34. Нормування параметрів мікроклімату

Нормалізація параметрів мікроклімату здійснюється за допомогою комплексу заходів та засобів колективного захисту, які включають будівельно-планувальні, організаційно-технологічні, санітарно-гігієнічні, технічні та ін. Для профілактики перегрівань та переохолоджень робітників використовують засоби індивідуального захисту.

У робочій зоні виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99 «Са­нітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» встановлює норми температури, відносної вологості й швидкості руху повітря в теплий, холодний і перехідний періоди року, виходячи з кате­горії роботи щодо важкості, призначення приміщень, надлишків тепла. Метеорологічні умови трактуються, як допустимі, при яких дов­гостроково підтримується збалансований тепловий стан тіла люди­ни, і оптимальні (табл.3.1), коли під час роботи процеси терморегу­ляції організму людини не витримують значних напруг. Параметри оптимального повітряного середовища забезпечу­ються шляхом опалення, вентиляції й кондиціонування повітря від­повідно до санітарних норм і стандартів. Метеорологічні умови в робочій зоні виробничих приміщень забезпечуються постійним контролем за ними. Контроль за станом повітряного середовища повинен проводитися з використанням тер­мометрів і термографів (термографи автоматично записують поточ­ну температуру), психрометрів і гігрометрів (для виміру вологості), актинометрів (для виміру інтенсивності теплових випромінювань).

35. Основні вимоги до вимірювання показників мікроклімату

Вимоги до параметрів мікроклімату Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками: - температура повітря, - відносна вологість повітря, - швидкість руху повітря, - інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінення, - температура поверхні. За ступенем впливу на тепловий стан людини мікрокліматичної умови поділяють на оптимальні та допустимі. Для робочої зони виробничих приміщень встановлюються оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови з урахуванням важкості виконуваної роботи та періоду року. При одночасному виконанні в робочій зоні робіт різної категорії важкості рівні показників мікроклімату повинні встановлюватись з урахуванням найбільш чисельної групи працівників.

Вимірювання показників мікроклімату повинно проводитися на початку, середині і в кінці хо­лодного і теплого періодів року, не менше як три рази на місяць.

Температуру, відносну вологість і швидкість руху повітря вимірюють на висоті 1 м від підло­ги або робочого майданчика при роботах, які виконуються сидячи, і на висоті 1,5 м – при роботах, які виконуються стоячи.

При наявності джерел променевого тепла інтенсивність теплового опромінення на постійних і тимчасових робочих місцях необхідно визначити у напрямі максимуму теплового опромінення.

36. Категорії робіт за ступенем важкості

Категорії робіт за ступенем важкості

Характер роботи	Категорія роботи	Загальні енерговитрати організму, Вт (ккал/год)	Характеристика робіт
Легка	Iа	105-140 (90-120)	Робота, що виконується сидячи і не потребує фізичного напруження
	Iб	141-175 (121-150)	Робота, що виконується сидячи, стоячи або пов’язана з ходінням, та супроводжується деяким фізичним напруженням
Середньої важкості	IIа	176-232 (151-200)	Робота, пов’язана з ходінням, переміщенням дрібних (до 1кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи, що потребує певного фізичного напруження
	II	233-290 (201-250)	Робота, що виконується стоячи, пов’язана з ходінням, переміщенням невеликих (до 10кг) вантажів, та супроводжується помірним фізичним напруженням
Важка	III	291-349 (251-3000	Робота, пов’язана з постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10кг ) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль

До категорії Іа належать роботи, які виконуються сидячи та супроводжуються незначним фізичним напруженням (професії сфери управління, швейного і годинникового виробництва).

До категорії 16 належать роботи, які виконуються сидячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням (ряд професій на підприємствах зв'язку, контролери, майстри).

До категорій Па належать роботи, які пов'язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1кг) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи і які потребують незначного фізичного напруження (ряд професій у прядильно-ткацькому виробництві, механоскладальних цехах).

До категорії Пб належать роботи, які пов'язані з ходінням і переміщенням вантажів масою до 10 кг (ряд професій машинобудування, металургії).

До категорії III належать роботи, які пов язані з постійними переміщеннями, пересуванням і перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів і які вимагають значних фізичних зусиль (ряд професій з виконанням ручних операцій металургійних, машинобудівних, гірничовидобувних підприємств).

Чим вища категорія виконуваної роботи, тим більше навантаження на опорно-рухову, дихальну та серцево-судинну системи.