
- •Принципи сучасної вітчизняної психології
- •2. Поняття про особистість в психології. Основні підходи до визначення структури особистості в зарубіжній і вітчизняній психологи
- •Поняття про особистість та її структуру
- •5. Вимоги до психодіагностичних методик, їх розробників і користувачів. Валідність та надійність
- •7. Структура та етапи психологічного дослідження. Якісний та кількісний аналіз результатів
- •8. Свідомість і самосвідомість як психологічна проблема. Самосвідомість і самооцінка. Діагностика самооцінки особистості
- •9. Мотивація особистості. Види мотивів. Мотивація досягнення успіху і уникнення невдачі.
- •10. Спрямованість особистості та її структура. Діагностика мотиваційної сфери
- •13| Види емоцій та почуттів та форми їх переживань. Вищі почуття. Діагностика структури емоційної спрямованості (за в.Додоновим)
- •14. Темперамент. Теорії темпераменту. Психологічні властивості темпераменту. Діагностика типів темпераменту
- •Психологічні властивості темпераменту
- •15, Фізіологічні основи темпераменту за і.П.Павловим. Конституційні теорії темпераменту (е.Кречмер, у.Шелдон). Темперамент і властивості нервової системи (б.Теплов, в.Небеліцин)
- •16. Темперамент і діяльність. Шляхи узгодження темпераменту з вимогами діяльності. Індивідуальний стиль діяльності. Врахування темпераменту в навчально-виховній діяльності
- •19, Здібності, їх якісна та кількісна характеристика. Задатки і здібності. Структура здібностей. Загальні і спеціальні здібності. Професійні здібності
- •20..Лроблема визначення і вимірювання здібностей. Рівні здібностей. Розвиток здібностей,
- •21 Воля. Ознаки вольової поведінки. Вольовий акт, його структура і механізми. Вольові якості
- •23*. Проблема особистості в соціальній психології. Соціалізація особистості, її зміст та стадії.
- •24: Проблема груп в психології. Класифікація та основні характеристики груп. Морально-психологічний клімату групі та методи його дослідження
- •28. Тривога і тривожність. Види тривожності: ситуаційна, особистісна, шкільна тривожність та методи їх діагностики
- •Зо. Психологічна характеристика дошкільного віку. Проблема соціалізації дітей та збереження їх психічного здоров'я
- •Важковиховувані підлітки
- •Діагностика особистості юнака
- •37. Психологічний аналіз учіння. Структура учіння. Мотиви учбової діяльності та їх класифікація. Діагностика мотивації учіння
- •Мотивація учбової діяльності. Їі класифікація та діагностика
- •41. Психологічна структура педагогічної діяльності та педагогічні здібності. Діагностика педагогічних здібностей
- •42. Структура та етапи процесу психологічного консультування. Основні техніки у консультативній допомозі
- •43. Теоретичні і практичні основи психологічного консультування. Цілі, завдання і принципи психологічного консультування
- •44! Основні напрямки консультативної, психокорекційноїта терапевтичної допомоги - порівняльний аналіз
- •45, Етичний кодекс психолога. Професійні, етичні й особистісні вимоги до психолога консультанта.
- •Особливості психологічного консультування підлітків
- •V Вікові аспекти психокорекції. Конфліктні переживання у дітей. Психологічна допомога дітям, які
- •55. Психологічна характеристика професійного самовизначення. Мотиваційні фактори вибору професії. Психологічний супровід вибору професії
- •IV. Здібності
- •V. Особисті якості
- •VI. Готовність до вибору професійного шляху
- •VII. Поради і рекомендації з приводу підготовки до вибору професійного шляху
20..Лроблема визначення і вимірювання здібностей. Рівні здібностей. Розвиток здібностей,
фактори що його зумовлюють Геніальність - вищий рівень розвитку здібностей як загальних (інтелектуальних), так і спеціальних Про наявність геніальності можна говорити лише у випадку досягнення особистістю таких результатів творчої діяльності, що складають епоху в житті суспільства, у розвитку культури.
■ Концепція багатовимірного розвитку особистості (В.Ф.Моргун), здібності розглядаються в контексті п'яти особистісних інваріантів: 3 точки зору просторово-часових орієнтацій необхідно розрізняти задатки (на ранніх ступенях онтогенезу) та здібності (по мірі засвоєння суспільного досвіду та самоактуалізації). Темп засвоєння суспільного досвіду визначає обдарованість (максимальна швидкість розвитку задатків при мінімальних умовах) і працьовитість (мінімальна швидкість розвитку задатків при максимальних умовах). За ступенем вираженості потребо-вольових переживань розрізняються схильності (невисокий ступінь) та покликання (високий ступінь мотивації досягнень у тій чи іншій діяльності). У залежності від широти та змістовної спрямованості особистості можна говорити про загальні та спеціальні здібності (в праці, спілкуванні, грі, включаючи мистецтво, та у самовдосконаленні). Рівень опанування діяльністю задає мнемічні здібності (навчання), здібності до відтворення та креативні (творчі) здібності. Останні у своєму надзвичайному розвитку виражаються у талановитості та геніальності. Форми реалізації діяльності диференціюють здібності в залежності від індивідуально-психофізіологічних властивостей особистості: моторні, сенсорні, лінгвістичні, розумові здібності.
Обдарованість - якісно своєрідне поєднання здібностей, що забезпечує успішність виконання діяльності.
■ Особистісно-діяльнісний підхіду визначенні здібностей. (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, Г.С.Костюк, Б.М.Теплов, К.К.Платонов, В.М.М'ясищев, С.Д.Максименко, Л.Ф.Бурлачук, О.Г.Ковальов, В.А.Крутецький, та ін.). Представники цього підходу наголошують лише на вродженості їхніх природних передумов - задатків, під якими розуміються успадковані (генетично обумовлені) та вроджені (постнатальні) анатомо-фізіологічні особливості нервово-мозкового апарату (насамперед, сила-слабкість, рухливість-інертність, урівноваженість-неурівноваженість, лабільність-динамічність нервових процесів). Проте, здібності розглядаються функцією не власне задатків, а розвитку, до якого задатки входять як передумова. Основою такого розвитку є діяльність, у якій відбувається трансформація індивідних властивостей у здібність як психічну якість особистості. Здібності необхідно розглядати у зв'язку з діяльністю, оскільки, по-перше, саме в діяльності, у разі її успішного виконання, людина як суб'єкт проявляє властивості психіки (здібності), а, по-друге, саме в результаті діяльності відбувається формування та розвиток цих властивостей.
Талант - високий рівень розвитку здібностей, насамперед спеціальних, що виявляються у творчих досягненнях. Про наявність таланту можна судити за результатами діяльності людини: вони повинні відрізнятися принциповою новизною, оригінальністю підходу до їх досягнення.
Формування здібностей особистості - провідну роль у розвитку здібностей відіграють не задатки, а умови життя, навчання людей, їх освіта та виховання. Задатки, які не знаходять відповідних умов для переростання у здібності, так і залишаються нерозвиненими. Одним із показником наявності природних даних, сприятливих для розвитку здібностей, є їх раннє виявлення. Біографічні дані відомих особистостей свідчать, наприклад, про раннє виявлення в них здібностей до музики, літератури, поезії.
Функціонально-генетичний підхід(В.Д.Шадріков, Є.П.Ільїн) розглядають структуру здібностей з позиції функції та функціональної системи, а виникнення (генезис) здібностей - з позиції генетичної теорії. За В.Д.Шадріковим, здібності - цехарактеристики продуктивності (ефективності) нейрофізіологічних функціональних систем, які реалізують той чи інший психічний процес, психічну функцію (сприймання, пам'ять, мислення тощо) або руховий акт. Ефективність функціональної системи визначається властивостями елементів, що її утворюють, - тобто задатками, під якими В.Д.Шадріков розуміє структурну організацію нейронів та нейронних модулів, які в значній мірі є спеціалізованими щодо призначення конкретної функціональної системи (спеціальні задатки) або типологічні особливості властивостей нервової системи та співвідношення між півкулями головного мозку (загальні задатки). Отже, особливістю функціонально-генетичного підходу до здібностей є визнання їхньої генетичної обумовленості (вродженості) та існування до діяльності. Проте, це не означає фатальної зумовленості успіхів чи неуспіхів людини, адже здібності складають тільки частину можливостей людини, а успіх визначається ще й вольовими якостями, мотивацією, соціальним середовищем.