1. Участь громадськості у профілактиці злочинів.

До числа неспеціалізованих суб'єктів попередження злочинності відносяться первинні осередки громадянського суспільства: сім'я, трудові та навчальні колективи, утворені ними об'єднання громадян чи органи громадської самодіяльності. Ці суб'єкти, безпосередньо впливаючи на людину, умови його життя та виховання, знімають криміногенні ситуації, запобігають злочину, з'ясовують і усувають їх причини і умови.

Сім'я, особливо на ранніх етапах формування особистості, відіграє вирішальну роль в попередженні злочинності. Вона може ефективно попереджати, а неблагополучна сім'я породжувати злочинність. Історичний досвід свідчить про те, що в тих суспільних системах, де є культ сім'ї, батьків і дітей, рівень злочинності нижче. Сім'я як суб'єкт запобігання злочинам успішно діє при добре налагодженому взаємодії з навчально-виховними, дитячими установами, службою опіки та піклування, профілактичними структурами місцевих органів влади та правоохоронних органів.

Трудові та навчальні колективи - наступне первинна ланка суспільства, в якому вирішуються його людські проблеми. Особливістю проведеної в них індивідуального та спеціалізованої профілактики є використання особливостей трудового процесу як форми виховання людини. На основі трудових колективів громадяни можуть створювати громадські об'єднання для попередження злочинів окремими групами осіб (неповнолітніми, наркоманами і т. д.), для профілактики окремих видів злочинів.

Певний внесок у попередження злочинності вносять різні громадські формування: політичні партії, рухи, фонди, релігійні організації. Так, все активніше виявляють себе релігійні конфесії, представники яких займаються виховно-профілактичною роботою із засудженими, проводять благодійні акції у відношенні жебраків, осіб без певного місця проживання, інших соціально невлаштованих груп населення Козачі формування активно беруть участь в охороні громадського порядку, попередження злочинів на вулицях , у громадських місцях, у сфері побуту.

1. Роль та функції спеціалізованих установ оон по боротьбі зі злочинністю та поводженню з правопорушниками.

Загальновизнаним центром координації діяльності держав і міжнародних організацій у боротьбі зі злочинністю є ООН, статутний обов'язком якої є вирішення проблем соціального та гуманітарного характеру. Це досягається шляхом встановлення єдиних стандартів і норм у цій сфері співробітництва, прийняття уніфікованих конвенцій, типових договорів, інших міжнародно-правових актів та правил поводження з правопорушниками. У цю роботу включені головні, допоміжні органи ООН і більшість її спеціалізованих установ. ООН координує також діяльність інших міжнародних організацій у цій сфері.

Так, Генеральна Асамблея ООН за допомогою Комісії міжнародного права готує і приймає конвенції по боротьбі з окремими злочинами, рекомендації з координації заходів попередження актів міжнародного тероризму, найманства, незаконного обороту наркотиків і т.п. На засіданнях Ради Безпеки ООН ці питання розглядають у зв'язку зі скаргами держав на акти агресії, тероризму та ін.. У разі необхідності він передає ці питання в свою Комісію по розслідуванню. Міжнародний суд ООН розглядає конкретні справи, що стосуються питань боротьби зі злочинністю. (У 1980 р. тут розглянуто справу про захоплення американських заручників в Ірані та прийняті рекомендації державам.)

В рамках ЕКОСОР зосереджені основні правоохоронні структури ООН. Серед них особливе місце займає Комісія з попередження злочинності та кримінального правосуддя, створена в 1992 р. Її попередником був Комітет з профілактики злочинності та боротьби з нею. Вона складається з 40 осіб, що обираються ЕКОСОР в індивідуальному порядку від держав - членів ООН на основі справедливого географічного розподілу строком на 3 роки. Засідання Комісії проводяться у м. Відні. Наприклад, в 1996 р. на своїй 2-тижневої сесії Комісія прийняла 8 резолюцій: про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю; про розробку проекту конвенції по боротьбі з дитячою порнографією, дитячою проституцією, усиновленням з використанням послуг "чорного" ринку і придбанням дітей з метою трансплантації органів; про незаконний обіг вогнепальної зброї; про контрабанду мігрантів; про заходи з поширення у світі знань, про стандарти ООН в галузі боротьби зі злочинністю та ін.

Один раз в 5 років Комісія проводить Конгреси ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками. Вони стали глобальними форумами по координації зусиль всього людства в боротьбі зі злочинністю та уніфікації міжнародного кримінального права.

Велике значення в діяльності ООН має розробка і прийняття довгострокових планів і програм. Серед них слід відзначити Рекомендації щодо міжнародного співробітництва в галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя в контексті розвитку, прийняті Генеральною Асамблеєю ООН в 1990 р. Тут містяться рекомендації до держав про зміцнення законності, вдосконаленні міжнародного кримінального права, забезпеченні прав людини, реформування кримінального правосуддя та ін .

У 1991 р. резолюцією Генеральної Асамблеї ООН була прийнята нова Програма ООН в галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя. Вона розрахована на надання державам допомоги в зборі та обмін інформацією, підготовці кадрів, надання консультативних послуг в справі створення національних програм попередження злочинності, розробки та впровадження навчальних програм для підготовки фахівців.

У Програмі формулюються її основні цілі, завдання, сфера дії, першочергові заходи, а також структура і компетенція спеціальних органів та структурних підрозділів ООН, які безпосередньо здійснюють виконання Програми. Крім названої Комісії та Конгресів ООН до них відносяться: Секретаріат Програми - постійний робочий орган, відповідальний за виконання всіх положень цього документа і надання практичної допомоги Комісії; Інститути ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками, які перебувають у м. Футю (Японія), Римі (Італія), Сан-Хосе (Коста-Рика), Хельсінкі (Фінляндія), Кампалі (Уганда), які координують питання боротьби зі злочинністю на регіональному рівні; мережа призначаються урядами національних кореспондентів в галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя, які підтримують прямий зв'язок з Секретаріатом, інформують про заходи національного характеру і сприяють здійсненню намічених Програмою положень; глобальна інформаційна мережа в області злочинності та кримінального правосуддя, яка займається збором, аналізом, обміном і поширенням інформації про стан злочинності в державах і окремих регіонах. На цій основі розробляється стратегія боротьби з міжнародною злочинністю.

Фінансування Програми здійснюється не тільки з регулярного бюджету ООН, але і шляхом добровільних внесків держав до спеціального Фонд ООН з попередження злочинності та кримінального правосуддя. Ці кошти витрачаються на здійснення оперативних заходів, відрядження персоналу, організацію курсів, семінарів, закупівлю обладнання та ін В рамках Секретаріату ООН є Відділ з попередження злочинності та кримінального правосуддя. Завдяки його діяльності Секретаріат володіє інформацією про стан злочинності і бере участь в організації заходів по боротьбі з нею.

Відділ з попередження злочинності одночасно виконує функції Секретаріату названої вище Комісії з попередження злочинності та її конгресів.

Спеціалізовані установи ООН беруть участь у боротьбі зі злочинністю в рамках своїх статутних завдань. Наприклад, МОП в прийнятих конвенціях рекомендує державам і профспілкам вести боротьбу з примусовою працею і іншими злочинами проти трудових прав людини; ВООЗ постійно займається питаннями профілактики правопорушень, пов'язаних з незаконним розповсюдженням наркотичних засобів і психотропних речовин; з ініціативи ІКАО були розроблені і прийняті конвенції по боротьбі зі злочинами проти цивільної авіації і ведеться велика організаційна робота щодо їх попередження; ЮНЕСКО організовує співробітництво держав із захисту від розкрадань і від знищення культурних цінностей; ІМО в рамках Конвенції ООН з морського права 1982 р. координує роботу по боротьбі зі злочинами, що здійснюються у відкритому морі , і т.п.

З 1952 р. в ООН періодично видається "Міжнародний огляд політики в галузі кримінального права", а в якості щорічника до нього - "Бібліографія ООН по технічній літературі в галузі соціального захисту". Тут публікуються статистичні відомості про стан злочинності, звіти про проведені конгресах та інших форумах в цій області, дані про нове законодавство та міжнародно-правових актах і т.п.

Важливим засобом попередження рецидивної злочинності є гуманізація правил поводження з правопорушниками. Діяльність ООН в цій галузі тісно пов'язана із забезпеченням прав і свобод людини.

Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол) - міжурядова організація, основним завданням якої є попередження кримінальних злочинів міжнародного характеру і боротьба зі злочинністю шляхом розвитку широкого співробітництва кримінальної поліції різних країн. Вона була створена в 1923 р., її функції змінювалися й уточнювалися. Діючий Статут Інтерполу набув чинності в 1956 р. У ній беруть участь практично всі країни. СРСР вступив в Інтерпол у 1990 р., а Росія знайшла членство в порядку правонаступництва. Штаб-квартира знаходиться у Франції (м. Ліон).

До числа головних органів Інтерполу відносяться Генеральна Асамблея, Виконавчий комітет на чолі з президентом, Генеральний секретаріат на чолі з Генеральним секретарем - постійно діючий робочий орган управління та Національні центральні бюро (НЦБ). Замикають систему органів управління радники, які виконують консультативні функції.