Активи Міжнародного валютного фонду та його функціонування
Членами МВФ в даний час є 186 країн, що на шість країн менше, ніж в Організації Об'єднаних Націй. Цю різницю становлять Куба, Північна Корея і чотири дуже невеликих країни: Андорра, Ліхтенштейн і Монако в Європі та острівна країна в Тихому океані — Науру. Куба була початковою членом МВФ, але вийшла з його складу в 1964 році. Жодна з інших п'яти країн не подавала заяви про прийом в члени. Щоб стати членом, країна повинна подати заяву, а потім бути прийнята більшістю існуючих членів. Політику МВФ переважно контролює Міжнародний валютно-фінансовий комітет (МВФК), 24 членами якого є міністри фінанси або керуючі центральних банків країн і груп країн, представлених у Виконавчій раді. МВФК проводить засідання два рази на рік і представляє Фонду рекомендації по загальному напряму заходів політики.14
Більшість членів МВФК також є членами Ради керуючих, в якому кожна країна-член має свого керуючого. Рада керуючих проводить засідання один раз на рік і приймає шляхом голосування такі основні інституційні рішення, як збільшення фінансових ресурсів Фонду. Комітет з розвитку, який, як і МВФК, нараховує 24 члени міністерського рангу, представляє рекомендації Раді керуючих МВФ і Світового банку з питань, що зачіпають країни, що розвиваються. Його засідання проводяться два рази на рік. .[23,C.8].
Виконавчим керівником організації являється Директор-розпорядник, який вибирається Виконавчим радою (де він головує) на п'ятирічний термін. Директор-розпорядник (цей пост традиційно займали європейці) має трьох заступників: першого заступника Директора-розпорядника (на цю посаду завжди призначаються громадяни США) і двох інших заступників (з різних інших країн). Виконавча рада, який визначає політику і відповідає за більшість рішень, складається з 24 виконавчих директорів. Директорів призначають п'ять країн з найбільшими квотами у Фонді — Сполучені Штати, Японія, Німеччина, Франція та Великобританія. Ще три країни — Китай, Росія і Саудівська Аравія — мають досить великі квоти, щоб вибирати власних виконавчих директорів. Решта країн організовані в 16 груп, кожна з яких вибирає по виконавчому директору. Групи формуються країнами зі схожими інтересами і звичайно з одного регіону, наприклад, франкомовні країни Африки.
У штаті МВФ приблизно 2700 співробітників із понад 140 країн, більшість з яких працюють у штаб-квартирі МВФ у м. Вашингтон, округ Колумбія (США). Невелике число співробітників працює в регіональних і місцевих представництвах по всьому світу. Співробітники МВФ організовані в основному з департаментів з регіональними (територіальними), функціональними, інформаційно-координаційними і допоміжними функціями. Співробітники відстежують зміни в економіці на глобальному і регіональному рівні і в окремих країнах і проводять аналіз економічної ситуації та політики, що є основою для поточної роботи МВФ, яка полягає в наданні рекомендацій з економічної політики, кредитів та технічної допомоги.
МВФ представляє собою фінансовий кооператив, в деяких аспектах подібний кредитній спілці. За вступ кожна країна-член виплачує внесок за передплатою, званий «квотою». Квота країни в основному визначається її економічним становищем щодо інших країн-членів з урахуванням величини ВВП, поточних зовнішніх операцій та офіційних резервів країн-членів. Квоти і ліміти можливої суми запозичення її внесками країн-членів у капітал МВФ. Квоти також дозволяють визначити число голосів країн-членів.
Об'єднані внески країн-членів у капітал МВФ утворюють фонд ресурсів, які МВФ використовує для надання тимчасової допомоги країнам, що зазнають фінансові труднощі. Ці ресурси дозволяють МВФ надавати фінансування платіжного балансу на підтримку країн-членів, які здійснюють програми економічної стабілізації та реформ.