Функція контролю над формуванням, розподілом і використанням капіталу
Контрольна функція виходить із двох функцій: формування капіталу та його розподілу і використання. Балансовий метод ведення будь-якого господарства передбачає досягнення рівності між доходами і витратами. Призначення контрольної функції полягає в забезпеченні збалансованості між сформованим капіталом і його витрачанням, тобто інвестиціями корпорації. Ці основні фінансові потоки не збігаються у часі, крім того, суми, визначені в планах розвитку, можуть неодноразово змінюватися в умовах економіки, що динамічно розвивається. Фінансові фонди корпорації обмежені певною сумою, тому рішення про їх використання залежать від можливостей формування капіталу.
На підставі контрольної функції розвивається контроль як функція управління корпорацією. Важливість контрольної функції пояснюється тим, що фінансові фонди в будь-яких агентів ринкових відносин обмежені певною сумою, яку треба витрачати ефективно в умовах невизначеності і ризику. Не може бути надлишку капіталу, як не може бути й інвестицій без джерел фінансування. У випадках, коли частина сформованого капіталу не використовується для вкладень у реальні активи, корпорація купує цінні папери. Якщо кон’юнктура фінансового ринку ускладнилася, процентні ставки підвищилися і корпорація не в змозі залучити необхідні суми, то інвестиційні плани переглядаються.
У західній економічній літературі підкреслюється необхідність координації фінансової й інвестиційної політики. Особливого значення набуває координація прийняття рішень під час визначення джерел фінансування, формування оптимальної структури капіталу, яка забезпечує його приріст.
З теоретичних абстракцій, якими є функції фінансів, випливають прагматичні дії фінансового менеджменту. Насамперед розробляються основні принципи короткострокової і довгострокової (стратегічної) політики. На підставі фінансової функції визначається загальний напрямок політики щодо формування капіталу корпорації, його ціни і структури. Функція розподілу і використання капіталу дає основу для інвестування, визначає його стратегічні напрямки. На підставі фінансової й інвестиційної політики приймаються рішення, що визначають оптимальну структуру капіталу і його оптимальний розподіл з метою приросту капіталу корпорації і підвищення добробуту акціонерів.
Взаємозв’язок функцій корпоративних фінансів, фінансової й інвестиційної політики і процесу прийняття рішень показано на рис. 1.2.
Рис. 1.2. Взаємозв’язок функцій корпоративних фінансів, фінансової політики і прийняття фінансових та інвестиційних рішень
Прийняття рішень щодо фінансування й інвестування викликає рух грошових потоків. Капітал корпорації постійно перебуває в русі. У фінансовій звітності корпорації формування капіталу і його використання фіксується на певну дату і виражається, як показано на схемі, у класичному економічному рівнянні:
Активи = Зобов’язання + Капітал.
Порівняльна характеристика функцій державних і корпоративних фінансів
Порівняємо функції корпоративних фінансів із функціями державних фінансів. Державні фінанси виконують три функції: фіскальну (від лат. fiscus — скарбниця)1, розподільну і контрольну.
Функції державних фінансів специфічні і відбивають особливості формування державних доходів і їх витрачання. Фіскальна функція полягає у формуванні державних доходів переважно через стягнення (відповідно до законодавства) податків, тобто обов’язкових платежів фізичних і юридичних осіб. Держава діє як політична сила при вилученні частини доходів, створених поза сферою державного господарства. Вилучені податки можна розглядати як своєрідні власні фонди держави. Певна частина доходів (у країнах із розвиненою ринковою економікою, як правило, незначна — 1,5—5 %) складається з фондів, залучених у кредит із фінансового ринку (як національного, так і міжнародного) через випуск державних облігацій. Державні борги є зобов’язаннями держави.
Сучасна держава, формуючи свої доходи, вилучає від 30 до 55 % ВВП. Вона дуже активний суб’єкт фінансового ринку, переважно грошового, і ринку капіталів. У 70—90-х роках ХХ ст. держава вилучала від 25 до 35 % фондів ринку капіталів, що викликало до життя теорію “витиснення” приватних інвесторів гігантом-інвестором — державою.
Розподільна функція державних фінансів суттєво відрізняється від відповідної функції фінансів корпорацій. Держава витрачає свої доходи на реалізацію політичних, економічних і соціальних програм, тоді як у корпораціях залучений капітал використовується на організацію підприємництва з метою одержання прибутку, тобто зростання капіталу в інтересах акціонерів. Фінанси корпорації є мікрорівнем фінансової системи держави, державні фінанси — її макрорівнем. Фінансову основу макрорівня становить уся сукупність фінансів господарських одиниць, серед яких провідну роль відіграють корпоративні фінанси. Корпорації створюють масових платників податків особистого прибуткового податку – основного податку, що вилучається державою, а також внесків на соціальне страхування. Крім того, корпорація є збирачем податків, вона розраховує, стягує і передає податки державним органам. Корпорації виплачують податок із прибутку, проте його частка в доходах держави невелика.
Корпоративні фінанси є основою розвитку ринкового господарства, у якому виробляється різноманітна номенклатура товарів і послуг — від жувальної гумки до найскладніших інформаційних систем. Державні фінанси являють собою основу розвитку ринку різноманітних суспільних товарів і послуг — від букваря до стратегічних ракет дальньої дії.
З погляду формування і витрачання фінансових фондів функції державних і корпоративних фінансів однакові (рис. 1.3). У держави витрати фінансуються за рахунок зобов’язань і податків, як методу формування власних прибутків через примусове вилучення прибутків фізичних і юридичних осіб, у корпорації за рахунок зобов’язань і власного капіталу. Контрольна функція державних і корпоративних фінансів однакова по своїй суті, різниця полягає в широті охоплення контролем.
Державний контроль — один із методів регулювання ринкової економіки, контроль у корпораціях спрямований на перевірку виконання планів, звітності, дотримання норм витрачання і підвищення ефективності використання капіталу.
Рис. 1.3. Порівняльна характеристика функцій державних і корпоративних фінансів
Проте є принципова відмінність державних фінансів від фінансів корпорації. Державний фінансовий фонд формується через вилучення частини ВВП, створеного переважно у сфері державного господарства, корпорація бере участь у створенні ВВП. Потрібний капітал корпорації залучають через емісію акцій і облігацій, а також використовують внутрішні джерела.
Сучасна наука про фінанси визначає, яким способом люди управляють витрачанням і надходженням дефіцитних грошових ресурсів протягом певного періоду1.
Практичний підхід зближує корпоративні і державні фінанси в тому плані, що і корпорація, і держава стикаються з тими самими проблемами: як вишукати і сформувати фінансові фонди, що завжди обмежені, і як ефективно їх використати.