11

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Теоретичні основи управління кризовим станом на підприємстві………...5

1.1 Сутність поняття «криза» та фактори, що впливають на її виникнення. Класифікація кризових явищ…………………..………………………………..5

1.2 Сутність поняття «антикризове управління» та причини його виникнення…………………………………………………………...……..….15

1.3 Дискримінантні моделі…………………………………………………….11

ВСТУП

Сучасний стан економіки України характеризується масштабними процесами соціально-економічного розвитку. Вони об'єднують в собі суперечливі процеси формування динамічних і конкурентоздатних ринкових структур, економічних відносин та інтересів, які можуть призвести до глибокої системної кризи. Її елементи впливають на всі сторони суспільного життя, мають соціальні наслідки і сприяють розвитку конфліктів.

З огляду на це, особливу актуальність набуває вивчення можливостей ефективного управління підприємством в умовах кризи, загострюються питання визначення глибини кризи, дослідження причин її розвитку й контролю розподілу грошових коштів санацій. Тому виникає необхідність в таких дослідженнях, які націлені на розробку системного підходу до управління підприємством в умовах кризи й підтримки необхідного організаційно-економічного статусу.

Наразі більшість підприємств не просто випробують тимчасові утруднення, але вже давно й постійно балансують на самому краї прірви. Тому постає актуальною проблема пошуку й впровадження в практику таких форм і методів управління, використання яких дозволяло б не доводити справу до кризового стану підприємства, незважаючи на загальну несприятливу ринкову обстановку в Україні, а у випадку, коли результати виявилися катастрофічними й йдеться вже про банкрутство, дозволило б підготувати й реалізувати програму оздоровлення, санації підприємства.

У сьогоднішніх умовах для ефективного функціонування підприємства на ринку необхідно керувати впливом не тільки внутрішніх, але і зовнішніх, стосовно підприємства, факторів.

Від керівника залежить виживання підприємства. Тому він зобов'язаний вміти виявляти основні фактори, що впливають на його організацію. Він покликаний знайти й запропонувати найбільш раціональні способи реагування на зовнішні впливи ризику, обумовленого невизначеністю зовнішнього середовища. Чим більше тут неясностей, тим більше ризик, тим складніше приймати ефективні рішення. Ризик є невід'ємним атрибутом ринкової діяльності.

У міру розвитку ринкових відносин підсилюється конкуренція. Щоб вижити в цих умовах потрібно зважитися на впровадження технічних й інших нововведень, на сміливі, нестандартні дії, а це підсилює ризик. Приходиться змиритися з невідворотністю ризику, навчитися прогнозувати його, оцінювати та не переходити за припустимі межі.

Головне завдання антикризового управління полягає в забезпеченні такого становища підприємства на ринку, коли про банкрутство мови йти не повинна, а упор робиться на подолання тимчасових труднощів, у тому числі фінансових, за допомогою використання всіх можливостей сучасного менеджменту, розробки й практичної реалізації на кожному підприємстві спеціальної програми, яка має стратегічний характер, що дозволило б залишитися на плаву за будь-яких ринкових колізіях.

1. Теоретичні основи управління кризовим станом на підприємстві.

1.1 Сутність поняття «криза» та фактори, що впливають на її виникнення.

В умовах ринкової економіки постійно виникають кризові ситуації як для окремих суб'єктів господарювання, так і для системи в цілому. Часто у відповідь система сама виробляє адекватні механізми, що спочатку проходять апробацію на практиці, а потім обґрунтовуються теоретично. Практика свідчить: оздоровлення будь-якого підприємства шляхом застосування антикризового управління фактично відбувається із застосуванням всіх елементів управлінської системи, у цьому головна особливість українських підприємств. Виходячи з положення, що склалося в Україні, найбільший інтерес представляють причини та наслідки появи кризових ситуацій, а також заходи з їх усунення (антикризове управління) [1].

Перш, ніж обговорювати питання присвячені організації процесу управління підприємствами, що знаходяться в кризовому стані, треба визначитися з термінологією, бо вона є не лише джерелом алгоритмів антикризового управління, але й інформативною системою. Питання розробки окремих аспектів антикризового управління розкрито у роботах багатьох учених-економістів: Короткова Є.М. , Василенко В.А., Мірошника І.Є., Максимова О.Б. та ін.

Поняття „криза” у толковому словнику Даля визначається як перелом, або переворот. Відомі російські лінгвісти Ожегов С. І., Шведова Н. Ю., пов`язували термін „криза” з протиріччями в розвитку суспільства, розладі економічного життя, скрутного важкого положення.

На макроекономічному рівні (держава) поняття „криза” зазвичай розуміється як спад кон’юнктури, виробництва, інвестицій, зайнятості. Представники макроекономіки відомі світові науковці і економісти (Брігхем Ю., Гапенські Л., Ван Хорн Дж., Шарп У., Кейнс Дж. та ін.) у своїх наукових працях пов`язують поняття „криза” на макрорівні, із загальними циклічними коливаннями в економіці країни. Теорії економічних циклів Кондратьєва М. і Кейнса Дж. розкривають основні закономірності, періодичність і структуру циклів [1].

На мікрорівні (підприємство) за думкою Ростоу У., Леві Л., Фішера І., “криза” визначається, як порушення у сфері грошово-кредитних відносин на підприємстві. У той же час, як Фомін Я., Захарченко В., Балабанов І., вважають, що поняття “криза” відноситься лише до процесів макроекономічного розвитку, а в масштабах фірми чи підприємства, існують тільки більш-менш гострі проблеми, викликані помилками чи непрофесіоналізмом управління, але якщо з цих позицій розглядати внутрішньо-фірмове управління, то при розробці, наприклад, стратегії її розвитку немає необхідності передбачати і враховувати можливість кризи, з іншого боку виникнення кризи на макроекономічному рівні, також, є наслідком невірного стратегічного вектору, обраного урядом, а отже, помилковим управлінням на макроекономічному рівні.

Таблиця 1.1

Автор	Поняття «криза»	Ключові слова
1. Ожегов С.І., Шведова Н.Ю. [11, с 10]	Протиріччя в розвитку суспільства, розлад економічного життя, скрутного важкого положення.	Розлад
2. Брігхем Ю., Гапенські Л., Ван Хорн Дж., Шарп У., Кейнс Дж. [11, с 10]	Циклічні коливання в економіці країни.	Коливання

Продовження таблиці 1.1

1	2		3
3. Ростоу У., Леві Л., Фішера І. [11, с 10]		Порушення у сфері грошово-кредитних відносин на підприємстві.	Порушення
4. Фомін Я., Захарченко В., Балабанов І. [11, с 10]		Відноситься лише до процесів макроекономічного розвитку, а в масштабах фірми чи підприємства, існують тільки більш-менш гострі проблеми, викликані помилками чи непрофесіоналізмом управління.	Непрофесіоналізм управління
5. Дж. М. Кейнс [16, с 5]		Катастрофічне падіння інвестицій, скорочення господарської активності і масові звільнення.	Падіння
6. Н. Д. Кондратьев [16, с 5]		рецесія — «тимчасова фаза, протягом якої відбувається спад господарської активності.	Спад

Проаналізувавши поняття «криза» можна сказати, що криза – це різке погіршення стану ринку внаслідок реалізації накопичених ризиків під впливом внутрішніх і зовнішніх, економічних та політичних чинників, що спричиняє порушення його функціонування, зниження цінових показників, погіршення ліквідності й якості фінансових інструментів, банкрутство учасників.

Нині, на більшості українських підприємств основу виробництва складає застаріле і зношене устаткування. Результат - низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції в порівнянні з закордонними аналогами. В економічному змісті на мікро- рівні “криза” означає дефіцит коштів для підтримки поточної господарської (виробництво) і фінансової потреб в оборотних коштах.

Слід зауважити, що кризи не обов'язково є руйнівними, вони можуть протікати з визначеним ступенем гостроти. Настання криз викликається не тільки суб'єктивними, але й об'єктивними причинами, самою природою соціально-економічної системи. Практика показує, що кризи неоднакові не тільки зі своїх причин і наслідків, але і за самою своєю суттю. Необхідність у розгалуженій класифікації криз пов'язана з диференціацією засобів і способів управління ними. Якщо є типологія і розуміння характеру кризи, з'являються можливості зниження її гостроти, скорочення часу і забезпечення безболісності протікання Класифікаційні ознаки реальної кризи можуть розглядатися і як її параметри, що визначають оцінку ситуації, розробку і вибір оптимальних управлінських рішень. Небезпека кризи існує завжди, тому дуже важливо знати ознаки настання кризових ситуацій і оцінювати можливості їхнього розв'язання [1].

Основні характеристики кризи диференціюються за: типологічною приналежністю, масштабом, проблематикою, гостротою; галуззю розвитку, причинами, можливими наслідками та фазами прояву кризи (рис.1.1).

Основні характеристики кризи

Масштаб кризи

Галузь розвитку, охоплена кризою

Проблематика кризи

Стадія (фаза) появлення кризи

Причини кризи

Можливі наслідки кризи

Гострота кризи

Рис.1.1 Ключові характеристики прояву кризи

За масштабами прояву кризи поділяють на загальні і локальні кризи, загальні кризи охоплюють соціально-економічну систему у цілому, локальні — тільки частину її.

За формою прояву кризи також можуть бути передбачуваними (закономірними) і несподіваними (випадковими). Передбачувані кризи настають як етап розвитку, вони можуть прогнозуватися і викликаються об'єктивними причинами нагромадження факторів, пов'язані з виникненням кризи можуть бути потреби реструктуризації виробництва, зміна структури інтересів під впливом науково-технічного прогресу. Несподівані кризи часто бувають результатом грубих помилок в управлінні, чи будь-яких природних явищ.

Різновидом передбачуваних криз є циклічна криза (звичайно, у тому випадку, якщо відома і вивчена природа кризи і її характер), вона може виникати періодично і має відомі фази свого настання і протікання. За фазами прояву існують також кризи явні і латентні (сховані). Перші протікають помітно і легко виявляються, другі є схованими, протікають відносно непомітно і тому є найбільш небезпечними. За гостротою прояву кризи, також, бувають глибокими і легкими. Глибокі, гострі кризи часто ведуть до руйнування різних структур соціально-економічної системи, вони протікають складно і нерівномірно. Легкі, м'які кризи протікають більш послідовно, їх можна передбачити, ними легше керувати.

Важливу роль у кризових ситуаціях відіграє фактор часу, залежно від чого, уся сукупність можливих криз на групи, затяжних і короткочасних криз. Фактор часу в кризових ситуаціях відіграє важливу роль. Затяжні кризи, як правило, проходять болісно і складно.

За проблематикою можна виділити макро- і мікро кризи. Макро кризи властиві досить великі обсяги і масштаби проблематики. Мікро криза захоплює тільки окрему проблему чи групу проблем. Особливістю кризи є те, що вона, будучи навіть локальною чи мікро- кризою, як ланцюгова реакція, може поширюватися на всю систему чи всю проблематику розвитку, тому що в системі існує органічна взаємодія всіх елементів, і проблеми не зважуються окремо.

Поняття "криза" найтіснішим чином пов'язане і з поняттям "ризик", що тією чи іншою мірою впливає на методологію розробки будь-якого управлінського рішення. Ризик з одного боку виступає синонімом поняття кризи, а з другого це ймовірність виникнення збитків, або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом. Визначення ризику залежить від сфери діяльності його застосування.

З позиції фінансової діяльності підприємства поняття ризику та кризи, розглядаються, як дві суміжні фінансові категорії, а тому можна стверджувати, що криза (ризик) – це ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом у конкретному часовому проміжку чи періоді тощо.

В господарській та фінансово-економічній діяльності суб`єкта, як визначено у Фінансовому словнику, під ризиком розуміють “усвідомлену можливість небезпеки виникнення не передбачуваних втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв`язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими обставинами. Вимірюють частотою, ймовірністю виникнення того чи іншого рівня втрат ”. З позиції економічної безпеки, вважається, що в певному розумінні ризик є нічим іншим, як мірою економічної безпеки в діяльності підприємства.

Вивчення основних факторів, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства, є заключним етапом діагностики банкрутства. Тому що фактори, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства, є одночасно формою реалізації окремих видів фінансових ризиків, вони також підрозділяються в процесі вивчення на дві основні групи:

а) не залежні від діяльності підприємства (зовнішні чи екзогенні фактори);

б) залежні від діяльності підприємства (внутрішні чи ендогенні фактори).

Зовнішні фактори кризового розвитку у свою чергу підрозділяються при аналізі на три підгрупи:

- соціально-економічні фактори загального розвитку країни. У складі цих факторів розглядаються тільки ті, котрі впливають на господарську діяльність даного підприємства, тобто формують потенціал ризику його банкрутства;

- ринкові фактори. При розгляді цих факторів досліджуються негативні для даного підприємства тенденції розвитку товарних (як по сировині і матеріалам, так і по продукції, що випускається,) і фінансового (грошового, фондового і валютного) ринків;

- інші зовнішні фактори. Їхній склад підприємство визначає самостійно з урахуванням специфіки своєї господарської діяльності.

Внутрішні фактори кризового розвитку також підрозділяються при аналізі на три підгрупи в залежності від особливостей формування грошових потоків:

- фактори, зв'язані з виробничою діяльністю,

- фактори, зв'язані з інвестиційною діяльністю,

- фактори, зв'язані з фінансовою діяльністю.

У процесі вивчення факторів визначається їхній вплив на характер кризового розвитку підприємства. Кількісно ступінь цього впливу може бути визначена за допомогою одно- чи багатофакторних кореляційних моделей. За результатами такої оцінки проводиться ранжирування окремих факторів по ступені їхнього негативного впливу на фінансовий стан підприємства [3].

На заключному етапі здійснюється прогноз розвитку окремих факторів, що роблять найбільш істотний негативний вплив і зухвалих найбільшу погрозу банкрутства підприємства в майбутньому періоді.

Факторний аналіз кризового розвитку підприємства дозволяє конкретизувати форми і методи фінансового його оздоровлення.

Таблиця 1.2

Основні фактори, що обумовлюють кризовий розвиток підприємства:

Зовнішні ( екзогенні )			Внутрішні (ендогенні)
Загальноекономічні	Ринкові	Інші	Виробничі	Інвестиційні	Фінансові
Спад обсягу національного доходу; Ріст інфляції; Уповільнення платіжного обороту; Нестабільність податкової системи; Нестабільність регулюючого законодавства; Ріст безробіття.	Зниження ємності внутрішнього ринку; Посилення монополізму на ринку; Істотне зниження попиту; Ріст пропозиції товарів-субститутів;Нестабільність фінансового ринку; Зниження активності фондового ринку; Нестабільність валютного ринку.	Політичні фактори; Негативні демографічні фактори; Стихійні лиха; Погіршення криміногенної ситуації.	Неефективний маркетинг; Неефективна структура поточних витрат; Низький рівень використання основних фондів; Високий рівень сезонних і страхових запасів; Недостатньо диверсіфікований асортимент продукції; Неефективний виробничий менеджмент.	Неефективний фондовий портфель; Висока тривалість будівельно-монтажних робіт; Істотна перевитрата інвестиційних ресурсів; Недосягнення запланованих обсягів прибутку по реалізованих проектах; Неефективний інвестиційний менеджмент.	Неефективна фінансова стратегія; Неефективна структура активів (низька ліквідність); Надмірна частка позикового капіталу; Висока частка короткострокових джерел залучення позикового капіталу; Ріст дебіторської заборгованості; Висока вартість капіталу; Перевищення припустимих меж фінансових ризиків; Неефективний фінансовий менеджмент.

При цьому слід мати на увазі, що: ризик має свої специфічні ознаки, такі як: є конкретним явищем, має вірогідний характер; може бути виміряним та оціненим; має конкретну форму прояву, пов`язану з певним об`єктом; є невід`ємним елементом фінансово-економічних відносин. Наявність ризику передбачає здійснення антикризової діяльності, формами якої є компенсація, репресія, превенція.

Кризове явище, що з'явилося, не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом, але і породжує нові супутні йому негативні явища, що можуть викликати головний збиток. Тому, чим раніше будуть застосовані антикризові механізми за рахунок нових технічних засобів і інформаційних технологій, тим більшими будуть можливості великими відновлення і стабілізації підприємства [1].

Кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого загострення розбіжностей, які виникають в процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи (підприємства) між собою і із зовнішнім оточенням.

Класифікація криз (за А. Терещенко):

• стратегічна криза (якщо на підприємстві зруйнований виробничий потенціал і відсутні довгострокові чинники успіху);

• криза прибутковості (перманентні збитки вихолощують власний капітал і це приводить до незадовільної структури балансу);

• криза ліквідності (підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).

Між ними існують тісні причинно-наслідкові зв'язки: стратегічна криза служить причиною кризи прибутковості, яка приводить до втрати підприємством ліквідності [4].

Нерівномірність розвитку кризових явищ спонукає дослідників до визначення окремих стадій в цьому процесі. Базаров Г. З. пропонує виокремлювати такі стадії кризи як: прихована криза, фінансова нестійкість, явне банкрутство. Проф. Бланк І. О. вірогідність банкрутства і засобу реагування на кризові явища диференціює залежно від масштабу кризового стану, який визначається як легка криза, глибока криза, катастрофа.

Три фази кризи (за А. Терещенко)

1. Фаза кризи, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови перекладу його на режим антикризового управління).

2. Фаза, яка загрожує подальшому існуванню підприємства і вимагає негайного проведення фінансової санації.

3. Кризовий стан, який не сумісно з подальшим існуванням підприємства і приводить до його ліквідації.

Завершальним явищем розвитку кризи всі вчені вважають загрозу банкрутства (неспроможність) підприємства, економічною характеристикою якої є неможливість проведення повного розрахунку за зовнішніми зобов'язаннями.

Основні ознаки кризи:

• Криза є переломним моментом в зміні подій і дій, що розвивається.

• Криза створює ситуацію, при якій величезне значення грає своєчасність і невідкладність вживання відповідних заходів.

• Загрозі схильна мета і цінності суб'єкта.

• Наслідки носять важкий характер для майбутнього задіяних в ньому учасників.

• Криза вносить невизначеність в оцінку ситуації і вимагає розробки необхідних альтернатив з їх подолання.

• Знижується контроль над подіями і їх впливом на господарський процес.

• До мінімуму скорочується час для ухвалення рішення, що викликає стрес і, часто, розгубленість у керівників підприємства.

• Міняються внутрішні і зовнішні економічні відносини, підвищується соціальна напруга серед персоналу.

• Є у розпорядженні менеджменту певна інформація, але цього недостатньо.

Враховуючи інтереси підприємства як суб'єкта мікроекономічної системи і держави в цілому, запропоновано розглядати кризовий стан підприємства як об'єкт управління.

В результаті можемо сказати, що криза – це ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом у конкретному часовому проміжку чи періоді тощо.