11. Системний аналіз у дослідженні розвитку складних господарських утворень

Системний аналіз базується на відомому законі взаємозв'язку та взаємообумовленості явищ у світі й суспільстві, що потребує аналізу досліджуваних предметних галузей не лише як самостійних систем,а й як складових певної більшої системи.виділяють елементи: влада, політика, ек., населення. Застосовують системний аналіз для виявлення стану розвитку економіки дає змогу цілеспрямовано впливати на процеси та формувати необхідну організаційно-функціональну структуру механізмів державного управління відповідно до цілей політики. Завдяки цьому підходу вдається уникнути ряду недоліків існуючої практики державного управління, зокрема врахувати динаміку процесів і створити можливість використання “ власної ініціативи” суб’єктів господарювання у реалізації політики ек. ефективності. Цей аналіз дає змогу детально проаналізувати шляхи вдосконалення організаційної та функціональної структури системи гоподарського управління відповідно до виявлених процесів, які відбуваються в національній економіці та впливають на її ек. ефективність.Системний аналіз означає, що технологічний роз­виток розглядається як процес взаємодії і зворотних зв'язків між усім комплексом економічних, соціальних, полі­тичних, організаційних і інших чинників, що визнача­ють створення інновацій. У процесі системного аналізу економіки країн скоріше й чіткіше виявити їхні характерні риси, побачи­ти спільне й відмінне в їхньому розвитку.

Порівняльний системний аналіз суспільств, що існували в різні епохи людської історії, малює узагальнену картину розвитку людства, розкриває логіку історій життя народів, взяту в найбільш суттєвих рисах. Будь-яке з явищ або процесів ек. життя являє собою діалектичну єдність змісту і форми. Зміст включає сукупність ознак того чи іншого явища і характеризує його цілісність за допомогою конкретної організації, структури. Форма є способом існування, методом розвитку і вияву змісту. Будь-яка система у своїй основі має ключовий системоутворюючий фактор (елемент), що визначає всі елементи та акумулює їх в єдине ціле.

12. Структурно-функціональний аналіз економічних систем

Структурно-функціональний аналіз - метод дослідження системних об'єктів, передусім соціальних систем. С.-ф. а. різних форм суспільного життя будується на основі виділення в соціальних системах структурних складових і їх ролі (функції) відносно один одного. С.-ф. а. в сучасній соціології пов'язується з іменами Парсонса і Мертона, у працях яких отримали розвиток ідеї раннього функціоналізму. В основу аналізу Парсонс кладе розрізнення між категоріями структурними та функціональними. Мертон у своїй інтерпретації С.-ф. а. відмовляється від спеціального виділення структурних категорій, стверджуючи, що жорсткий зв'язок між структурними елементами і певними функціями відсутній.

Структурно-функціональний метод в економіці передбачає розгляд будь-якого економічного явища як системного з обов'язковим аналізом функцій взаємодіючих елементів. Так, за цим методом можна визначити склад сучасних продуктивних сил країн, простежити зміни, які в них відбуваються, визначити місце і роль кожного елемента цих продуктивних сил. Останні є системним об'єктом зі зв'язками відповідних рівнів: а) координаційними, що визначають узгодженість взаємодіючих структурних елементів системи і місце елемента в рамках системи; б) субординаційними, які вказують на супідрядний зв'язок елементів у системному об'єкті; в) генетичними, які показують зв'язок елемента з історією розвитку системи.

Отже, структурно-функціональний підхід визначає системні ознаки, що зберігаються за об'єктами дослідження незалежно від характеру їхньої трансформації.

Однією з ознак системи є її цілісність. При цьому різні елементи системи взаємопов'язані. Система у цілому може мати ознаки, що відрізняються від ознак її частин. Одна й та сама дія може спричинити різний вплив на систему в цілому і на окремі її частини, проте дія на які-небудь частини системи впливає і на систему в цілому. Нарешті, зміна системи не є адекватною сумі змін її частин.

Іншими ознаками системи є спрямованість її руху, організація та управління. Щодо останнього можна виявити наявність чи відсутність центрального регулюючого органу, ступінь та засоби його впливу на систему (пряме управління, непрямі важелі впливу), рівень централізації та децентралізації господарської діяльності у динаміці. Після структурного аналізу досліджуваних систем слід розробити концепції розвитку системи на основі вивчення її структури, тобто виявити "чутливі" точки, через використання яких можна управляти системою.