Зо. Психологічна характеристика дошкільного віку. Проблема соціалізації дітей та збереження їх психічного здоров'я

Анатомо-фізіологічні особливості дітей 6-річного віку: період відносно спокійного і рівномірного фізичного розвитку; кісткова система перебуває в стадії формування, переважають хрящові тканини, окостеніння зап'ястя руки відстає від загального процесу зміцнення кісткової системи (домінування хрящових тканин є основою високого потенціалу для подальшого успішного фізичного розвитку, зокрема гнучкості тіла); змінюється співвідношення між збудженням і гальмуванням на користь останнього, хоча збудження продовжує переважати (діти є імпульсивними, відзначаються високим рівнем рухового неспокою.

Дитячі страхи. В основі більшості страхів дошкільника лежить афективно-загострене сприйняття загрози для життя як один із проявів інстинкту самозбереження. Наявність відповідних вікових страхів - це показник і передумова повноцінного розвитку емоційної сфери особистості. Переборюючи свої страхи, дитина набуває необхідного їй досвіду перемоги, впевненості у собі. Але не всі діти можуть подолати свої страхи самостійно. Причиною цього може бути як типологічна схильність дитини до тривожних переживань, так і соціальна ситуація її розвитку, що зациклюється на переживанні острахів.

Основна суперечність: невідповідність між можливостями і бажаннями, прояви яких залежать від формування образу Я та рівня критичного осмислення навколишнього середовища, особливо сімейного (взаємостосунки, соціальний статус, матеріальний стан).

Основні новоутворення до 6 років: знижений слух як результат надмірної зорової та дотикової концентрації на предметах, явищах навколишнього середовища; слабка координація дрібних рухів, дрібної мускулатури рук; висока рухливість і, як наслідок, накопичення значного чуттєвого досвіду про предмети, явища навколишнього середовища; розуміння змісту елементарних понять (рослина, тварина), уявлення про простір,

56

мі і.і одиниці його вимірювання; елементарні уявлення про кількість, навички поведінки, зокрема: гігієнічні, і'уііиурні, трудові; уміння слухати, бачити, зосереджуватися на роботі, пояснювати, робити висновки; володіння нГміїїим, граматично і фонетичне правильним мовленням; уміння не тільки розуміти власну мову, а також - .імосмино будувати речення, звернені до іншого; уміння розрізняти з допомогою слухових аналізаторів схожі

■ ооносіїолучення; добирати і вимовляти подібні за вимовою слова; у пізнавальних процесах синтез внутрішніх і

і шніх дій, об'єднаних у єдину інтелектуальну діяльність: у сприйманні - перцептивні дії, в увазі - уміння

пхукни і контролювати зовнішній і внутрішній плани дій, у пам'яті - об'єднання зовнішнього і внутрішнього

■ ірушурування матеріалу під час його запам'ятовування і відтворення; у мисленні - у цілісний процес наочно-діионою, наочно-образного і словесно-логічного способів розв'язання практичних завдань; сформованість 'іж.іннн вчитися, інтересу до знань; наявність позитивних емоцій від пізнання нового. Основне новоутворення

0 річною віку: підпорядкування мотивів, тобто формування їх стабільної ієрархії, яка в шкільному дитинстві миін.ічас ставлення дітей до навколишнього середовища і до себе та водночас є критерієм для дорослих у

1 ю іробці диференційованого підходу.

Проблеми спілкування. Однією з типових причини так званої дитячої впертості може бути незнання мім тої специфіки сприйняття світу дошкільником. Оптимальним підходом до трирічних «впертюхів» вбачається іпорі'піія для них умов, за яких вони б відчували, що їхня самостійність приймається й цінується. Тобто иідоунасіься період самоствердження. Відсутність цього періоду, або навпаки його затягування свідчить про п< ихопогічне неблагополуччя дитини,

/ Психологічне неблагополуччя дитини. Такими проявами можуть бути емоційні розлади, невротичні і»■акції, психосоматичні захворювання, затримка психофізіологічного розвитку, гальмування пізнавальних іміроб, збіднення ігрової діяльності.

~ Рольова гра - самостійна діяльність дітей, що моделює життя дорослих. Учені розглядають гру як провідну діяльність дошкільника і визначають соціальну обумовленість її розвитку. Гра детермінує інші види /(цільності, зокрема малювання, конструювання, ліплення, основне призначення яких полягає в розвитку коор­динації рухів, дрібних і великих м'язів, сенсорної сфери. ,', Соціальна ситуація розвитку дошкільника. Виокремлюються такі системи: «дитина - сім'я»; «дитина рііносник»; «дитина - вихователь». Потреба в спілкуванні з дорослими та однолітками визначає становлення оюііистості дитини. Спілкування з дорослими розгортається на основі значної самостійності дошкільника роїширення його знайомства з оточуючою дійсністю. Спілкування з однолітками має важливу роль у Формуванні особистості дитини. За словами Д.Ельконіна, дошкільний вік обертається як навколо свого центру, п.школо дорослої людини, її функцій, її завдань. Протиріччя вчений бачить у тому, що дитина є членом ' успільства, поза суспільством вона не може, основна її потреба - жити разом з оточуючими людьми, але це здійснити в сучасних історичних умовах неможливо: життя дитини проходить опосередкованого, а не прямого иїнзку зі світом. Саме з цього протиріччя і народжується рольова гра.

Соціально спрямована поведінка - це проблема одна з провідних у вихованні дошкільника. Вміння розуміти інших людей, піклуватися про них, регулювати спалахи гніву має виступати основним здобутком дошкільного дитинства. Діти мають певні задатки до співчуття від природи; вони засвоюють загально схвалені (і носхвалені) дії у процесі спілкування, їхня соціальна поведінка стає більш свідомою і незалежною від юнніщнього контролю по мірі того, як у них розвивається розумова здатність ставити себе на місце інших.

£ Труднощі адаптації дитини до умов дошкільного закладу. Причини ускладнення адаптації: 1) не у пі.іх-дітей хронологічний та психологічний вік збігається; 2) надмірна чутливість нервової системи (дитина надто мразпива, хворобливо реагує на будь-яку невизначеність ситуації); 3) типологічна ригідність дітей (таким дітям н.іжко змінити ритм і спосіб житті); 4) невдалі педагогічні впливи на малюка, 5) неврахування дорослими і.'іоцєнтричної пізнавальної позиції дитини (дитина ставить себе у центр всього, що відбувається навкруги); 6) по враховується потреба дитини в любові (у дошкільника ця потреба має свою специфіку: «мене люблять, нкщо я хороший»; наявність такої потреби визначає, що дитина може любити дитячий садочок тільки за умови, що її там вважають хорошою).

31. Психологічна готовність дітей до навчання в школі. Структура готовності. Діагностика і формування готовності до навчання в школі і. Діагностика психологічної готовності до школи. Поширеним критерієм готовності до школи є комплексний показник зрілості психічних функцій, що характеризують її розумовий, емоційний і соціальний розвиток. Методи діагностики психологічної готовності можна поділити на такі групи: 1) тести шкільної зрілості, наприклад «Орієнтований тест шкільної зрілості» Керна - Йірасека; 2) тести готовності до школи - в їх основу

57

покладена оцінка тільки тих психічних властивостей дитини, без яких неможливо визначити міру її готовності до шкільного навчання; готовність визначається за допомогою комплексу, що складається з одного або декількох тестів, які досліджують значущі для навчання в школі параметри. Наприклад, методика дослідження готовності до шкільного навчання, автор Ю.ГІльбух та інш.; 3) методики вивчення сформованості психологічних передумов оволодіння учбовою діяльністю, наприклад, методика «Графічний диктант» (Д.Б.Ельконін).

Психічна готовність дитини до навчання в школі. Включає такі компоненти: інтелектуальна готовність (обсяг і зміст інформації про навколишній світ, рівень словесно-логічного мислення); основні проблеми: неуважність, «блукаюча» увага, обмежений загальний кругозір, недостатній мовленнєвий розвиток, низькі, пізнавальні інтереси; особистісна готовність (прояв соціальної ситуації розвитку - рівень усвідомлення соціального статусу школяра, що має важливий обсяг обов'язків і прав, якість виконання яких свідчить про міру відповідальності); основні проблеми: зниження інтересу до шкільного навчання ще до вступу в школу, навіювання дорослими низького рівня престижності навчального процесу, педагогічної діяльності; соціальне-психологічна готовність (уміння взаємодіяти з групою ровесників - особливості спільної діяльності та спілкування: співпраця, партнерство, компроміс, наслідування, конформізм, переконання, лідерство, партнерство); основні проблеми: «право сильного», байдужість, конфліктогенність, навіювання страху; вольова готовність (наявність вольового зусилля і вольових якостей - активність, цілеспрямованість, ініціативність, наполегливість, витримка, відповідальність, рішучість, стриманість, старанність, самостійність, незалежність, дисциплінованість, сміливість); основні проблеми: непослідовність, домінування тимчасових інтересів, низький рівень працездатності, невміння відповідати за результативність власних учинків.

Психологічна готовність до школи - це необхідний рівень психічного розвитку дитини 6-7 віку достатній для успішного засвоєння учбової програми в умовах сумісного навчання в шкільному колективі.

Тест Йірасика-Керна.Я. Йірасек створив тест шкільної зрілості, який пізніше модифікував А.Керн. Складається він з трьох завдань: малювання чоловічої фігури, копіювання фрази, змальовування групи крапок, опитувальник орієнтованого тесту шкільної зрілості (Я.Йірасек) Основними ознаками шкільної зрілості автори тесту вважають зорово-моторну координацію — здатність до керування рухами руки. У першому тесті домінують творчий та образний компоненти, у другому і третьому — вольові аспекти (маленькій дитині, яка не знає написання букв, важко і нудно копіювати складний візерунок або зображені на листку крапки). Відповіді на питання аналізуються кількісно і якісно, що дає змогу зрозуміти про психічний розвиток дитини і сформованість базових понять і уявлень.

32. Особливості психічного розвитку та формування особистості молодшого школяра. Психологічна характеристика невстигаючих учнів. Розвивально-корекційні технології психологічної допомоги

невстигаючим учням

— Анатомо-фізіологічні особливості. Фізіологи відмічають, що початок навчання дітей у школі практично співпадає з періодом фізіологічної кризи, яка проявляється в тому, що в організмі дітей цього віку проходять різні ендокринні та інші фізіологічні зрушення: бурхливий ріст тіла; збільшення внутрішніх органів; підвищення втомленості; нервово-психічна ранимість. Кістково-сполучний апарат молодших школярів відзначається гнучкістю, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта, яке негативно позначається на кровообігу, диханні й тим самим ослаблює організм. До 12 років триває окостеніння фаланг пальців руки, а окостеніння зап'ястя завершується в 10-13 років. Переважно цим пояснюється, чому точні рухи руки під час письма, малювання тощо стомлюють дітей 7-8 років швидше, ніж старших. Діти цього віку дихають частіше, ніж дорослі. Для підтримання їхньої працездатності особливо важливо, щоб у класах було чисте повітря.

Корекція невстигання у навчанніполягас:1. Встановлення причин, що зумовили труднощі у навчанні.2. Збагачувати дітей різноманітними знаннями про навколишнє життя і про певні взаємозв'язки між предметами і явищами.3. необхідно зміцнювати працездатність дітей, їх уміння зосереджувати увагу н і цілеспрямовано працювати:*!, ставити перед собою мету, усвідомлювати способи її досягнення, адекватно оцінювати результати.5. розвивати позитивно навчальну мотивацію.Кожне завдання треба дрібнити на більш прості і допомагати учневі перейти від одного до іншого.Розглядати сюжетні малюнки і складати розповідати за їх змістом.Розвиток довільності. У молодшому шкільному віці в центр психічного розвитку дитини висувається формування довільності і розвиваються довільна пам'ять, увага, мислення. Дитина вчиться керувати своєю поведінкою, протіканням психічних процесів (мислення, уваги, пам'яті).Важливою стороною корекційних програм по розвитку довільності є формування функції планування. Ефективним прийомом тут являються спеціальні тренування.Імпульсивним дітям пропонується виконувати завдання з відстрочкою (10...15с), в ході вони повинні були обдумати, що і як робити. Крім того, їх навчати конкретним правилам і прийомам аналізу і.іид.шня, контролю, вміння діяти за правилами.

, Невстигаючі учні. Серед невстигаючих учнів виділяють такі групи: 1. Педагогічно занедбані діти.2. Гміумоио відсталі діти, які нездатні до абстрагування і узагальнення. 3. Послаблені діти, які часто хворіють, піпидко втомлюються і втрачають працездатність через 20-30 хв. після початку уроку, витримують 1-3 уроки, і і.іиішіьша група серед невстигаючих - педагогічно занедбані учні, у яких відсутня мотивація до навчання, вони ііиіміскіуально пасивні, не вміють (і не хочуть) вчитися тощо.

- Новоутворення молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів діяльності та поведінки; • |»>рмун;іння "внутрішнього плану діяльності" (ВПД), поява рефлексії та формування самооцінки. Готовність мпнпдіних школярів до навчання на наступних етапах навчальної діяльності.

І Особливості психічного розвитку молодших школярів. У цьому віці формуються психологічні пчниушорення: дитина оволодіває елементарними культурними навичками, навчається у школі, провідною діяльністю стає уміння, зростають здатність дитини до логічного мислення і самодисципліни, а також здатності м" імасмозв'язку з ровесниками у відповідності до встановлених правил. Молодший школяр поступово подіває способами керування увагою, пам'яттю, мисленням тощо. З'являється внутрішнє прагнення до

навчання і успіхів у ньому. У дітей цього віку з'являється любов до праці. Інтерес до цього має підкріплюватись і задовольнятись оточуючими людьми. М"жпина поява почуття неповноцінності або некомпетентності. Механізм їх появи пов'язаний з тим, що у миподших школярів центром зосередження стає випробування себе, в результаті якого проходить дифе­ренціація дітей на тих, які впевнені і які невпевнені. Саме у невпевнених починається розвиватись неповноцінність.

. і Особливості учбової діяльності молодшого школяра. Стає провідною і набуває характерних

оливостей, її основні компоненти: дії і операції, за допомогою яких учні оволодівають змістом навчання;

мпіини і форми спілкування учнів з учителем та між собою; результати навчання та його контроль і оцінка; < ірукіура учбової діяльності, в якій набування знань, умінь та навичок виступає як прямий її результат, ' никіасться поступово в міру того, як школярі навчаються її здійснювати, виробляють перші вміння вчитися.

Педагогічна занедбаність - довготривалий, несприятливий для розвитку особистості стан дитини, що ' м.іспідком недостатності, суперечливості або негативності впливів мікросередовища (родини, школи, групи диіішнія), які ще погіршуються (посилюються, ускладнюються) внутрішніми індивідуальними умовами розвитку і.ікш дитини.

Розвивально-корекційні технології психологічної допомоги. Корекційнуроботуможна проводити у иишнді гри. Наприклад, якщо у дитини є труднощі у читанні, то корекційні ігри повинні бути спрямовані на : Існування звукового аналізу слів, відпрацювання вміння виділяти певні звуки в мові. Труднощі в засвоєнні ір.імоти виникають на перших етапах навчання у багатьох учнів. Розлади письма супроводжуються труднощами читання. Отже, корекційна робота за своїм змістом подібна до описаної вище. Розлади лічби є однієї з гловних причин незасвоєння математичних понять і правил оперування числами. Корекційну роботув і.іких випадках доречно будувати не на матеріалі математики, а на вмінні диини орієнтуватися у просторі -рухаїись, виконувати словесно запрограмовані дії з предметом, порівнювати, вимірювати навколишній світ.

Формування особистості молодшого школяра. Формування особистості відбувається головним чином у взаєминах з однолітками, товаришами по навчанню і дорослими, що оточують її. Успіх у формуванні риє характеру в молодших школярів залежить від багатьох умов, серед яких провідне місце належить єдності пимої школи і родини, позитивному прикладу дорослих, розумному застосуванню ними заохочень і покарань.

33. Психологічна характеристика підліткового віку. Важковиховувані підлітки. Психологічне консультування підлітків Психологічна характеристика підліткового віку Анатомо-фізіологічні особливості.Інтенсивний ріст довжини і маси тіла (після 12 років у дівчат щижуються темпи росту, а з 14 років - темпи збільшення маси тіла). Ріст дівчат і хлопців відбувається в неповному внаслідок подовження кінцівок. Ріст грудної клітки відстає від збільшення маси тіла. Водночас індивідуальні відмінності є досить значними: підлітки часто виглядають незграбно; як правило, соромляться нмагної зовнішності Продовжується окостеніння скелета. Невідповідність, нерівномірність розвитку серцево-судинної системи. Посилена діяльність органів внутрішньої секреції призводить до деяких розладів кро-ппобігу: підвищення кров'яного тиску, напруженості серцевої діяльності і, як наслідок, до головних болей, ' маїжості, швидкої втомлюваності, тимчасових порушень у роботі центральної нервової системи.

Біологічне новоутворення - статеве дозрівання. Особливості прояву статевого дозрівання: акселерати (ранньозрілі); діти з оптимальним розвитком (відповідають середнім показникам вікового фізичного зростання); ретарданти (пізньозрілі), які, як правило, через 2-3 роки після кризи 13 років наздоганяють ровесників.

Підліткова криза. Соціальна зрілість відстає від фізіологічної. Може вступати в протиріччя, наприклад: спілкування з ровесниками, приносить більше задоволення, ніж спілкування з дорослими і навпаки; моральні норми і цінності системи «підліток - дорослий» суперечать нормам і цінностям системи «підліток - ровесник».

Провідна діяльність:навчання як вид суспільне корисної діяльності; інтимно-особистісне спілкування.

Психологічні новоутворення. Центральним і специфічним новоутворенням в особистості підлітка є виникнення у нього уявлення про те, він уже не дитина; дієва сторона цього уявлення виявляється в прагненні бути і вважатися дорослим.

Самооцінка - компонент самосвідомості, що включає разом із знаннями про себе оцінку власних здібностей, моральних якостей і вчинків. Види самооцінки: адекватна (дозволяє правильно розрахувати власні можливості в ситуаціях, різних за рівнем труднощів завдань і певних вимог оточення); неадекватна (занижена, завищена). Особливості самооцінки: егоцентризм, потяг до спілкування, впевненість у собі, образ фізичного Я (уявлення про себе з позиції наявних еталонів про чоловіка або жінку). Різновиди егоцентризму: підлітковий - неадекватна сильна сконцентрованість на власній особистості, що означає переоцінку своїх можливостей, надмірне честолюбство, самовпевненість.

Самосвідомість - усвідомлення власних потреб, здібностей, потягів, мотивів, переживань. Образ духовного Я є найбільш вагомим у старшому підлітковому віці, тобто у 14(15)-16(17) років.

Соціальна ситуація розвитку. Підліток включається в нову систему стосунків і спілкування з дорослими та ровесниками, займаючи серед них нове місце, виконуючи нові функції. Суттєве значення для підлітків у соціальній ситуації розвитку має те місце, яке він займає у сім'ї.

Соціальними факторами психічного розвитку підлітка є: перехід в середню школу, зміна характеру стосунків у сфері навчальної діяльності і спілкування школярів та вчителів; розширення сфер суспільно корисної діяльності, підвищення її самостійності і практичної віддачі; зміна становища дитини в сім'ї.