- •1.Поняття охорони праці та основ оп мета дисципліни
- •2. Законодавча і нормативна база з охорони праці
- •3. Закон україни про охорону праці базовий законодавчий документ
- •4. Закон україни про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання що спричинили непрацездатність
- •5. Нормативно правові акти про охорону праці
- •6. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
- •7. Рівні та центри управління охорони праці
- •8. Державне управління охороною праці
- •9. Державний нагляд за охороною праці
- •10. Контроль за станом оп
- •11. Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці
- •12. Дисциплінарна відповідальність за порушення вимог охорони праці
- •13. Адміністративнa відповідальність за порушення вимог охорони праці
- •14. Матеріальна, Кримінальна відповідальність за порушення вимог охорони праці
- •15. Навчання з питань охорони праці
- •16. Спеціальне навчання з питань охорони праці. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб
- •17. Вступний. Первинний та повторний інструктажі
- •18. Вступний позаплановий та цільовий інструктажі
- •19. Інструктажі з питань охорони праці. Їх короткий зміст
- •20. Розслідування та ведення обліку нещасних випадків професійних захворювань на виробництві
- •21. Класифікація причин виробничого травматизму
- •22. Технічні та психофізіологічні причини виробничого травматизму
- •23. Організаційні причини виробничого травматизму
- •24. Методи аналізу виробничого травматизму і профзахворювань. Їх короткий зміст
- •25. Статистичний метод аналізу виробничого травматизму
- •26. Топографічний монографічний та економічні методи аналізу виробничого травматизму
- •27. Класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів
- •28. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори
- •29. Фізичні та біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори
- •30. Фізичні та психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори
- •31. Основні заходи покращення умов праці
- •32. Виробнича санітарія. Робоча зона, постійне робоче місце
- •33. Метеорологічні параметри та їх вплив на організм людини
- •34. Нормування параметрів мікроклімату
- •35. Основні вимоги до вимірювання показників мікроклімату
- •36. Категорії робіт за ступенем важкості
- •37. Швидкість руху повітря. Прилади для вимірювання швидкість руху повітря. Принцип роботи
- •38. Прилади для вимірювання і контролю параметрів мікроклімату
- •39. Пояснити суть і принципи процесу терморегуляції
- •40. Поняття про вологість повітря. Визначення вологості повітря
- •41. Склад повітря робочої зони
- •42. Шкідливі речовини. Гдк. Нормування вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •43. Заходи та засоби захисту від шкідливих речовин
- •44. Вентиляція виробничих приміщень загальні поняття
- •49. Природна вентиляція. Види. Переваги. Недоліки.
- •51. Природна вентиляція. Дефлектори
- •53. Кондиціювання повітря
- •54. Вимоги до раціонального освітлення. Основні світлотехнічні показники
3. Закон україни про охорону праці базовий законодавчий документ
Закон України „Про охорону праці"- визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Oсобливістю Закону, що vin регламентує правову основу охорони праці, є високий рівень прав і гарантій робітникам.
Основні принципи В Законі України „Про охорону праці":
пріоритет життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;
повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпши від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;
використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці;
комплексне розв язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;
встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з охорони праці;
cпівробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та профспілками (представниками трудових колективів) при прийнятті рішень з охорони праці;
міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо покращення умов і підвищення безпеки праці.
4. Закон україни про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання що спричинили непрацездатність
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Положення Закону поширюються на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі — підприємства), у фізичних осіб, на осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, та громадян— суб'єктів підприємницької діяльності.
Держава гарантує всім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:
особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);
учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;
особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися:
священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах;
особи, які забезпечують себе роботою самостійно;
громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.
Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття заяви, за умови сплати страхового внеску. Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків не перераховано протягом трьох місяців із дня подання заяви.
