10. Козацькі літописи 2 пол. XVII – поч. XVIII ст.

Козац. літописи—істор.-л-ні твори 2-ї пол.XVII—сер.XVIII ст, присвяч. козац. війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки л-ри. Мова б-сті літописів —книжна, близька до народнорозмовної. Особливе знач. серед цих літописів мають істор. твори, присвячені козац. війнам. Звідси їх умовна назва — «козацькі», «козацько-старшинські» літописи, хоч від літописів у традиц. розумінні вони значно відрізняються. До наших днів дійшли 3 найвизначн. козац. літописи — Самовидця (про події 1648 — 1702 рр, вірогідний авт. — Роман Ракушка-Романовський) Граб’янки (1710, про події від виникнення козацтва до 1709) та Самійла Величка (1720, про події в Укр. 1648 — 1700 рр).

"Літопис Самовидця" цінний тим, що описи багатьох подій у ньому зроблені дуже реалістично. Авт. намагається говорити тільки правду І дуже обережно ставиться до різних слухів. Оригінальною є версія Самовидця про те, як Б.Хм. впоїв переяславського Ілляша Орменчика для того, щоб забрати в нього привілей Владислава IV, переконливо описано хід Корсунської битви, детально сказано про посольство Адама Киселя на Різдво Христове 1649 р, коли Б.Хм. посли дали "привилей на волности, и булаву, и бунчук, корогв, бубни, знаки войсковіе от короля хотячи упокоїти ту войну".Дуже негативне ставлення Самовидця до союзу Б.Хм. з татарами. Автор з сумом описує шкоду, завдану козац. державності різноманітним свавіллям. Радзивіл розбив Небабу, його Чернігівський і Ніжинський полки через те, що козаки забули про обережність, готовність.

Другим за часом написання вваж. 'Літопис Григорія Грабянки", коз. старшини, який у 1730 р став гадяцьким полковником. Літопис був напис. церковнослов'янською мовою, завершений 1710 р. Допускають, що автор переслідував цим мету зробити твір доступним для всього слов'янського світу, щоб завоювати його прихильність до укр. автономістичної Ідеї в межах Рос. держави. Зміст літопису передає його пошир. заголовок "Події превеликої, з вини поляків кривавої й небувалої брані Б.Хм., гетьмана запорозького з поляками, за найясніших королів польських Владислава, потім І Казиміра, яка в 1648 році почала виправлятися за літ десять по смерті Хм. незакінченої.". Загалом літопис обіймає час від стародавності до 1709 р , падіння І Мазепи І вибору на гетьманство І Скоропадського. Але головна І найб. част твору присвяч. війні під проводом Б Хм. (123 стор).

«Літопис Самійла Величка» склад. з 4 част.: перша — «Сказание о войне казац з поляками через З. Б.Хм…» — змальовує події 1648—1659 рр, окр. епізодами сягаючи у 1620 рік, Описуючи війну Якова Остряниці 1638 року, Величко додає до автентичного джерела, яким користувався, — щоденника польського хроніста Шимона Окольського — власний коментар; друга і третя частини, які охопл 1660—1686 та 1687—1700 рр, містять значну к-сть власних спостереж. Величка і ґрунтуються на документах гетьман. канцелярії; у 4-й част. зібрано додатки з документів XVII ст.

В усіх цих літописах не лише розповід. про Визвольну війну укр. народу 1648-1654 років, а й подається економ, політ. і культурна х-ка країни, факти з іст. Росії, Польщі, Угорщини, Молдови, Туреччини та ін. держав. Джерелами козацьких літописів були давні укр.літописи, власні спостереження, спогади сучасників, документальні матеріали (урядові офіційні і приватні листи, акти, грамоти, універсали), твори чужоземних істориків, народні легенди, перекази тощо. У 30-х pp. XVIII ст. невідомий авт. склав «Короткий опис Малоросії» (рос. мовою) про події від Київської Русі до скасування гетьманства в 1734 році. У 1765 році Петро Симоновський скомпонував «Краткое описание о козацьком народЂ» з описом подій від найдавніших часів до 1751 року.