83 Договірні відносини за участю зарубіжних інвесторів

Відносини щодо вкладення іноземних інвестицій опосередковуються за допомогою інвестиційного договорів за участю іноземного інвестора. Цей договір має такі характерні ознаки:

- особливий суб'єктний склад: однією зі сторін договору має бути іноземний інвестор;

предмет договору - іноземна інвестиція, що здійснюється в будь-якій не забороненій законодавством України ({юрмі і розмір якої фіксується в договорі;

об'єкт інвестування, не заборонений законодавством України щодо іноземних інвестицій;

мета договору - здійснення іноземної інвестиції й отримання як результату прибутку або досягнення соціального ефекту;

необхідність дотримання письмової форми (а н передбачених законодавством випадках - нотаріально посвідченої); оскільки Інвестиційна діяльність є різновидом зовнішньоекономічної діяльності, то при укладенні інвестиційних договорів, які опосередковують здійснення іноземного інвестування спільно іноземними інвесторами та вітчизняними суб'єктами, слід дотримуватися спеціальних вимог щодо форми та змісту договору, притаманних зовнішньоекономічним контрактам, якщо законодавство про режим іноземного інвестування та спеціальні закони не передбачають іншого.

У сфері іноземного інвестування застосовуються такі види договорів:

- засновницькі (використовуються при корпоративній формі фінансування й укладаються згідно з відповідними положеннями ГК та ЦК);

-концесійні (розглядатимуться в наступній темі);

-договори про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора (можуть мати назви: договори про виробничу кооперацію, про спільне виробництво та ін.);

-договори (контракти) на користування надрами та ін.

Одним з найпоширеніших видів договорів у сфері іноземного інвестування є договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора.

Різновидом договорів про спільне інвестування є договір про виробничу кооперацію.

84Правове регулювання ринку продовольства Біржовий ринок

реалізацію своєї продукції, інших матеріальних цінностей на основі прямих угод (контрактів), державного замовлення через товарні біржі, мережу власних торговельних підприємств, а також на основі бартерних угод.

Формування ринку продовольства відбуватиметься коли в конкурентній боротьбі за «продовольчі гроші» замовників і споживачів буде впроваджена технологічна дисципліна, якість, асортимент продукції, тобто технологічну дісцпліну будуть диктувати замовник і споживач продукції. Побоювання втратити замовника стримуватиме виробників від обману і стимулюватиме виробництво й надходження до споживачів високоякісної продукції.

Особливо великий вплив на формування ринку продовольства справляє розвиток ринку землі, робочої сили й капіталів.

Постанова Каб. Міну «Про створення Міжвідомчої комісії з питань регулювання ринку продовольства, цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників»

Біржовий ринок сільськогосподарської продукції в Україні Зберегти цю сторінку

Національною асоціацією бірж України за участю автора, показують, що як за організаційно-правовим статусом, так і за фаховим та технічними рівнями, біржі готові обслуговувати ринок сільськогосподарської продукції, інших товарних груп, сприяючи розвитку товарно-грошових відносин ринкового типу та

усуненню, що очевидно найголовніше, економічних передумов для бартерних операцій.

Цьому може сприяти створення інфраструктури біржового ринку сільськогосподарської продукції, відображеної на схемі 1, де всі учасники ринку взаємопов’язані і перебувають в рівних умовах.

Вирішення згаданих вище проблем відповідає пріоритетним напрямкам економічного розвитку аграрного сектору держави та активізації донорських організацій, які готові розширити свою діяльність за умов прозорості та відкритості товарного ринку в Україні. Крім того, біржовий товарний ринок при наявності належного економічного середовища може забезпечити вирішення таких проблем:

формування ринкових цін на зерно та інші види сировини та продовольства на основі попиту і пропозиції;

легалізація тіньового ринку сільськогосподарської продукції і продовольства та інших товарних груп через прозорість товарних потоків, що забезпечить надходження до державного бюджету значних коштів через систему оподаткування;

забезпечення формування обсягів сільськогосподарської продукції і продовольства для державних потреб та їх реалізацію з державних ресурсів через біржовий товарний ринок;

усунення бартерних транзакцій шляхом розширення експорту окремих видів сільськогосподарської продукції і продовольства через біржовий товарний ринок, що в свою чергу сприятиме усуненню демпінгових цін.

Таким чином, в подальшому розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції і продовольства повинні гармонійно поєднуватись саморегулюючі механізми біржі і державне регулювання, стимулювання його діяльності.

Висновки

1. Відсутність виваженої, економічно обгрунтованої стратегії і тактики соціально-економічних перетворень в Україні, серйозні прорахунки в реформуванні відносин власності, виробничих відносин та відносин обміну призвели до істотних негативних наслідків розвитку національної економіки в цілому і, особливо, в розвитку аграрного сектора. Спад виробництва супроводжується зменшенням товарних обсягів сільськогосподарської продукції. Агротоварні біржі , як типово ринкові структури тісно пов’язані із станом аграрного виробництва, відповідно реагують на недосконалість ринкового середовища.

2. Складнощі торговельної діяльності бірж значною мірою зумовлені тим, що за статутом – це ніби-то автономно керована структура, тоді як, з іншого боку, вона тісно пов’язана з багатьма іншими структурами, які функціонують за межами біржового поля. Тому для успіху необхідно забезпечувати узгодженість дій, об’єктивне бажання сторін чітко здійснювати будь-яку операцію, вбачаючи в цьому спільну вигоду. Такий методичний підхід в дослідженнях дозволив зробити всебічний аналіз біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією та оцінку позитивних і негативних сторін.

3. Сукупність причин, які обумовлюють згортання обсягів біржових операцій та зниження біржової торгівлі, доцільно розділяти за характером їх дії на наступні основні групи:

обумовлені загальноекономічною і фінансовою кризою в країні;

пов’язані з недосконалим механізмом функціонування бірж, недотриманням визначених статутом правил і положень та недостатньою законодавчо-нормативною базою;

обумовлені різким спадом сільськогосподарського виробництва та зменшенням обсягів товарної продукції;

несприйняттям, а в багатьох випадках нерозумінням суб’єктами ринкових стосунків, в першу чергу, виробниками сільгосппродукції, переваг реалізації її на біржовому ринку, хоча тут має місце і об’єктивний фактор – несприятливі економічно-фінансові умови господарювання.

4. Удосконалення механізму функціонування бірж має включати наступні заходи:

законодавчо-правового характеру та державного сприяння, регулювання розвитку біржового ринку агропромислової продукції;

економічної стабільності та гармонізації економічних інститутів підприємців-виробників сільськогосподарської продукції та інститутів ринкової економіки, в тому числі бірж;

страхування фінансових ризиків та гарантії виконання біржових контрактів через систему: а) страхування укладених угод; б) проведення розрахунків по контрактах через Розрахункові (клірингові) палати; в) впровадження нових технологій біржової торгівлі – ф’ючерсних контрактів та опціонів.

участі вітчизняних бірж в роботі міжнародної біржової інфраструктури.

5. Потребує вирішення:

питання про відновлення інтервенційного фонду зерна в обсязі 600-800 тис.т. та 250 млн.гривень;

питання поступового переходу до закупівлі зерна та продовольства для державних потреб та поповнення державного резерву за гроші, відмовившись від товарного кредитування, а також реалізація продовольчої продукції з державного резерву через біржовий товарний ринок.