26.Інституціональна інтерпретація еволюції ек систем.

1)надбудова; 2)виробничі відносини зростають; 3)продуктивні сили зростають.)—ек. система—1)ідеологічна основа суспільства; 2)індустріальна основа; 3)матеріальна основа суспільства). Це подібні тлумачення, однак інституційне тлумачення відрізняється тим, що ек. система з усіма своїми складовими утворює інституційну основу суспільства (тобто ек. система пов’язана з інституціями різного характеру). Ек. система – відтворення субординованої взаємодії інституцій. Інституційні перетворення спрямовані на формування засад ринкового господарства, приведення в дію його рушійних сил, насамперед підприємництва і конкуренції. Це передбачає зміни у відносинах власності, приватизацію і земельну реформу, формування ринків праці і капіталів, проведення антимонопольної політики, підтримку з боку держави малого і середнього підприємництва, розвиток фінансової інфраструктури, забезпечення стабільної законодавчої бази ринкової економіки, створення нової податкової служби, судової та правової систем і т. інше. Йдеться про здійснення послідовної політики глибокої демократизації ек. процесів, утворення повноцінних інститутів ринкового господарства та громадського суспільства і забезпечення на цій основі сталого соц.-ек. розвитку. Інституційна трансформація ек. і суспільства розпочинається одночасно з їх лібералізацією і загалом може тривати 50-60 років, охопивши життя одного покоління.

Інститут – це спосіб суспільних дій.(Коммонс).

27. Ордоліберальна концепція функціонування економічних систем

У післявоєнний період теорія неолібералізму знайшла прихильників й отримала успішну практичну реалізацію у Західній Німеччині. В. Ойкен і його послідовники в університеті у 1948 р. почали випускати щорічник "Ордо", який відіграв роль теоретичної трибуни неолібе­ралізму. "Ордо" —означ "порядок" екон системи, "природний устрій" вільного ринкового господарства. Філо­софія ордолібералізму орієнтована на політичну культуру й етичні ідеали, характерні для середніх верств, а саме: повагу до власності, принципи зма­гальності у суспільному й економічному житті, готовність до ризику, дотри­мання громадянами моральних і правових норм, чесність, відданість професії, ощадливість, передбачливість, повагу до законів і державної влади — тобто усього набору загальнолюдських цінностей. В.Репке, О.Рюстов, В.Ойкен, Ф.Бьома.

Основні положення теорії ордолібералізму:

1. Розглядає соціально-економічні системи як специфічну сукупність певних стандартних “порядків”. Унікальність моделі – в особливому комбінуванні порядків.

2. Опір на принцип ранжування між “порядками” , особливо в області економічних прав і свобод. Приватні власники не є запорукою соцринкової економіки та демократії. Казки XVIII ст.

3. Загальноекономічні, суспільно- і духовно значимі цілі.

4. Дослідження не лише теоретичних, але й методологічних аспектів.

5. Ущільнення зв'язку між економікою та політикою.

6. “Вже не капіталізм, але ще не соціалізм”. Відмови ринку/обмеження ініціативи. Натомість ордолібералізм, обирає третій варіант: “модель ринкового порядку ”.

В. Ойкен виділяє "централізованокероване господарство" та ринкову економіку. Основу його вчення становить аналіз елементарних господарських форм — поділу праці, власності, механізму коор­динації домашніх господарств, підприємств, економічних інститутів держави та інших. Державний вплив тільки у виключних випадках, пов'язаних з дією екзогенних чинників. Таку позицію відображає відоме гасло ордолібераліз­му: запровадження потужного інституційного регулювання.Починаючи з 1948 р., ідеї ордолібералізму та соціального ринкового гос­подарства набули статусу офіційної ідеологічної доктрини німецького уряду.Ордолібералізм пов'язує із своїми основними поняттями „господарського устрою”, „загального добробуту” і „соціальної справедливості”

3. Загальноекономічні, суспільно- і духовно значимі цілі.

4. Дослідження не лише теоретичних, але й методологічних аспектів.

5. Ущільнення зв'язку між економікою та політикою.

6. “Вже не капіталізм, але ще не соціалізм”. Відмови ринку/обмеження ініціативи. Натомість ордолібералізм, обирає третій варіант: “модель ринкового порядку ”.