5.9. Особливості обертаючого моменту двигунів пульсуючого струму

Обертаючий електромагнітний момент утворюється як результат взаємодії струму якоря з магнітним потоком головних полюсів. При його аналізі будемо враховувати тільки сталі й перші гармоніки пульсуючих струмів і потоків. Тоді їх миттєві значення будуть мати вигляд

, (5.18)

, (5.19)

де - кут, що визначає фазу першої гармоніки потоку відносно першої гармоніки струму;

- коефіцієнт пульсації струму;

- коефіцієнт пульсації потоку.

Миттєве значення електромагнітного моменту двигуна одержимо, перемноживши (5.18) і (5.19):

, (5.20)

де - машинна стала для моменту.

Вираз (5.20) показує, що загальний обертаючий момент утворюється чотирма його складовими:

. (5.21)

Розглянемо кожну складову виразу (5.21):

- стала складова, створена взаємодією сталих складових

струму якоря і потоку полюсів;

- змінна складова, створена взаємодією змінної складо­вої струму якоря зі сталою складовою потоку полюсів;

- змінна складова, створена взаємодією сталої складової струму якоря із змінною складовою потоку полюсів;

- змінна складова, створена взаємо­дією змінних складових струму і потоку.

Момент m1~ має кутову частоту першої гармоніки струму; його амплітуда збігається за фазою з амплітудою основної гармоніки струму яко­ря і дорівнює , тобто при значеннях =0,2...0,3 становить помітну частину загального обертаючого моменту. Однак середнє за період пульсації значення цього моменту дорівнює нулю, тому корисної роботи він не виконує.

Аналіз складових і показує, що у формули для них входить дуже мала величина , обидві складові дуже малі, причому середнє значення m2~ за період також дорівнює нулю, а ту викликає лише незначну пульсацію з частотою 2 . Тому можна вважати, що складові і близькі до нуля і основна змінна складова моменту буде m1~. Отже, відповідно до виразу (5.21)

. (5.22)

Змінна складова цього моменту m1~ може викликати крутильні коливання якоря, які призводять до вібрації двигуна.

6 Охорона праці

6.1. Організація робочого місця

Робоче місце - це зона прикладання праці певного працівника чи групи працівників (бригади). Організація робочого місця полягає у виконанні ряду заходів, що забезпечують раціональний і безпечний трудовий процес та ефективне використання знарядь і предметів праці, що підвищує продуктивність і сприяє зниженню стомлюваності працюючих [1, 2].

Правильний вибір робочої пози (з можливістю її зміни) виключає або зводить до мінімуму шкідливий вплив виконуваної роботи на організм людини. Руки робочого (оператора), що знаходиться в позі «стоячи» або «сидячи», здійснюють рух у межах певної максимальної зони. Щоб ці рухи були економними, без зайвої напруги, для рук рекомендується певна робоча зона, в межах якої і слід розміщувати органи управління виробничим обладнанням (наприклад, верстатом, рукоятками і важелями вантажопідйомної машини, ключами і кнопками управління електричними апаратами і машинами та ін).

Зручние і раціональне розташування матеріалів, інструментів і пристроїв дозволяє виключити зайві рухи. Інструменти, оброблювані матеріали і вироби слід розташовувати на робочому місці з урахуванням їх застосування: більш часто вживані предмети розміщуються в оптимальній робочій зоні досяжності рук без нахилів тіла; рідко вживаються в більш віддаленій зоні. Цей принцип застосовний і до технічної документації оперативного (чергового) персоналу електростанцій і підстанцій. Черговий біля щита управління періодично робить записи в різні відомості і журнали, які знаходяться у нього на столі пульта (щита) управління.

Таким чином, при організації робочого місця необхідно виконувати вимоги ергономіки, тобто враховувати всі фактори, що впливають на ефективність дій людини-оператора при забезпеченні безпечних прийомів його роботи.

Серед заходів, спрямованих на створення раціональних умов трудового процесу, важливе значення має режим праці та відпочинку. Особливо це відноситься до роботи виробничого персоналу, що виконує одноманітну роботу на верстатах з ручним управлінням (штампування, різання металу, свердління та ін.)

Чіткий ритм праці обумовлює нормальне функціонування організму людини в процесі роботи з мінімальною витратою нервової та м'язової енергії. Ритмічна праця менш обтяжлива і забезпечує більшу безпеку праці. Всі порушення трудового ритму протягом робочого дня (організаційні неполадки, відсутність потрібних деталей, інструментів, технічної документації та ін) ведуть до зниження працездатності і до швидкої стомлюваності.