12. Ринковий закон попиту фірми на чинники виробництва

Діяльність сучасної фірми характеризується доцільністю, плановістю, коли фірма прагне в процесі організації виробництва визначити що, яким чином і скільки виробляти, хто буде споживачем її продукції, яку стратегію розвитку необхідно буде здійснювати при різних змінах ринкової кон'юнктури.

Використання ринкового закону попиту на ресурси базується на розрахунках:

– максимізації доходу від ресурсу X;

– мінімізації витрат; – граничних величин: граничного продукту; граничної прибутковості ресурсу і граничної ефективності ресурсу;

– за законом зменшення прибутковості ресурсу X.

Максимізація прибутку – це сума прибутку, яку одержує фірма від використання ресурсу X в його оптимальних розмірах.

Мінімізація витрат по відношенню до окремого ресурсу X – це його ринкова ціна, що означає приріст витрат фірми по використанню одиниці даного ресурсу.

Граничний продукт (МР) – у фізичному виразі – це приріст продукту фірми, одержаний за рахунок збільшення на одиницю кількості використовуваного ресурсу X.

Гранична прибутковість ресурсу – це приріст доходу фірми, пов'язаний з випуском кожної одиниці продукції, обумовленої використанням додаткової одиниці даного ресурсу. Він визначається рівнем ціни готової продукції.

Гранична ефективність ресурсу X – це приріст (зміна величини) граничного доходу ресурсу, обчислений по відношенню до ціни одиниці ресурсу. Залежить від ціни продукції і ціни ресурсу.

Закон зменшення прибутковості ресурсу полягає в тому, що збільшення

використання ресурсу однієї і тієї ж якості в умовах незмінної кількості інших ресурсів на певному етапі веде до припинення приросту віддачі, а потім – її скороченню.

При використанні закону попиту на ресурс ставиться завдання: визначити кількість ресурсу X, використання якого на даному підприємстві забезпечить максимальний прибуток.

Попит-це та кількість товару яку споживачі здатні купити за певними цінами протягом деякого часу.

Закон попиту:при зниженні ціни на одиницю продукції у споживачів виникає бажання придбати більше товару і навпаки:підвищення ціни знижує попит.

Нецінові фактори попиту:

-зміна уподобань

-зміна числа покупців

-зміна цін на пов’язані товари

-зміна доходів звичайного споживача.

Якщо потрібні розрахунки не по одному ресурсу, а по ряду ресурсів, то використовується модель Кобба-Дугласа. Вона полягає в тому, що кількість продукції є функцією від цілого ряду факторів.

Звичайно виділяють два ресурси, від яких залежить результат:

– капітал (технології) – К;

– праця – L.

k – коефіцієнт приведення.

Оскільки обидва фактори (К і L) діють по-різному на результат, тому уводяться ступеневі коефіцієнти і . Якщо на початку XX століття основний приріст продукції (Q) виходив в результаті приросту робочої сили, то в сучасних умовах цей показник залежить від техніки.

Положення Кобба-Дугласа розглядають також за допомогою графіка Солоу, який припускає прорахунок різних варіантів поєднання техніки і праці на

один і той же об'єм продукції.

Рис. 3.3 – Графік Солоу

Криві графіка за Солоу не такі визначені. Криві Q1 і Q2 – це кількісно

різні об'єми продукції. Вони задані наперед.

Завдання полягає в тому, щоб на кожен заданий об'єм випуску знайти оптимальне поєднання ресурсів капіталу (К) і праці (L), яке б

забезпечувало мінімальні витрати і максимальний прибуток. Для вирішення цього завдання додатково до графіка слід мати у своєму розпорядженні інформацію про можливі технологічні варіанти і ціни на дані ресурси. Так, якщо в країні (або галузі) праця (тобто робоча сила) знаходиться на низькому рівні оцінки, то обираються технологічні поєднання трудомістких варіантів, розраховані, головним чином, на екстенсивний тип зростання. Якщо, навпаки, праця цінується достатньо високо, то віддається перевага капіталомістким і науково-містким варіантам, що забезпечує інтенсивний тип розвитку виробництва. Але у будь-якому випадку обирається найбільш ефективний набір ресурсів.

При аналізі ринкового попиту на ресурси треба також мати на увазі вторинність цього попиту, бо він, перш за все, залежить від ринкового попиту на готову продукцію даної фірми. Остання обставина також несе невизначеність і можливі зміни, оскільки залежить від зміни доходів споживачів, зміни структури споживання (поява нових товарів) та ін.