1. Психологія як наука, її основні завдання та зв'язок з іншими науками. Практична психологія. Завдання сучасної психології: науково-дослідні завдання передбачають вивчення об'єкта науки на різних рівнях (наприклад, виявлення окремих взаємозв'язків психіки впродовж усього життєвого циклу людини з урахуванням її діяльності); діагностичні завдання мають на меті 1) розпізнати й оцінити рівень психіки особистості, ступінь зрілості індивідуальних характеристик людини на різних етапах; 2) оцінити відхилення у психічному розвитку порівняно з віком і досвідом; 3) визначити потенційні можливості психічною розвитку; 4) здобути наукові дані для вдосконалення та прогнозування розвитку окремого індивіда, щюкціінії завдання спрямовані на виправлення дефектів у психічному розвитку, усунення причин, що прилюднії, до таких дефектів, спеціальну організацію навчального експерименту та психологічною іронініу, розробку рекомендацій щодо способу життя з урахуванням віку та індивідуальності людини.

Загальна психологія - систематизує експериментальні дані, здобуті в різних галузях психологічної науки, розробляє фундаментальні теоретичні проблеми психології, формулює основні принципи, категорії, поняття, закономірності, становить фундамент розвитку всіх галузей та розділів психологічної науки.

Нервова система здійснює дві найважливіші функції: зв'язок людини з навколишнім середовищем і координацію (узгодження) діяльності всіх частин організму, управління ними. Усі явища людської психіки і свідомості виникають, розвиваються і формуються в процесі діяльності мозку, який відображає навколишню дійсність. Вища нервова діяльність - фізіологічні основа психіки. Нервова система людини складається з нервової тканини, а нервова тканина - з нервових клітин - нейронів. Мозок утворює мозкову речовину. Функції сірої мозкової речовини полягають у нагромадженні, підсилені й переробці збудження, а білої - у передачі збудження.

Практична психологія — це сфера людської діяльності, система психологічних знань та область досліджень, зміст якої надзвичайно близький до змісту поняття прикладна психологія. В обох випадках йде мова про діяльне застосування здобутків психологічної теорії. Але практична психологія розвиває самостійну сферу діяльності, на відміну від прикладної, яка лише видозмінює існуючі практики відповідно до рекомендацій психологічної теорії. Так, можна, наприклад, одночасно говорити про практичну психологію в соціальній роботі та психологію соціальної роботи.

. –Предмет психології - це закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізми.

Психіка - властивість високоорганізованої матерії, що полягає у здатності відображати впливи навколишнього середовища. У людини носієм психіки і свідомості є головний мозок.

Психічні властивості - найбільш суттєві та стійкі психічні особливості людини. Поняття «психічні властивості» виражає стійкість психічного факту, його закріпленість і повторюваність у структурі особистості людини. До них можна віднести особливості розуму, мислення, стійкі особливості емоційно і вольової сфери, що закріплені в темпераменті, характері, здібностях, поведінці людини.

Психічні процеси - окремі форми чи види психічних явищ, що мають початок, розвиток і закінчення. При цьому поняття «процес» підкреслює динаміку явища, досліджуваного психологією; завершення одного психічного процесу тісно пов'язане з початком нового. Психічні процеси поділяються на пізнавальні (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява) та емоційно-вольові (емоції, почуття, воля).

Психічні стани характеризують статику, відносну постійність психічного явища і визначаються виявом почуттів (настрій, афект, стрес), уваги (неуважність, зосередженість), волі (активність, апатія), мислення (допитливість) та ін.

Психічні явища - це своєрідні суб'єктивні переживання, суб'єктивні образи відображуваних у свідомості явищ реальної дійсності, це внутрішній світ людини в усій його повноті і різноманітності.

Психологія - це наука, що за допомогою спеціальних методів розглядає і вивчає об'єктивні, реально існуючі психічні явища і факти; виявляє особливості, закономірності побудови та розвитку психіки, функціонування її механізмів.

Рефлекс - це реакція організму на подразнення, яка здійснюється за допомогою нервової системи. Рефлекторна діяльність - основна форма діяльності нервової системи.

Умовно-рефлекторна діяльність людини - надзвичайно складана, різноманітна й тонка система зв'язків. Нові нервові зв'язки утворюються на фунту не лише безумовних, а й існуючих, раніше утворених умовних зв'язків, які набрали відповідної сили і стійкості.

Психологія як система знань. Основні категорії і принципи психології Основні психологічні напрямки Біхевіоризм - психологічний напрям, що виник у США наприкінці XIX ст. - на початку XX ст. Представники Е.Торндайк (1874-1949), Дж.Уотсон (1878-1958). Представники цього напряму запропонували вважати предметом психології поведінку як сукупність фізіологічних реакцій на зовнішні чинник, а не свідомість людини.

Гештальтпсихологія (20-30 рр. XX ст.). Засновник М.Вертгеймер (1880-1944), В.Келер (1887-1967), К.Коффка (1886-1941). Головним постулатом цієї школи є положення про цілісні структури (гештальти) як первинні дані психології, що не можуть бути виведені з їхніх компонентів. Властивості частин визначаються самеі ірукіурою, іешіальтом.

Гуманістична психологія (60-х рр. XX ст.). Представники американські психологи А.Маслоу, К.Роджерс Вони вважали, що необхідно вивчати цілісну людину у її вищих, специфічних тільки для людини проявах, до яких вони включали само актуалізацію особистості, її вищі цінності - любов, творчої сіюЬоду, шдііошдальність тощо.

Діяльнісний підхід. В Україні та Росії у 1920 р. започаткувався діяльнісний підхід до психології яі сукупність к.'ореіико-методологічних і конкретно-емпіричних досліджень, у яких психіка і свідомість, І■ формування і розвиток були предметом вивчення у різних формах діяльності суб'єкта. Лише у 50-ті роїш радянська психолопя повертається до проблеми особистості (праці К.К.Платанова, Б.Г.Ананьєваї Особисмсп, усе поминіте виступає як центральна категорія, навколо якої концентруються дослідження актуальних проблем становлення та функціонування психіки. Психологи досліджували закономірносп функціонування га розвитку особистості як цілісної системи психічних властивостей з певніші психологічною структурою (Л.С.Виготський, Б.Г.Ананьєв, К.К.Платонов, Г.С.Костюк та ін.), а також різні аспекти особистості - її мотиви та настанови (Д.М.Узнадзе), предметну діяльність (О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн), мислення та розумові дії (П.Я.Гальперін), характер (Н.Д.Левітов) тощо.

') Основні галузі психологічних знань. Розрізняють психологію загальну, вікову, педагогічну соціальну, іенсчичну, інженерну, військову, медичну, юридичну, спортивну, зоопсихологію, ПСИХОЛОІІЮ праці, мистецтва, патопсихологію.

Психоаналітичний напрям тісно пов'язаний з теорією З.Фройда про переважання у психічній діяльності особистості підсвідомих, інстинктивних потягів. Джерелом активності людини є глибоко інстинкіивні, біологічно визначені прагнення. Ці прагнення, проникаючи з підсвідомого у свідомість, стають джерелом активності людини, своєрідно спрямовують її вчинки та поведінку. Представники Фромм Абрахам, Хорні

Категоріальний апарат психології утворює «кістяк» механізму «виготовлення» психологічних теорій і фактів. Він постійно вдосконалюється. До числа категорій психології відносяться: відображення психіка, свідомість, діяльність, спілкування, образ, мотив, переживання, ставлення, дія, особистість.

Категорія відображення - властивість високоорганізованої матерії відтворювати у формі суб'єктивних образів (відчуттів, сприймань, уявлень, думок та почуттів) з різним ступенем адекватності ознаки, структурні характеристики і відносини інших об'єктів у процесі активної діяльності.

Категорія психіки - системна властивість високоорганізованої матерії, що полягає в активному відображенні суб'єктом об'єктивного світу

Категорія свідомості,- вищий рівень психічного відображення дійсності, властивий тільки людині як суспільно-історичної суті.

Категорія діяльності. Діяльність - процес активного ставлення людини до дійсності, в ході якого відбувається досятнення суб'єктом поставлених раніше цілей, задоволення різноманітних потреб і освоєння суспільного досвіду.

Категорія спілкування - багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний мотивами спільної діяльності.

Категорія образу - суб'єктивна картина світу чи його фрагментів, що включає самого суб'єкта інших людей, просторове оточення і тимчасову послідовність

Категорія відносини - момент взаємозв'язку всіх явищ; категорія в різних суспільних науках філософи. соціолоіп, етики, економіці, психології Розрізняють суспільні відносини виробничі, моральні відносини і т.д.

Катеїорім дії одна з одиниць діяльності людини, спонукувана її мотивом і співвідноситься і певною менші, д'жші.на навмисна опосередкована активність, спрямована на досягнення усвідомлюваної мети

Категорій особистості - людський індивід як суб'єкт соціальних відносин і свідомої діяльності, визначаї.ім я ні'пючі'іііі.по н соціальні зв'язки системна якість індивіда, що формується у спільній діяльності та і.ііііікуііапіп

Принципи сучасної вітчизняної психології

Основні принципи психологічної науки - принципи детермінізму, принцип відображення, принцип єдності психіки і діяльності, принцип розвитку психіки, системно-структурний принцип. Принципи психології відкривають можливість наукового вивчення психіки за умови використання спеціальних методів пізнання та формування складної психічної реальності.

Принцип відображення. Всі психічні функції за своєю природою є відображувальними. Психічне відображення має сигнальний характер. Воно випереджає фізичний контакт суб'єкта з об'єктом, попереджаючи суб'єкта, сигналізуючи про значні для нього об'єкти за допомогою нейтральних відносно об'єкта подразників (сигналів). Сигнальність - фундаментальна властивість психічного. Вона характеризується високою вибірковістю та випереджуваністю.

Принцип детермінізму розкриває причини виникнення психіки у філогенезі та онтогенезі, закономірну зумовленість психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивостей людини.

Принцип єдності психіки та діяльності конкретизує принципи детермінізму й відображення. За цим принципом психіка і діяльність не тотожні, але й не протилежні. Вони утворюють єдність. Психіка виступає як внутрішній, ідеальний план діяльності. Психічні моделі дійсності дають можливість орієнтуватися у навколишньому середовищі на всіх рівнях детермінації - організму, індивіда й особистості, забезпечуючи життєдіяльність, засвоєння і продукування суспільного досвіду.

Принцип розвитку психіки. У ньому об'єктивно виявляються й реалізуються детермінація поведінки, зв'язок психіки та діяльності. За цим принципом кожному рівневі детермінації притаманний свій тип розвитку. На рівні організму суб'єкт розвивається в процесі визрівання і формування психофізіологічних підструктур. На рівні індивіда - у процесі діяльності присвоєння, а на рівні особистості -у процесі перетворювальної діяльності. Цей принцип дає змогу адекватно розуміти психіку, розглядати її не як щось стале, а як результат розвитку й діяльності на різних етапах становлення особистості.

Системно-структурний принцип. Психіка - складна система взаємопов'язаних елементів, таких як пам'яті, волі, мислення, уяви тощо, котрі розглядаються як складові елементи цілого. Психіка виступає як особлива система зі зворотними зв'язками. На кожному рівні детермінації психіка ввімкнена у регуляцію взаємодії суб'єкта з ширшою біологічною системою (на рівні організму), з соціальною системою (на рівні індивіда), із створюваними культурно-історичними цінностями суспільства та предметного світу (на рівні особистості),

2. Поняття про особистість в психології. Основні підходи до визначення структури особистості в зарубіжній і вітчизняній психологи

Виникнення свідомості стало можливим, коли ставлення людини до природи було опосередковано її трудовими зв'язками з іншими людьми. Виникнувши у процесі суспільно-історичного розвитку людини, свідомість на є чимось незмінним. Вона являє собою форму психічного відображення, яка набуває різних особливостей залежно від конкретно-історичних суспільних умов життя людей.

Несвідоме - сюди належить сукупність психічних явищ, станів і дій, відсутніх у свідомості людини, що лежать поза сферою розуму, непідзвітні їй і принаймні в даний момент не піддаються контролю.

Свідомість - цевища, інтегрована, керована форма психіки, складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми. Важливим чинником розвитку свідомості та самосвідомості людей є мовленнєве спілкування, праця. Необхідною складовою свідомості є знання, переживання. Усвідомити який-небудь об'єкт - значить включити його в систему своїх знань і віднести до певного класу предметів, явищ; відображаючи світ у формі переживань, людина оцінює його, виявляє своє ставлення до обставин, що вже існують або передбачаються нею, до власної діяльності та її результатів, до інших людей, до того, що задовольняє або не задовольняє її потреби, відповідає чи не відповідає її інтересам, уявленням і поняттям Основними характеристиками свідомості є. відображення навколишнього світу за допомогою пізнавальних процесів (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява); розрізнення суб'єкта й об'єкта (тобто того, що належить «Я» і «не Я»), яке відбувається в процесі формування самосвідомості людини; забезпечення ціпе утворюючої діяпьності пюдини - завдяки випереджальному відображенню людина розкриває причинно-наслідкові зв'язки, передбачає майбутнє, ставить перед собою мету, враховує мотиви і приймає вольові рішення, вносить необхідні корективи, переборює труднощі; наявність смоційно-оцінних ставлень до всього, що відбувається навколо, до інших людей та до самої себе Психічна діяльність людини являє собою єдність свідомого і несвідомого.