1. Кримінологічне планування та організація профілактики на конкретному об'єкті.

Кримінологічне планування (програмування) - це ціле­спрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю визначаються шляхи та засоби їх вирішення, нормативне, інформаційне, організаційне, ме­тодичне й ресурсне його забезпечення на визначений період часу.

У широкому значенні слова терміни "планування" та "про­грамування" використовують як тотожні. Однак у сфері кримі­нологічного планування доцільно розмежовувати термінологію.

Програми розробляються на стратегічному рівні управління боротьби зі злочинністю. Вони передбачають мету та завдання на порівняно тривалий період, їхні пріоритети та зв'язок з іншою метою спеціального управління, систему суб'єктів і засобів боротьби зі злочинністю, ресурси, котрі може виділити суспіль­ство, та ін.

Плани деталізують програми за завданнями, напрямками, функціями певних суб'єктів боротьби зі злочинністю, організа­цією цієї боротьби, передбачаючи конкретні заходи, порядок, послідовність, терміни виконання та відповідальних виконавців.

Планування є однією з форм координації запобіжної діяль­ності як в окремому регіоні, так і в державі загалом.

Базою кримінологічного планування є прогноз, дані про зло­чинність, процеси, що впливають на неї та стан боротьби зі злочинністю. При цьому спеціалісти оцінюють наявні мож­ливості впливу на прогнозовані несприятливі тенденції зло­чинності й закладають у план (програму) відповідні заходи, прагнучи зруйнувати чи пом'якшити їх і, навпаки, стимулю­вати позитивні для суспільства тенденції.

Організація профілактики на конкретному об'єкті включає декілька етапів. Організаційно-підготовчий етап включає прийняття рішення про планування, створення робочої групи, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення роботи, визначення джерел інформації, розподіл обов’язків. Інформаційно-аналітичний етап охоплює вивчення і аналіз стану злочинності в країні чи регіоні, її динаміки і тенденцій на основі даних офіційної статистики. Збирається також інша необхідна інформація: дані про територіальну і демографічну характеристику, матеріальні і житлові умови життя населення, ступінь матеріально-ресурсного забезпечення планових заходів, соціальну інфраструктуру, ступінь ефективності заходів, спрямованих на охорону громадського порядку тощо. Розроблення плану включає: статистичну обробку і аналіз одержаної інформації, її оцінку і формулювання висновків; визначення заходів, строків виконання і виконавців чи співвиконавців; узгодження і обговорення проекту плану, його доопрацювання у разі необхідності, затвердження плану відповідним органом влади чи управління. Організацією виконання плану є доведення планових завдань до виконавців, визначення строків звітності, здійснення контролю за виконанням, коректування планових завдань, проведення нарад виконавців тощо. Виконання плану оцінюється за реальним станом правопорядку в регіоні.

1. Профілактичне значення кримінального закону.

Кримінальний закон виступає у вигляді Кримінального кодексу, іншого систематизованого нормативного акта або окремо чинного правового акта є юридичною базою боротьби зі злочинністю. Кримінальний закон, визначаючи вихідні принципи і загальні положення кримінального права, описуючи об'єктивні і суб'єктивні ознаки діянь, які визнаються злочинами, і встановлюючи конкретні види і розміри покарань за вчинення цих суспільно небезпечних діянь, формулює тим самим орієнтири правозастосовні органам, основним завданням яких є: забезпечення в кожному випадку виявлення ознак злочину кримінального переслідування і призначення винним справедливого покарання, керуючись при цьому Кримінально-процесуальним кодексом і Кримінальним кодексом України; забезпечення відмови від кримінального переслідування невинних, звільнення їх від кримінальної відповідальності і від покарання, реабілітація кожного, хто необґрунтовано піддався кримінальному переслідуванню.

Таким чином, юридичне значення кримінального закону полягає в тому, що він спонукає відповідні компетентні правоохоронні органи і громадські об'єднання своєчасно виявляти і розкривати скоєні злочини, створює їм для цього належну юридичну базу, дозволяє відмежовувати злочинне від неприступної, обирати найбільш доцільну міру кримінально-правового реагування на особу, яка вчинила злочин, і тим самим сприяє забезпеченню законності в боротьбі зі злочинністю.

Кримінальний закон встановлює заборони, обов'язки, дозволу і заохочення кримінально-правового характеру, які, будучи доведеними до загального відома населення країни шляхом офіційного опублікування закону, впливають на свідомість і волю громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, спонукають їх погоджувати свої рішення , дії і вчинки з цими заборонами, обов'язками або дозволеними. Тим самим кримінальний закон уже фактом свого існування надає певний попереджувально-виховне та регулює вплив на громадян. Попереджувально-виховний ефект кримінального закону тим вище, чим повніше він відображає моральні погляди більшості суспільства.

Багато років в нашій країні кримінальний закон розглядався в якості одного з важливих знарядь будівництва нового суспільства, боротьби із злочинністю, охорони прав і свобод громадян. В сучасних умовах кримінальний закон і кримінальне законодавство в цілому слід розглядати як юридичної бази протидії злочинності, засоби охорони найбільш важливих суспільних відносин, що складаються між людьми в економічній, політичній і соціальній сфері, у функціонуванні і вдосконаленні яких зацікавлене сучасне російське суспільство.

Таким чином, кримінальний закон - це опублікований в офіційному порядку і введений в дію федеральний правової нормативний акт, в якому передбачаються юридичні норми, що визначають, які суспільно небезпечні діяння і за яких умов визнаються злочинами і які види покарання та інших заходів кримінально-правового характеру застосовуються до осіб, які вчинили злочини.