22. Типологізація та порівняння економічних систем

За типом власності:

1.капіталізм (засоби виробництва належать приватним капіталістам):

1.1 ринковий капіталізм (характеризується приватною власністю на засоби виробництва, реґулюванням ринковим механізмом виробництва та розподілу (Англія та США XIX ст., Гонконґ у ХХ ст.).

1.2 змішаний капіталізм (переважає прив власність, ринковий механізм в-ва і розподілу модифікований втручанням уряду і фактом володіння ним частиною продуктивної власності держави(США, Японія, Канада,більшість країн Західної Європи)

2. соціалізм (засоби виробництва належать суспільству чи державі, як його представникові)":

2.1 плановий соціалізм (характеризується держ власністю на засоби в-ва та держ плануванням в-ва і розподілу (колишні СРСР та Східну Німеччину)

2.2 ринковий соціалізм (засоби в-ва належать державі або трудовим колективам, а виробництво і розподіл реґулюються ринковим механізмом (колишня Юґославія та Угорщина другої половини 80-х років)

За х-ром товаризації ек.відносин:дотоварна,товарна,посттоварна, докапіталістична квазітоварна, посткапіталістична квазітоварна, постсоціалістична квазітоварна.

За х-ром соц.ек.основи: докапіталістичні, капіталістичні, посткапіталістичні,соціалістичні,постсоціалістичні(вт.ч.Україна).

За характером технолог. основи: доіндустріальні, індустріальні, постіндустріальні.

За х-ром регуляції ек.с-ми: адміністративні; ринкові, традиційні. Наступний варіант типологізації ек.с-м і відповідно їх елементів заснований на 2 безсумнівних фактах:

1) ек-ка є сук.взаємодіючих с-м;

2) ек.с-ми обмежені у часі і просторі.

Виходячи з цих положень можна побудувати с-му елементів ек.життя та їх групи, тобто «систему систем», що дозволяє:показати ек.життя як соц.-ек.простір-час, а ек.с-ми – як певні вектори у цьому просторі-часі.реалізувати достатньо універсальну типологізацію «елементів»,побачити закономірності «складання» елементів у групи (с-ми) та еволюції ек.с-м,оцінити прогностичні можливості пропонуємої типологізації, яка дозволяє з певною мірою вірогідності прогнозувати властивості нових елементів (груп елементів) ек.с-м.

23.Історичний розвиток господарської організації суспільства: критерії періодизації

В історії еволюції сус. вирізняють кілька етапів, які змінювали один одного. Найтиповіші підходи: 1)формаційний; 2)цивілізаційний; 3)технічний. Формаційна концепція – розглядає розвиток сус. виробництва і людського сус. Розвиток сус. базується на розвитку виробництва матеріальних благ. Продуктивні сили (ПС) – це ланка, що визначає весь розвиток в сукупності з виробничими відносинами (ВВ). Це діалектично пов’язані сторони єдиного способу виробництва. ВВ впливають на ПС. Оскільки ПС динамічніші то виникає гострий конфлікт між цими сторонами. ВВ перетворюється з рушійної сили ПС на їх гальмо. Розв’язання цього конфлікту потребує заміни застарілих ВВ на прогресивніші, які відповідають рівню та характеру ПС. Це пояснюється об’єктивною потребою розвитку сус. і саме в цьому реалізується зміст соц.-ек. закону – обов’язкової відповідності ВВ рівню ПС. Згідно з дією цього закону відбувається поступова зміна соц.-ек. формації. Соц-ек. формацію становить спосіб виробництва в сукупності з адекватною надбудовою, різноманітними та характерними для неї формами діяльності людей. В історії розвитку людства виділяють кілька їх типів: 1)первіснообщинну, 2)рабовласницьку, 3)феодальну, 4)капіталістичну, 5)соціалістичну. Технологічний спосіб виробництва характеризує етапи розвитку сус. виробництва з точки зору вдосконалення засобів праці, науки, техніки, технології, інформаційного та енергетичного забезпечення способів організації виробництва. Перший етап бере початок з виникнення первісного ладу, появи елементарних знарядь праці і завершується до виникнення машинного виробництва (кін. 18ст). Другий етап (кін. 18-19) базувався на машинній праці, поглиблювався сус. поділ праці. З початку 20ст. матеріальною основою стає комплексна механізація та автоматизація виробництва.