28. Загальноцивілізаційний підхід до класифікації економічних і суспільних систем

Загальноцивілізаційний підхід. Найпоширеніший у сучасних умовах. Відповідно до нього еволюція економічних і суспільних систем розглядається у значно ширших межах — від цивілізації до цивілізації, наприклад, за схемою: доіндустріальне — індустріальне — постіндустріальне суспільство.

В основу загально-цивілізаційного підходу покладено ідею існування загальних закономірностей діяльності і розвитку людини як індивіда і члена суспільства. Вихідними для дослідження цивілізації є обумовлені людським життям потреби, діяльність людей і створені ними цінності.

Цивілізаційний підхід, не заперечуючи в принципі формаційного, звертає увагу на накопичення матеріального і духовного багатства людства, неперервність історичного процесу, його взаємозв’язки, спадкоємність, що особливо співзвучно сучасному світу. Тобто загально-цивілізаційний підхід поєднує у собі переваги формаційного та інституціонального підходів до типологізації економічних систем, не виключаючи тривалого співіснування в одній цивілізації різних типів організації господарського життя суспільства та їх повторюваність у різних цивілізаціях. Головним критерієм виокремлення типів економічних систем є їх домінуюча роль у конкретній господарській цивілізації, а також відповідність загальному вектору її розвитку.

29. Сутність та складові ек структури сучасного суспільства.

Будь-яка ек. система ґрунтується на природному потенціалі країни, раціональності його залучення до господарського та ринкового оборотів, збереженні природи, підвищенні родючості землі та відновленні інших відтворюваних ресурсів, які експлуатуються. Структура ек.: 1)структура виробництва споживчих товарів; 2)структура виробництва промислових товарів; 3)аграрна структура. Політика ефективних ринкових реформ органічно пов’язана з інвестиціями у структурні перетворення, спрямовані на ек. оновлення та зростання. Галузеву структуру форм держ політ та господарська діяльність. Ек. структури в різних країнах та регіонах світу формуються і змінюються під впливом діяння складної сукупності об’єктивних та суб’єктивних чинників. залежать від ек. та нтрозв.В основі розвитку людського суспільства лежить виробництво матеріальних і духовних благ, інших цінностей, цілісна сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності людини. основою соц систе-ми є економічна система. В ході виробництва, розподілу, обміну та споживання благ між учасниками цих процесів складаються і постійно вдосконалюються різноманітні за своїм змістом економічні відносини. ек сист характ ієрархічністю, прагне набути стану цілісності та органічності. Тип взаємозв'язку елементів системи може бути "вертикальним" або "горизонтальним". Вертикальна залежність виявляється у відносинах примусу, вла-ди - підкори, керованості - підлеглості. Горизонтальні зв'язки є партнерськими, добровільними, конкурентними. У соціальне орієнтованих ек системах домінують саме партнерські взаємини. Ек система має три основні ланки, підсистеми: продуктивн сил, ек відносин і механізм госп-ня.

Головні елементи системи країн, що розвиваються, - неринкових відносин традиційних укладів; початкові ринк відносини традиційних укла-дів; по-третє, підсистема рин-кових відносин сучасних підприємницьких укладів. Особливості ринк госп-ва в країнах, що розвивають-ся, відбиваються в специфічних умовах формування в них ринко-вих відносин: загальна техніко-економічна відсталість; контраст між сучасними товарними формами господарювання і традиційними нетоварними формами; наявність розвиненого ринкового госп в передових державах світу. Аналіз системи виробничих відносин неможливий без урахування тих виробничих відносин, які виникають у ході становлення системи і при занепаді її. Ці виробничі відносини і є перехідними. У перехідних виробничих відносинах переплітаються різноманітні за своїм змістом виробничі відносини, поєднуються властивості відмираючих і ек зв'язків, що зароджуються.