5. Український героїчний епос: тематика, образи, жанрові особливості.

Українські думи та історичні пісні — одна з найважливі­ших складних частин української народної творчості.

Генетично пов'язані з творчістю староруської народ­ності, українські думи та історичні пісні мають незаперечні ри­си спорідненості з найдавнішим з тих, що дійшли до нас, російським билинним епосом — билинами київського та нов­городського циклів, — першого, само собою розуміється, осо­бливо. Перекочувавши завдяки історичній долі на далеку північ і зберігши своє життя, знов таки завдяки історичним умовам, до наших днів, билини досі мають ряд особливостей, зокрема пейзажних, що вказують на місце їх первісного заро­дження.

Українські думи здебільшого є творами, пов'язаними з пе­вними історичними особами або з історичними явищами і пері­одами.

Думи - це самобутні епічні та ліро-епічні твори про боротьбу українського народу проти поневолювачів, суспільно-політичне і побутове життя людей, які виконувались у супроводі кобзи, бандури чи ліри.

Ці твори відзначаються оригінальністю, глибокою самобутністю і високим ідейним звучанням. Епічність дум полягає в тому, що картини подій, зазвичай, широкі, масштабні, відображають рух народних маc. Провідна риса українського історичного епосу – це патріотизм, дійова любов до батьківщини, що проявляється насамперед у воєнному опорі поневолювачам. Науковці підкреслюють, що думи, виникнувши в конкретних умовах свого часу, відповідали реальним запитам доби та характеру розвитку цілого фольклорного процесу. Думи відзначаються логікою побудови, ґрунтовним вмотивуванням вчинків персонажів. Віршована форма дум відрізняється від віршованого ладу інших фольклорних жанрів. На відміну від звичайних пісень для думи характерні нерівноскладові рядки, неоднаковий ритм. Композицію думи складають: заспів - пролог, експозиція, де вказується місце, час, обставини дії, називаються головні герої; сюжет - розповідь з ліричними відступами; кінцівка - прославляння героїв, побажання слухачам. Виконуються думи в супроводі бандури чи ліри своєрідним індивідуальним співом, наближеним до мелодійної декламації - речитативом.

Образ козака. Козак уособлює народнопоетичнi уявлення про iдеальне, героїчне, оскiльки, як iлюструє фольклорна пам'ять, iдеальним чином поєднує власнi прагнення iз громадськими, концентрує в собi активнiсть та лицарську вiдданiсть метi. В особi козака втiлено прагнення українського народу до духовної свободи, волі. Як правило, в піснях це людина особливого типу з високим почуттям патріотизму, самовіддана справі національного визволення, це герой, що понад усе любить волю, активна, дійова особистість. В українських піснях прославляють козаків за те, що вони рятували людей, жертвуючи власним життям.

Жанр «історична пісня» відомий усім слов'янським народам. Це ліро-епічні твори, присвячені певній історичній події чи відомій історичній постаті. Слід зауважити, що це не хроніка подій, не документ, в якому важливу роль відіграють факти; це художній твір, тому в ньому можливий творчий домисел.

Головна вимога до історичної пісні - правильно відобразити епоху, суть доби, її дух, національну спрямованість. За обсягом історичні пісні менші за думи, але більші, ніж ліричні пісні. Епічний характер виявляється у розповіді про події, які зображуються об'єктивно, але без чіткої фіксації подій, життя історичних персонажів. Наявні в піснях символіка, гіпербола, емоційно-оцінні елементи. Серед особливостей історичних пісень варто відзначити також: показ важливих суспільних подій та історичних осіб; стислу розповідь про них; наявність застарілих слів та висловів; строфічну або куплетну побудову.

Тематика: пісні про боротьбу з нападами ординців на Україну. Пісні про визвольну боротьбу українського народу проти іноземного поневолення. Напр., «Пісня про Байду» (образ князя Вишневецького).