Звіт про прибуток корпорації

	I	II
Продаж	70000	50000
Витрати	58000	40000
Прибуток до сплати відсотків і податків	12000	10000
Мінус відсотки сплачені	5000	2000
Прибуток до сплати податків	7000	13000
Податки (30 %)	2100	3900
Чистий прибуток	4900	9100
Число акцій в обігу 1 млн
Дохід на акцію	4,9 дол.	9,1 дол.

На підставі даних звіту про прибуток використовуємо формулу вимірювання фінансового левериджу:

.

Це означає, що 1 відсоток зростання прибутку до сплати відсотків і податків може сприяти 1,5-відсотковому зростанню прибутку на 1 акцію.

У структурі капіталу корпорації II частка боргу менша, тому відсотки за боргом у звіті становлять 2000, відповідно знижується ступінь впливу левериджу:

.

Отриманий результат показує, що в корпорації II 1 відсоток зростання прибутку може сприяти збільшенню доходу на одну акцію на 1,25 %. Отже, вплив фінансового левериджу в другої корпорації менший.

Вимірювання спільного впливу операційного і фінансового левериджу

На практиці діють обидва левериджи — як операційний, так і фінансовий. Для вимірювання їхнього спільного впливу пропонується формула:

Спільний вплив операційного і фінансового левериджу = Відсоток зміни прибутковості продажів / Відсоток зміни в продажу (або обсягу випуску одиниць виробів).

.

Формула може бути перетворена алгебраїчно:

,

де Q — кількість вироблених одиниць виробів;

Р — ціна одиниці виробу;

VC — змінні витрати на одиницю виробу;

C — постійні витрати;

I — відсотки сплачені.

Визначаємо вплив левериджу:

.

.

Загальний вплив на дохідність однієї акції вищий у першої корпорації, де більші частки постійних витрат і позикового капіталу в структурі капіталу. Ризик, який беруть на себе менеджери першої корпорації, може сприяти значному зростанню доходу на одну акцію, а за відповідних рішень акціонерних зборів – і на підвищення дивідендів.

7.6. Оптимальна структура капіталу Поняття оптимальної структури капіталу

Оптимальною називається така структура капіталу, за якої досягається максимальна вартість корпорації на фінансовому ринку за мінімальної ціни капіталу. Не може бути якихось загальних рекомендацій для досягнення оптимізації в структурі капіталу. Кожна корпорація прагне до ідеалу. Але в умовах ризику і невизначеності, очевидно, він недосяжний, або ідеальне співвідношення з’являється на якийсь певний період. Проте фінансові менеджери завжди будуть прагнути до залучення капіталу за нижчою ціною, і починати зусилля з підвищення курсу корпоративних цінних паперів на фінансовому ринку.

Для визначення оптимальної структури капіталу використовується формула середньозваженої ціни капіталу (Weighted Average Cost of Capital — WACC). Вона виведена з моделей Міллера—Модільяні 1 і 2. Пригадаємо першу формулу, за якою визначені середні витрати на капітал (у %):

.

З неї виводиться формула 2: очікуваний рівень дохідності акції i як лінійної функції використовуваного кредитного важеля:

.

Для практичного використання друга формула перетворена послідовниками теорії ММ з урахуванням виплачуваного податку з прибутку корпорації:

,

де D/V — коефіцієнт боргу (боргового навантаження на капітал корпорації);

S/V — коефіцієнт акціонерного капіталу;

R_d — процентна ставка за боргом;

R_s — процентна ставка за акціонерним капіталом;

 — податкова ставка.

Формула звичайно використовується для визначення оптимізації структури капіталу в тих випадках, коли до складу капіталу корпорації вводиться борг.

Коефіцієнт WACC визначається також другим способом за формулою:

,

де W_i — питома вага джерела у формуванні структури капіталу;

R_i — процентна ставка за джерелом.

За другим способом джерела формування капіталу диференційовані. Наприклад, фінансування проекту здійснюється за рахунок випуску нових акцій, боргових зобов’язань, нерозподіленого прибутку й інших джерел.

Метод широко застосовується для визначення джерела фінансування капітальних вкладень, в основному в реальний капітал. У даному випадку по суті визначається ефективність майбутніх капітальних вкладень. Який відсоток доведеться оплачувати фірмі за передбаченим капітальним проектом. Задача фінансових менеджерів буде полягати в тому, щоб структура джерел забезпечувала мінімальні витрати за залученим капіталом.