21. «Холодна війна» та її ознаки.

Боротьба між двома моделями соціально-економічного та політичного устрою отримала назву «холодної війни» (яка тривала з кінця 1940-х і до кінця 1980-х рр.).

З одного боку, вона мала ознаки справжньої світової війни, яка закінчилася перерозподілом світу на користь переможців і повним крахом держав, що програли. Однак, з іншого боку, це була незвичайна, нетрадиційна війна, яка здійснювалася

переважно в ідеологічній, політичній, економічній і технологічній сферах із використанням безпрецедентно жорстких невійськових і нетрадиційних засобів. Застосування цих засобів значною мірою визначило характер, форми і масштаб глобального протиборства, які, так само, як і наслідки протистояння, далеко не в усьому вписувалися у параметри «звичайної» світової війни. Так, вперше країна, яка розпочала війну (США), зуміла її виграти. Міжблокові протиріччя мали виразний ідеологічний характер, проте їх розв’язання не усунуло суперечностей геополітичного характеру. Нарешті, наявність ядерної зброї разом із усвідомленням небезпеки наслідків світової атомної війни не дозволили «холодній війні» перерости у глобальний військовий конфлікт (натомість суперництво було винесено на територію «третіх держав», таких як В'єтнам чи Афганістан). Варто підкреслити, що головними рушійними чинниками політики обох наддержав у другій половині 40-х – 80-х рр. Були взаємний страх і занепокоєння власною безпекою. Таким чином,

головна ознака „холодної війни” – це конфронтація в світовій політиці. Іншими ознаками були: ревізія узгоджених під час Другої світової війни рішень; формування військово-політичних блоківнавколо двох великих держав; гонка озброєнь, в тому числі ракетно-ядерних; воєнно-силове мислення в зовнішній політиці; формування

„образу ворога” засобами масової інформації. Оскільки обидві сторони уникали відкритого конфлікту, «холодна війна» велася в царині міжнародної політики та ідеології, економічного змагання, політичних і військових загроз, розвідки та

підривної діяльності. Форми цієї боротьби та протистояння, яке набуло глобального

характеру, були наступні: загальне військове протистояння, в т.ч. взаємне ядерне

залякування; пропагандистська війна аж до ідеологічних диверсій включно; боротьба за розширення власних сфер впливу, насамперед у «третьому світі», через участь у регіональних конфліктах, зазвичай опосередковану, але іноді й пряму (як, наприклад, у Кореї, де мали місце серйозні повітряні бої, що проходили з перевагою радянських льотчиків) ; економічне та технічне суперництво, конкуренція у галузі

космічних досліджень; нарощування ракетно-ядерних та звичайних озброєнь, змагання в галузі оборонної науки; протиборство розвідувальних служб. «Холодна війна» тримала у постійній напрузі весь світ, поділений на „сфери життєвих інтересів” двох наддержав.

Початок «холодної війни». Утворення ворогуючих військово- політичних блоків. Точної, загальноприйнятої в історичній літературі дати початку холодної війни немає. Деякі фахівці вважають, що вона розпочалася 5 березня 1946 р., коли колишній прем’єр Великої Британії У.Черчілль виступив з промовою у Вестмінстерському коледжі м. Фултон (США) у присутності президента США Г. Трумена. Він закликав до рішучого протистояння наступу СРСР, який, мовляв, є оплотом світового комунізму й становить загрозу для «вільного світу». Інші вчені починають відлік холодної війни з лютого - березня 1947 р., коли американський президент Г. Трумен надіслав послання до Конгресу, де була викладена нова стратегія США (так звана „доктрина Трумена”), яка оголосила, що історична місія Америки полягає в стримуванні наступу комунізму в світі та в наданні допомоги країнам, де іде боротьба проти комуністичної загрози, зокрема Греції і Туреччині.