22. Поетична спадщина ю. Федьковича, її мотиви та образи. Проза письменника.

Неоціненне значення має для нас спадщина Ю.Федьковича, його різнобічна діяльність і саме життя. Він правдиво змалював життя простих людей-гуцулів, бажав здобути поневоленим людям волю, щастя, оспівав натхненно і поетично гордих людей, нащадків Олекси Довбуша і сучасників ватажка повсталих буковинців - Лук'яна Кобилиці.

Все, що написав Юрій Федькович, увійшло в духовну скарбницю укр. народу. Як яскравий і самобутній поет-лірик, Ю. Федькович зростав під впливом уснопоетичної народної творчості, що нею перейнявся з дитячих літ і яку збирав протягом всього життя.

Осн. в ліриці поета були громад. мотиви. Багато уваги приділяв Ю. Федькович темі цісарської рекрутчини й солдатчини, котру добре знав на власному досвіді. Він писав про солдатів і для солдатів, до того ж під великим впливом антирекрутської нар. творчості, використовуючи її поетичні худ. ф-ми і засоби. Тому жовніри підхоплювали вірші Федьковича, як і близькі їм нар. пісні про їхню страхітливу долю. Змальовуючи страждання жовнірів у цісарському війську, Федькович відтворив також бідування залишених напризволяще їхніх сімей. Тому ці твори - також і про селян.

Героїко-романтичні вірші - про славне минуле свого народу. Вони виховували в сучасників почуття патріотизму і мужність у боротьбі проти гнобителів. Здебільшого це поезія про опришків - відважних борців, про їх славного ватажка і народного месника Олексу Довбуша, а також про Юрія Гінду, співця Киртчалі та ін.

Пишучи про обов'язок поета служити народові в його боротьбі за світле майбутнє, Ю. Федькович щоразу посилається на славний приклад Т. Шевченка. У вірші "Оскресни, Бояне" поет звертається до легендарного староруського співця-дружинника Бояна, щоб той заграв до бою "пісню правдиву" і збудив усю слов'янщину. Важливо, що письменник підносить ідею визволення всіх слов'янських народів, єднання всіх укр.земель.

У першому і другому варіанті "Осьмого поменника Тарасові Шевченку" висловлено заклик до помсти "царям лукавим", "владикам тим неситим", що проливали "криваві ріки".

У вірші "Нива" поет висловлює велике бажання продовж. традиції Т. Шевченка у рідному краї. Він прагне, щоб його пісню було чути по всій Україні - "від Чорної гори до Дніпра-дуная".

Ю. Федькович мріяв про той час, коли зникнуть кордони, які шматували Україну. Трапилася, здавалось би, звичайнісінька подія: в гірському селі Розтоки через річку Черемош побудували міст, який з'єднав Буковину і Галичину. А поет побачив у цьому глибокий зміст - символ єднання розірваних кордонами частин України (вірш "До мого брата Олекси Чернявського, що збудував міст на Черемші у Розтоках")

Лірика Ю. Федьковича відзначається глибиною змісту, ідейною виразністю, багатством мотивів, високою поетичністю, жанровою розмаїтістю. Багато його лір. творів споріднені з нар. піснею і змістом, і образною с-мою, і ритмікою та звучанням. Тому чимало з них стали нар. піснями, вносячи у фольклор нові мотиви. Це, насамперед, "Оскресни, Бояне", "Брат та сестра (Не зозуля в лісі затужила)", "Як засяду, браття, коло чари", "Поклін (Гей, по горі, по високій)" та ін.

Велике історико-літературне й пізнавально-естетичне значення мають прозові твори Ю.Федьковича. Їх у спадщині письменника понад шістдесят. Осн. жанр його прози - оповідання, яке має кілька різновидів: етнографічно-побутове, казково-легендарне та ін.

Проза Ю.Федьковича сповнена життєвої енергії, духовної краси, самобутніх образів. Вона переконливо розкривала волелюбні риси представників народу, їхній х-р, чесність, правдивість, почуття поваги до ін. людей.

Перші оповідання Ю. Федьковича "Люба-згуба" та "Серце не навчити" - етнографічно-побутові. Багато уваги в них приділено обрядам та звичаям Гуцульщини, глибоким душевним стражданням, спричиненим нещасливим коханням.

Як драматург Ю. Федькович залишив чималу спадщину. Його перу належить комедія "Так вам треба", яка в пізнішій переробці одержала назву "Сватання на гостинці". Тривалий час письменник працював над трагедією "Довбуш" - зробив три редакції твору та варіант нім. мовою. Він переробив і пристосував до тогочасного буков. життя комедію В. Шекспіра "Приборкання непокірної", назвавши її "Як козам роги виправляють".

Для дітей письменник писав казки, легенди і гуморески. В основі деяких з них - місцевий фольклор ("Від чого море солоне", "Чортівська бочка", "Місяці-королі" та інші), а є і переробки нім. казок братів Грімм ("Іголка-угорка претонесенькая!", "Підміче" та ін.). Іноземним казкам Ю.Федькович надавав буковинського колориту, зміст підпорядковував викриттю соц. вад сусп.-ва, моралі багатіїв, лицемірства, користолюбства тощо.