активними є фізіологічні потреби, серед яких виокремлюються потяги до фізичної та сексуальної активності. Висока оцінка власного фізичного розвитку. Відзначається гіперувага до власної зовнішності, передусім у дівчат. До 15 років в основному завершується дозрівання кори великих півкуль і формування нейронного апарату всіх ділянок головного мозку.

Егоцентризм старшокласників. Виявляється в приверненні до себе увагу з метою визнання в дорослих рівноправності власної соціальної ролі (сина, дочки, учня). Старшокласники вдруге переживають пік почуття дорослості, задоволення якого є важливою умовою наявності інтимно-особистісного спілкування.

'• Життєві плани і вибір професії. Реконструюючи свій життєвий шлях з юнаком не можна обминути тему уявлюваного, запланованого, очікуваного майбутнього. Минуле з його досвідом визначає події сьогодення, так і майбутнє з його емоційно забарвленими перспективами, мріями, надіями, цілями і життєвими програмами мотивує теперішні рішення, дії та вчинки. Відомо, що формування максималістських, романтичних, героїчних життєвих перспектив є прерогативою саме юнацтва. Інкопи юнакові досить важко обмежити себе. Відмовитися від багатьох зацікавлень заради однієї професійної мети. Якщо навіть вибір зроблений, траєкторію життєвого шляху визначено, все одно прикро відмовлятися від стількох можливостей, які могли би здійснитися.

Особливості учбової діяльності старшокласників. Старшокласникиоцінюють навчальний процес з огляду на те, що він дає для їх майбутнього.

Провідна діяльність - навчання як вид професійної діяльності.

Розвиток ідентичності. Психологи відзначають в цьому віці кризу ідентичності. За Е.Еріксоном, процес формування самовизначення, який він називає формування ідентичності, є довгим і складним. Ідентичність забезпечує неперервність минулого, теперішнього і майбутнього індивіда. Вона утворює одну систему координат для організованих форм поведінки у різних сферах життя людини, вона узгоджує особистісні схильності і таланти з ідентифікаціями та ролями, що були дані їй раніше батьками, однолітками і суспільством. Допомагаючи людині визначити своє місце у суспільстві, особистісна ідентичність також забезпечує основу для соціальних порівнянь. Внутрішнє чуття ідентичності допомагає визначити напрям, цілі і зміст майбутнього життя індивіда. На думку Е Еріксона, формування Его-ідентичності є головним завданням та проблемою юності.

Самосвідомістьєцентральним віковим новоутворенням, яке формує ідентичність, унаслідок чого усвідомлюється власна індивідуальність (образ Я), розвивається самооцінка, вольові зусилля, формуються ціннісні орієнтації.

Симптомокомплекс кризи і7років.Провідними негативними симптомами залишаються впертість і ііі'і.ііипізм, зниження сили яких є одними з показників закінчення офіційного та неофіційного дитинства.

Соціальна ситуація розвитку. Процес переходу від залежного дитинства до самостійного і пщионідапьної діяльності дорослої людини, перехід від суто фізіологічної зрілості до зрілості соціальної, і пііііііііии зміст такого переходу - це включення в доросле життя, засвоєння норм і правил, які існують у

' V^і піпі.сіві.

Соціальна ситуація розвитку: переосмислення власної значущості в системі соціальних відношень;

ук сенсу життя є заключною фазою становлення особистості як підлітка, коли виокремлюється проблема

п.іііуии ідентичності та перспектив подальшого розвитку власного «Я»; зорієнтованість на здобуття соусу самостійної дорослої людини; потреба в особистісному та професійному самовизначенні.

Формування несприятливої Я-концепцїі(системи уявлень про себе): зниження рівня самоповаги піл шдіж: соціальна дезінтеграція, агресивність, злочинність); стимуляція конформістських реакцій у

одних випадках; (наслідок: прояви асоціальних учинків); глибока зміна сприймання (наслідок:

уиеїшсність у нездатності до певного виду діяльності і навпаки).