Основи психокорекції

1. Психокорекція: сутність поняття, основні напрями, мета та завдання.

Психокорекція – область професійної діяльності психолога, пов'язана з виправленням, корекцією різних недоліків в психіці і поведінці людини, що не мають характеру захворювань.

Мета психокорекції: виправлення порушень психічного розвитку, гармонізація особистості, що формується, і профілактика нервово-психічних розладів, обумовлених внутрішніми і зовнішніми чинниками. Предмет психокорекції – психічна реальність, на яку спрямований психокорекційний вплив.

Завдання психокорекції:

1. Всебічне психологічне вивчення особистості.

2. Виявлення і вивчення несприятливих чинників соціального середовища.

3. Корекція негативних дій соціального середовища.

4. Допомога в розв’язанні психотравмуючих ситуацій, у формуванні про¬дуктив¬них взаємостосунків з оточуючими, в підвищенні соціального статусу.

5.Виховання вищих емоцій і соціальних потреб (пізнавальних, етичних, трудових, естетичних), вдосконалення способів психічної саморегуляції, стимуляція дозрівання і розвитку інтелектуальної, емоційної і вольової сфер і окремих психічних функцій, рівнів спілкування, самосвідомості і діяльності.

Напрями психокорекції:

1. корекція емоційного розвитку дитини;

2. корекція сенсо-перцептивной і інтелектуальної діяльності;

3. психокорекція поведінки дітей і підлітків;

4. корекція розвитку особистості.

Стосовно проблем дітей в школі:

1. корекція недоліків когнітивної діяльності;

2. корекція недоліків емоційно-вольової сфери;

3. корекція поведінки.

2. Корекційна програма: структура, завдання і вимоги до використання.

Існують стандартизовані і вільні (орієнтовані на поточний момент) корекційні програми. У стандартизованій програмі чітко розписані етапи корекції, необхідні матеріали, вимоги, що пред'являються до учасників даної програми. Вільну програму психолог складає самостійно, визначаючи цілі і задачі етапів корекції, продумувавши хід зустрічей, намічаючи орієнтири результатів досягнень для переходу до наступних етапів психокорекції.

При складанні психокорекційної програми необхідно враховувати наступні моменти: чітко формулювати цілі коректувальної роботи; визначити коло задач, які конкретизують цілі корекційної роботи; вибрати стратегію і тактику проведення корекційної роботи; чітко визначити форми роботи (індивідуальна, групова або змішана) з клієнтом; відібрати методики і техніку корекційної роботи; визначити загальний час, необхідний для реалізації програми; визначити частоту необхідних зустрічей (щодня, 1 раз на тиждень, 2 рази на тиждень, 1 раз в два тижні і т.д.); визначити тривалість кожного коректувального заняття (від 10-15 хв. до 1,5-2 годин); визначити зміст коректувальних занять; планувати форми участі інших осіб в роботі (при роботі з сім'єю – підключення родичів, впливових дорослих і т.д.).

3. Індивідуальна та групова психокорекція. Переваги та недоліки.

Індивідуальна психокорекція – робота психолога з клієнтом один на один за відсутності сторонніх осіб. Перевагою індивідуальної психокорекції є те, що вона забезпечує конфіденційність, таємницю і за своїм результатом буває глибшою, ніж групова. Вся увага психолога направлена тільки на одну людину. Необхідними умовами індивідуальної психологічної корекції є наступні: добровільна згода на отримання такої допомоги; довіра клієнта до психолога;активність клієнта і його творчо-дослідницьке відношення до влас¬них проблем; право клієнта приймати або не приймати психологічну до¬помогу; право клієнта самому вирішувати проблеми в своєму житті.

Форма індивідуальної психокорекції вибирається в наступних випадках: 1) коли проблеми клієнта індивідуального, а не міжособистісного характеру; 2) коли клієнт категорично відмовляється працювати в групі або з певних причин його робота в групі неможлива; 3) коли клієнта необхідно постійно тримати під спостереженням і контролем; 4) коли у клієнта виявлена сильна тривожність або загальмованість; 5) при невпевненості в собі; 6) при необґрунтованих страхах; 7) при втраті значення і мети життя.

Основні методи індивідуальної психокорекційної дії: а) переконання; б) навіювання.

Специфіка групової психокорекції полягає в цілеспрямованому використовуванні групової динаміки, тобто всієї сукупності взаємостосунків і взаємодій, що виникають між учасниками групи, включаючи і психолога. Групова психокорекція не є самостійним напрямом психокорекції, а представляє лише специфічну форму, при використовуванні якої основним інструментом дії виступає група клієнтів, на відміну від індивідуальної психокорекції, де таким інструментом є тільки сам психолог.

У найзагальнішому виді цілями групової психокорекції являються: аналіз, усвідомлення і опрацьовування проблем клієнта, його внутрішньоособистих і міжособистих конфліктів, корекція неадекватних відносин, установок, емоційних і поведінкових стереотипів на основі аналізу і використовування міжособистої взаємодії.

Основні механізми групової корекційної дії: 1) інформаційний обмін між учасниками групи; 2) навіювання, психічне зараження; 3) відчуття спільності і солідарності з іншими; 4) альтруїзм – можливість в процесі групової психокорекції допомагати один одному; 5) рольова поведінка (імітаційна поведінка); 6) інтерперсональний вплив (вплив групи); 7) емоційне розвантаження (катарсис).