47.Теорії про походження темпераменту(Гіппократ,Гален,Кант,Павлов,Айзенк,Русалов)

.Гуморальна і конституціональна теорія темпераментуСукупність динамічних властивостей психіки, які проявляються у поведінці індивіда, називається темпераментом. У перекладі з латинської мови темперамент означає "змішую в належному відношенні частин". Ця назва ввів римський лікар Гален, який успадковував погляди грецького лікаря Гіппократа. Сам Гіппократ сукупність психічних властивостей називав "красис", як суміш частин у належному відношенні. Для пояснення відмінностей у психічному складі індивідів Гіппократ виходив з того, що прояв психіки в поведінці залежить від суміші "соків" в організмі людини. Основними "соками", від яких залежить склад темпераменту, Гіппократ вважав:жовч;кров;чорна жовч;холодна слизька рідина (лімфа).Так як всі чотири "соки" змішані в тілі індивіда в належному відношенні частин, то тип темпераменту визначається переважаючим кількістю одного з "соків". Якщо в суміші переважає жовч, то індивід за типом темпераменту буде холерик, якщо переважає кров - сангвінік, якщо переважає чорна жовч - меланхолік, а якщо переважає флегма - флегматик. Назва типів темпераментів збереглося до теперішнього часу в психології, а вчення Гіппократа-Галена отримало назву гуморальної теорії темпераментів. Не дивлячись на те, що деякі дослідники вважають гуморальну теорію наївною, треба підкреслити, що Гіппократ першим зрозумів психосоматичних єдність індивіда, тобто єдність душі і тіла. Треба також зазначити, що Гіппократ був матеріалістом у своїх поглядах, тому пояснював психосоматичних єдність матеріальною основою - сумішшю "соків" в організмі індивіда. Ми неодноразово будемо повертатися до спадщини Гіппократа, кого великий російський фізіолог І. П. Павлов назвав "грецьким генієм". Давньоримський лікар Гален (II ст. н. е.) сформулював гуморальну теорію, згідно з якою різне співвідношення рідин впливає не лише на здоров´я, але й визначає психічний стан, поведінку людини. Гален запропонував першу класифікацію типів темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний і меланхолічний.І.Кант- моралістична теорія, яка виділяла типи темпераменту залежно від розвитку в людини морального почуттяЗакладене вчення радянського фізіолога І. П. Павлова про типи вищої нервової діяльності, що визначають типи і властивості темпераментів(неврологічна теорія). Вченим було виділено три основні властивості нервової системи: сила, врівноваженість та рухливість нервових процесів. Різноманітні поєднання сили, врівноваженості та рухливості нервових процесів складають різні типи нервової системи, служать основою традиційно описаних в літературі чотирьох типів темпераменту: сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи; сильний, врівноважений, інертний тип нервової системи; сильний, неврівноважений тип нервової системи з переважанням процесів збудження над процесами гальмування; слабкий тип нервової системи.

Чотири типу темпераменту по Айзенку (флегматик, холерик, меланхолік, сангвінік) у октааналізіпо суті означають: «грубий флегматик», «грубий холерик», «грубий меланхолік», «грубий сангвінік». Крім того октааналіз розрізняє ще чотири типи темпераменту: «тонкий флегматик», «тонкий холерик», «тонкий меланхолік», «тонкий сангвінік»Русалов…….Диференціальна психофізіологія, яка вивчає психофізіологічні та біологічні основи виникнення стійких індивідуальних структур психіки, здатна виконати цю функцію. Вона також покликана з'ясувати закономірності, взаємозв'язки і взаємовпливи біологічних і соціальних властивостей у конкретної людини.