1. Основні проблеми протидії корупції в Україні на сучасному етапі.

Реалізація заходів подолання та попередження корупції в органах державної влади вимагає чіткого уявлення про масштаби цього явища. Така оцінка повинна ґрунтуватися як на даних офіційної статистичної звітності, так і на опитуванні громадської думки щодо відповідних процесів.

З одного боку, представники правоохоронних органів, опираючись на стан злочинності, роблять висновки про відсутність високого рівня корупції в органах влади, зазначаючи, що в останні роки до різних видів відповідальності за корупцію щорічно притягуються не більше 1% державних службовців.

З іншого боку, існує тенденція, особливо серед представників неурядових організацій та журналістів, будувати висновки про рівень корупції в органах влади виключно на матеріалах опитування громадської думки.

Такі дослідження часто є методично коректними щодо процедур, однак інтерпретація результатів є надто вільною. Не враховуються такі суттєві параметри отримуваних оцінок: як наявність стереотипів масової свідомості, нечіткість уявлень про корупцію як політично-правове явище, нездатність розрізняти корупцію в приватній та публічній сфері, обмеження корупції лише (або переважно) хабарництвом тощо.

Очевидно, для таких висновків недостатньо аргументів, побудованих лише на стереотипах зі сфери масової свідомості.

На сьогоднішній день для усунення названих явищ в законодавстві були вжиті такі заходи, зокрема, прийняті: Закон України " Про засади запобігання і протидії корупції, Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 р., затверджена Указом Президента України від 24 квітня 1998 року № 367. Закон України "Про засади запобігання та протидії корупції", встановив правові та організаційні засади запобігання та протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, порядок відшкодування завданих внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, вимоги щодо поновлення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, регулює міжнародне співробітництво у сфері запобігання та протидії корупції.

Крім того, Україною були підписанні базові міжнародні документи у сфері боротьби з корупцією (Конвенція "Про кримінальну відповідальність за корупцію" 173 від 27 січня 1999 року, Конвенція ООН проти корупції від 31 жовтня 2003 року), які зобов’язують держави-учасниці вживати заходи щодо розробки єдиної антикорупційної політики держави. Інституційне забезпечення цього процесу було здійснено серед створення спеціальних підрозділів МВС, СБУ, ДПА тощо для боротьби з корупцією, які ефективно здійснюють своє призначення лише на рівні нижчих посадових осіб.

Крім того, зацікавленими органами влади було проаналізовано ситуацію, що існує в Україні на сьогодні, враховані всі заходи, що вживались для боротьби з цими явищами, визначено слабкі та сильні сторони та розроблений новий підхід боротьби з корупцією. Як наслідок, створена робоча група з розроблення концепції утворення та організації діяльності Національного бюро розслідувань України; до Верховної Ради України поданий проект Закону України "Про Національне бюро розслідувань України", автором якого є народний депутат України Король В.М. Основними завданнями зазначеного проекту є:

гармонізація українського законодавства з міжнародними нормами та правовими стандартами, що регулюють всі аспекти попередження та протидії корупції;

визначення єдиного підходу до розуміння сутності корупції, різновидів її проявів, законодавчого врегулювання юридичної відповідальності за вчинення корупційних діянь.

Характерними елементами корупції в сучасній Україні виступають, зокрема:

Тіньова економіка. Корумпованість чиновників суттєво ускладнює вільний доступ суб'єктів підприємництва на ринок (зокрема, для започаткування бізнесу в Україні необхідно отримати близько 30 ліцензій та дозволів, а вітчизняна процедура оподаткування – одна з найскладніших у світі). В свою чергу, небажання деяких суб'єктів ринкових відносин легалізувати свою діяльність спричиняє поширення корупції серед чиновників.

Створенням нерівних умов для різних суб'єктів економіки корупція негативним чином впливає на діловий клімат, формує систему протиправних переваг у доступі до влади, матеріальних ресурсів і благ, унеможливлюючи вільну ринкову конкуренцію, порушуючи принципи демократії та соціальної справедливості. Так, за даними Міністерства економіки 2008-2010 рр., в умовах погіршення світової кон'юнктури підприємства почали створювати резерви для існування в 2010 році шляхом приховування частини прибутку. Найбільший рівень тінізації виявлений у виробництві коксу і продуктів нафтопереробки (45,1%), легкої (42,9%) і харчової (40,8%) промисловості. Трохи менше рівень тіньових операцій - в металургії (39,3%) і машинобудуванні (36,2%).

Суспільна лояльність до корупції є одним з основних чинників умовного поділу суспільства: на офіційне і неофіційне (частково кримінальне). В її основі, перш за все, лежать такі традиції корупційних відносин у суспільстві. У сучасних вітчизняних реаліях фактор корупційної активності громадян залишається маловрахованим. Проте, такий підхід необґрунтовано обмежує увагу суспільства фокусуючи її лише на корупційній активності посадових (службових) осіб держави. Тобто, із стратегії і тактики протидії корупції фактично виключається такий потенціально важливий аспект як «діяльність, спрямована на зменшення корупційної активності громадян», яка має вирішальне значення.

Організована злочинність породжує корупцію як засіб забезпечення протегування кримінальним структурам з боку посадових осіб держави, які отримують винагороду за таку протиправну діяльність. Подальший розвиток організованої злочинності спричиняє соціальну напругу і дестабілізує суспільні відносини, перешкоджає просуванню ринкових реформ. Організована злочинність зацікавлена у створенні відповідних позицій у владних структурах для відстоювання власних інтересів, забезпечення сприятливих умов для протиправної діяльності й уникнення від відповідальності, а корупція, у свою чергу, зацікавлена в можливостях організованих злочинних угруповань (фінансових, організаційних тощо).

Зрощення бізнесу і влади. Політика і економіка перебувають у функціональній взаємозалежності. Економічні інтереси окремих груп потребують політико-правової підтримки держави, на ґрунті чого формуються відповідні політичні інтереси. В умовах недосконалої демократії наслідком зрощення влади та бізнесу стає виникнення корупції. Адже соціальні групи (або окремі особи), які домінують у сфері володіння ресурсами, прагнуть збереження економічного і політичного ладу, що відповідає їх інтересам. За допомогою корупції формується система протиправних переваг у доступі до влади, матеріальних ресурсів і благ, унеможливлюючи вільну ринкову конкуренцію, порушуючи принципи демократії та соціальної справедливості

Низький рівень громадянської активності населення, зокрема - відсутність достатньо потужної громадської організації, яка б ефективно займалась проблемами запобігання та протидії корупції і служила б впливовим партнером органів державної влади.