1.2 Сутність поняття «антикризове управління» та причини виникнення.

За умов поширення глобалізаційних процесів у світі, що розвиваються, стають найбільш вразливими під час виникнення та поширення кризи, спричиненої різними факторами. З огляду на це, підприємства повинні адаптуватись до тих умов, що створюються факторами зовнішнього середовища, а внутрішні керовані фактори повинні визначати можливість антикризової діяльності та адаптації фірми.

Пошук у нестабільному зовнішньому середовищі шляхів забезпечення життєздатності підприємств, що опинилися в кризовій ситуації, та прийняття рішень по виходу з кризи отримало назву “антикризове управління” [17].

Антикризове управління має певні особливості, до основних з яких слід віднести: специфічність мети здійснення; специфічність управлінського інструментарію; ресурсні обмеження; часові обмеження; орієнтація на розв’язання проблем, а не тільки їх зовнішніх проявів; орієнтація та мінімізацію втрат усіх його учасників (власників, кредиторів, персоналу, держави); інноваційний характер. Розкриваючи сутність антикризового управління, прийнято виділяти п’ять функцій антикризового управління (ціле-визначення, планування, організація, мотивація, контроль) та два поєднувальних процеси (прийняття рішень і комунікації), що об’єднують окремі функції в єдиний процес управління.

На думку Лігоненко Л.О. під антикризовим управлінням слід розуміти постійно діючий процес виявлення ознак кризових явищ і реалізацію генерального плану недопущення поширення цих явищ і стагнації розвитку суб’єкта господарювання протягом усього періоду його функціонування. В свою чергу, професор Курошеєва Г.М. визначає антикризове управління як сукупність зовнішніх та внутрішніх впливів на підприємство, яке здійснюється на усіх стадіях його життєвого циклу для запобігання зниження його конкурентної переваги (при слабких ознаках кризового стану) або її відновлення, якщо підприємство вже знаходиться у кризовому стані [17].

Профессор Ларіонов І.К. дає визначення поняття “антикризове управління”, як система управлінських заходів з діагностики, попередження, нейтралізації і подолання кризових явищ і їх причин на всіх рівнях економіки. За цим визначенням будь-який активний вплив на економіку, з метою забезпечення її ефективного функціонування, належить до антикризового управління.

Профессор Градов А.П. визначає антикризове управління як розроблення і першочергову реалізацію заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних, тобто найбільш інтенсивно впливаючих на завершальне явище шляхів, які призводять до кризового стану.

Василенко В.О. антикризовим управлінням називає “управління, в якому під тиском запланових чи випадкових чинників поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи і використання її чинників для наступного стійкого розвитку організації” [17].

Таблиця 1.3

Автор	Поняття «антикризове управління»	Ключові слова
1. Лігоненко Л.О. [17, с 2]	Постійно діючий процес виявлення ознак кризових явищ і реалізацію генерального плану недопущення поширення цих явищ і стагнації розвитку суб’єкта господарювання протягом усього періоду його функціонування.	Стагнація
2. Курошеєва Г.М. [17, с 2]	Сукупність зовнішніх та внутрішніх впливів на підприємство, яке здійснюється на усіх стадіях його життєвого циклу для запобігання зниження його конкурентної переваги (при слабких ознаках кризового стану) або її відновлення, якщо підприємство вже знаходиться у кризовому стані	Відновлення
3. Ларіонов І.К. [17, с 2]	Система управлінських заходів з діагностики, попередження, нейтралізації і подолання кризових явищ і їх причин на всіх рівнях економіки.	Подолання
4. Градов А.П. [17, с 2]	Розроблення і першочергову реалізацію заходів, спрямованих на нейтралізацію найбільш небезпечних, тобто найбільш інтенсивно впливаючих на завершальне явище шляхів, які призводять до кризового стану.	Нейтралізація
5. Василенко В.О. [17, с 2]	Управління, в якому під тиском запланових чи випадкових чинників поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи і використання її чинників для наступного стійкого розвитку організації.	Стійкий розвиток

Проаналізувавши поняття «антикризове управління», можна сказати, що антикризове управління — це управління, що націлене на запобігання можли­вих серйозних ускладнень у ринковій діяльності підприємства, забезпечення його стабільного, успішного господарювання.

Чинники, що обумовлюють відмінність антикризового управління від звичайного поточного:

-   головною метою його є забезпечення міцного положення на ринку і стабільно стійких фінансів підприємства за будь-яких економічних, політичних, соціальних метаморфозів у країні;

-   головне в антикризовому керуванні — улаштована і діюча реакція на істотні зміни зовнішнього середовища на основі заздалегідь розроб­лених альтернативних варіантів залежно від ситуації;

-   в основі антикризового керування лежить процес постійних і по­слідовних інновацій у всіх ланках і сферах дій підприємства;

- антикризове керування націлене на те, що навіть у складній си­туації, у якій виявилося підприємство, можна було ввести в дію такі управлінські і фінансові механізми, що дозволили б вибратися з труд­нощів з найменшими для підприємства втратами.

Суть антикризового управління полягає в об'єктивному та неупередженому ви­явленню змісту та глибинних причин кризи, закономірностей її протікання, можли­вих сценаріїв, рушійних сил та наслідків виходу з неї, адаптації підприємств до змін в оточенні.

Ключові моменти сучасної системи поглядів на антикризовий менеджмент:

1)  Застосування до управління ситуаційного підходу, відповідно до якого вся організація усередині підприємства є ні що інше, як відповідь на різні впливи ззовні. Центральним моментом є ситуація — тобто конкретний на­бір обставин, що впливають на роботу підприємства в даний період часу.

2)   Підприємство — це насамперед соціальна система, ефектив­ність якої залежить від головної її ресурсу-людини. Завдання менедже­рів організувати ефективну спільну роботу, у процесі якої кожна люди­на здатна розкрити свій потенціал у максимальному ступені.

На перше місце висувається проблема гнучкості, адаптованості до постійних змін зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище характеризується як сукуп­ність перемінних, які перебувають за межами і не є сферою безпосереднього впли­ву з боку менеджменту.

Відмінності антикризового управління від звичайних прийомів, форм і технології менеджменту

•    головною метою його є забезпечення міцного положення на ринку і стабільно стійких фінансів підприємства за будь-яких економічних, політичних, соціальних метаморфозів у країні;

•    головне в антикризовому управлінні — дієва реакція на істотні зміни зовнішнього середовища на основі заздалегідь розроблених аль­тернативних варіантів залежно від ситуації;

•    в основі антикризового управління лежить процес постійних і послідовних інновацій у всіх ланках і сферах дій підприємства;

•    антикризове управління націлене на те, щоб навіть у складній ситуації, у якій виявилося підприємство, можна було ввести в дію такі управлінські і фінансові механізми, що дозволили б вибратися з труд­нощів з найменшими для підприємства втратами.

Для підприємства в даний час на перший план виходять проблеми адаптації до ринку, шляху і методи їхнього рішення. Необхідність системного підходу до дослі­дження зобов'язує в рамках загальної картини розглянути весь перелік проблем адаптації підприємства до ринку і класифікувати їх.

У ринковій практиці доведено, що якщо стратегія підприємства не перетворю­ється для персоналу в привабливий стимул, то в керівників крім матеріального за­лишаються лише примусові важелі — покарання, накази та інші адміністративні заходи, що у сучасних умовах усе частіше виявляються марними.

Загальні причини виникнення кризи в управлінні підприємством

Некомпетентне керівництво

Зміни кон'юнктури (попиту та пропозиції)

Недостатній контроль

Неефективне планування

Відсутність, або неефективність системи прийняття рішень

Недосконалість маркетингової роботи

Високі витрати виробництва та обігу

Рис. 1.2 Причини виникнення криз в управлінні підприємством

Загальні правила методології і технології прогнозування криз

1. Визначення цілі передбачення криз (передбачає два підходи):

-    намагання запобігти кризі, відтягнути її початок;

- намагання своєчасно передбачити кризу, розпізнати її сутність, активно сприяти усуненню відживших елементів системи, скорочуючи тим самим термін та негативні наслідки кризи.

2.  Визначення сутності та структури кризи.

3.  Прогноз зовнішніх чинників взаємодії криз.

4.  Вибір і ранжування шляхів виходу з кризи.

5. Аналіз ходи та наслідків криз. 

Види антикризового управління на підприємстві

Таблиця 1.4

Оперативні	Стратегічні
1.Ліквідування збитків 2. Виявлення та залучення резервів 3. Залучення фахівців 4. Кадрові зміни 5. Відстрочка платежів 6. Отримання кредитів 7. Зміцнення трудової, технологічної та виконавської дисципліни.	1.        Аналіз та оцінка: потенціалу, виробничих програм, доходів, інновацій 2.Розробка концепції оздоровлення (санації): фінансової, маркетин­гової, технічної (технологічної), управлінської, інвестиційної діяльності 3. Опрацювання конкретних планів заходів

Три напрямки виходу підприємства з кризової ситуації:

1) налагодження стійких зв'язків із ринком як ресурсного забезпечен­ня, так і реалізації продукції;

2) створення матеріальної основи для підвищення конкурентноздат- ності підприємства (удосконалення технологій, організації управління);

3)  розвиток соціальної сфери на основі збільшення доходів і прибутку.

Хоча кризи неминучі, менеджери, спираючись на теорію циклічного розвитку можуть прогнозувати характер і строки кризових потрясінь, що насуються, обирати найбільш ефективні шляхи подолання та виходу з них, мінімізувати негативні на­слідки.

Успіх антикризового управління визначається рівнем антикризової готовності підприємства ефективністю безпосереднього протистояння кризі та рівнем своєча­сних профілактичних заходів. Обов'язковою складовою успіху повинно бути виок­ремлення даної сфери управління в певну, відносно самостійну систему, яка істот­но б відрізнялася від простого набору певних планів та процедур, що діють від випадку до випадку [17].

Фактори успіху подолання кризових ситуацій:

• використання кваліфікованого кризис-менеджера і забезпечення глибокого причинного аналізу ситуації;

• послідовне впровадження заходів по вдосконаленню культури управління фірмою на оперативному і стратегічному рівнях;

• покрашення мотивації персоналу і залучення його до управління кризою на всіх можливих етапах для забезпечення співробітництва і зацікавленості.

Антикризові заходи слід здійснювати, коли фінансові результати функціоную­чого на ринку підприємства становлять загрозу виживанню та самому існуванню підприємства.

Роль антикризового управління в системі оздоровлення підприємства:

•   головна мета антикризового управління — забезпечення міцного положення на ринку і стабільно стійких фінансів підприємства при будь-яких економічних, політичних, соціальних катаклізмах;

•   в його межах застосовуються такі управлінські інструменти, які в специфічних українських умовах опинилися найбільш ефективними у вирішенні усіх поточних завдань підприємства, а не тільки в усуненні тимчасових фінансових ускладнень;

•  суть антикризового управління — прискорена і дієва реакція на іс­нуючі зміни навколишнього середовища на основі раніше ретельно роз­робленої системи альтернативних варіантів управлінських рішень;

•  в основі антикризового управління лежить процес постійних та послідовних нововведень в усі ланки та галузі діяльності підприємства;

•  антикризове управління націлює на те, що навіть в складній гос­подарській ситуації, в якій опинилося підприємство, можна ввести в дію такі управлінські механізми, які б дозволили б вибратися підприємству із труднощів з найменшими втратами.

Стратегічне антикризове управління повинно починатися не з аналізу балансу підприємства і здійснення надзвичайних заходів по запобіганню фінансової не­спроможності, а моменту вибору місії підприємства, вироблення концепції і мети його діяльності, формування і підтримки на достатньому рівні стратегічного потен­ціалу підприємства, здатного забезпечувати протягом тривалого періоду його кон­курентну перевагу як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Забезпечити успіх в бізнесі наразі може загальновідома тріада «люди — про­дукт — прибуток», головне з яких — люди.

Найважливіші принципи виходу з кризи:

•    доброзичливе ставлення до всіх працюючих на підприємстві;

•  відповідальність менеджерів усіх рівнів за успішну діяльність під­приємства;

•  комунікації (горизонтальні і вертикальні) як усередині, так і за межами підприємства;

•    створення атмосфери відкритості, чесності, довіри до людей;

•  сприяння реалізації талантів працівників і прагнення до постійно­го удосконалювання як особистої роботи, так і роботи підприємства.

Якщо стратегія підприємства не перетворюється для персоналу в привабливий стимул, то у керівників крім матеріального залишаються лише примусові важелі — покарання, на­кази й ін. адміністративні міри, що у сучасних умовах усе частіше виявляються марними [17].

Таким чином, поняття “антикризове управління” можна розглядати в найширшому розумінні і визначити його, як планування і здійснення заходів щодо збереження базових змінних величин внутрішнього середовища господарюючого суб’єкта.