24. Мотиви лірики т. Шевченка періоду «трьох літ». Питання про нове художнє мислення поета.

Період «трьох літ» (1843-1847). Це період творчої зрілості поета. Романтичний напрямок його творів відходить на другий план і вони набувають більш реалістичного характеру. В цей період письменник замислюється над долею України, над її теперішнім станом та її історією. Найвидатнішими творами цього періоду були: “Сон”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим…”, “Наймичка”, “Холодний Яр”, “Заповіт” та ін.

На поч.цього періоду у 1843 році поет подорожує Укр.. Він відвідує Київ, Кирилівку, подорожує по містах і селах Полтавщини, Чернігівщини та Київщини. Поета болісно вразили картини нужденного життя кріпаків, їх безправне становище. Під час своєї подорожі поет познайомився з родиною Рєпніна. Брат князя Рєпніна був декабристом, якого заслали на каторжні роботу. Тому письм. у своєму першому творі періоду трьох літ “Тризна” показує діяльність декабристів співчуває їм. На початку 1844 року Шевченко повертається до Петербургу, під враженням від подорожі по Україні він пише багато революц. творів. Одним із таких є “Сон” (письменник викриває самодержавно-кріпосницький лад царської Росії, висміює російського царя Миколу першого, царицю та ін. політ. діячів.)

У 1845 р. поет знову повертається на батьківщину. В цей час пише поему “Єретик”. У цій поемі в історичному образі Яна Гуса, поет оспівує борця проти реакційного Ватикану, борця за визволення слов’ян. народів від іноз. загарбників. Наступним істор. героєм, до якого звертається автор, є Б.Хм. у вірші “Розрита могила”. Письменник висловлює своє обурення за те що гетьман допустив велику помилку підписавши договір про об’єднання з Росією. У всіх бідах тогочасної Укр. автор звинувачую саме його.

У поезії "Чигрине, Чигрине..." Шевч. розмірковує про долю народу, висловлює гіркий докір своїм сучасникам, які змирилися з панськ. злом. Поет засуджує соц. несправедливість, гноблення прост. люду в поезії "Холодний Яр". Викриває тих, хто зневажливо ставиться до визвольн.рухів, і висловлює жаль із приводу того, що нащадки гайдамаків не піднімаються на боротьбу. У вірші "Минають дні, минають ночі" звучить критика людей, які змирилися з підневільним становищем, відійшли від акт. дій, стали пасивними. Звертаючись до Бога, Шевч. просить його дати долю якщо не добру, то хоча б не злу. Поет стверджує, що байдужість - найстрашніше, що може бути:

Взагалі автор в своїх творах дуже чітко передав історичні образи. Вони відіграли важливу роль в творах Шевченка. На їх прикладі автор закликав народ до рішучіх дій проти гнобителів. Автор давав х-ку їхнім вчинкам, і закликав народ розбудити свою свідомість і повірити, що ми є українці.

Художнє мислення Шевченка-лірика, надто в друг. пол. його творч. шляху, позначеній інтенсивним і широким р-тком саме лір. жанрів, х-ється дедалі більшою увагою до життєвої конкретики. Все це – зовсім нові в тогочасній укр. поезії прикмети "конкретного історизму", що забезпечили напрочуд живе, строкате, худож. виразне життєве тло для образу лір. героя Шевченкових віршів. У цьому образі концентрується найбільша сила й привабливість лір. поезії Шевченка. Виступаючи як худ. х-тер великої психолог. та світоглядної виразності, він поєднує епохальні риси нац. пророка, палкого соц. протестанта й революційного просвітителя мас (який, проте, мав досить неоднозначні погляди на роль революційного насильства в кінцевому оновленні неправедного світу), християнина за релігійними переконаннями (але не раз і відважного богоборця та вільнодумця в питаннях віри) і водночас багатої змістом "внутрішньої людини", яка про всі свої, здебільшого нелегкі й болючі, переживання розповідає світові з величезною щирістю і глибокою психологічною проникливістю. Але і в цих індивідуальних межах поет достатньо різногранний і багатострунний, в його ліричному характері справді просвічує могутній за внутрішньою місткістю характер самого народу. Висока емоційність лірики й усієї поезії Шевченка, її, особливо в більших творах, поривність і палахкотливість, бурхливі зміни різних, часто протилежних, почуттів стверджують ясно виявлений кордоцентризм як одну з найприкметніших ознак творчого менталітету українського митця.