1.2. Типи фітоценозів.

При класифікації фітоценозів подібні спільноти об'єднують в групи - класифікаційні одиниці. Нижча одиниця класифікації - асоціація (сукупність фітоценозів, що мають більш-менш однаковий зовнішній вигляд, схожий флористичний склад і одні й ті ж домінуючі види по ярусах). Назви асоціацій даються перерахуванням українських назв домінуючих рослин кожного ярусу фітоценозу починаючи з самого верхнього ярусу (сосна звичайна + ялина європейська - брусниця + чорниця - мох плеуроціум) або латинських назв (Pinus sylvestris + Picea abies - Vaccinium vitis-idaea + Vaccinium myrtillus - Pleurozium schreberi ). Формація - це сукупність асоціацій, у яких у верхньому ярусі домінує один і той же вид рослини (наприклад, сосняки, діброви і пр.)[3:264]

Фітоценоз лісу. У лісоводстві лісові фітоценози прийнято називати насадженнями. Головний компонент фітоценозу в лісі - деревостій. Молоді дерев'я­нисті рослини, які входять у лісовий фітоценоз, утворюють підріст та самосів. Наймолодші покоління - сходи. Крім дерев, в лісі можуть бути кущі та надґрунтовий покрив трав, моху, лишайників. Деревостій - сукупність дерев, які є основним компонентом насад­ження. Деревостій з однієї породи називається чистим, з декількох - змішаним. Порода, яка переважає у складі деревостою, називається пануючою. Важливе біологічне та господарське значення має вік деревостою. Виділяють наступні вікові ступені. Молодняк - покоління лісу, яке включає самосів, підріст. Жердяк - характеризується швидким ростом у висоту, різкою диференціацією за розміром стовбура та крони. Середньовіковий - деревостій з ознаками деякого зниження приросту у висоту та збільшення в діаметрі, а також з ознаками початку насінняношення, утворення плодів. Достигаючий - деревостій з вираженим насінняношенням та плодами; спілий - деревостій з повільним ростом, особливо у висоту, який дає найбільший запас або вихід деревини; перестійний - деревостій великого віку, з притупленим приростом в діаметрі, з великою кількістю дефектів. Підлісок відіграє негативну і позитивну роль в житті лісу. Дуже густий підлісок гальмує відновлення деревних порід. При помірному розвитку він стримує розростання трав та затримує задерніння. Надґрунтовий покрив - це сукупність моху, лишайників, трав'яни­стих рослин, напівкущової рослинності. Він поліпшує грунт під поло­гом лісу, на вирубках і згарищах. Складається з ярусів: трав'янисто-кущового та мохово-лишайникового. Для першого з них характерна наступна рослинність - чорниця, брусниця, толокнянка, верес тощо, для другого - зелені мохи, що часто утворюють суцільний килим. Нижній шар надґрунтового покриву утворює опад - мертвий по­крив, який складається з листя, шпильок, гілок, шишок. Він поступово перетворюється в лісову підстилку. Деревні яруси визначають світлові умови під покровом крон, тому в лісі ростуть тіневитривалі види. Крім них зустрічаються комплемен­тарні види - додаткові, не конкуруючі з основними. Вони займають вільні в просторі та часі екологічні ніші. Наприклад, комплементарни­ми в просторі є мохи та лишайники, які ростуть на пеньках, валунах, непридатних для трав.[5:13]

Фітоценоз болота. Болото - це сукупність багатолітніх рослин, які здатні виростати в умовах рясного зволоження проточними або стоячими водами. У болотяному грунті міститься мало кисню, а нерідко і живильних речовин (мінеральних солей), які необхідні рослинам. Рослини боліт: брусниця, виростає на торф'яних болотах, журавлина, виростає на верхових і перехідних болотах, морошка, виростає на торф'яних болотах, росянка, через нестачу мінеральних речовин в грунті займається пасивним ловом комах, болотяний кипарис, поширений в Північній Америці і акліматизований в дельті Дунаю, мох сфагнум, багульник, осока, пухівка, лепеха, пухирчатка. Існують різні типи боліт. Є болота сфагнові (їх ще називають торф'яними, верховими). Серед рослин там переважає мох сфагнум - багаторічний одно- і дводомний болотний мох. Лише тут можна зустріти добре нам відому журавлину і дивну рослину росянку. Є болота, де переважають осоки. Разом з ними виростають і інші трави. Ці болота так і називають - трав'яні (або низовинні). Болота, на яких можна зустріти не лише багатолітні трави і мохи, але і безліч дерев і чагарників, називають лісовими.[5:14]

Фітоценоз луків. Луки - угруповання, у яких панують багаторічні трав'янисті рослини, що ростуть та розвиваються з весни до осені. Луки можуть бути природними і штучними, які створила людина для випасання худоби (пасовища) і косовиці. Всі луки поділяють на заплавні, материкові і гірські. Заплавні луки розташовані по долинах річок і щороку заливаються весняними водами. Грунти поживні, в основному наносні. Материкові луки розташовуються поза річковими заплавами, а гірські – в горах вище від межі лісової рослинності. На луках відсутні дерева. Майже всі лучні рослини належать до багаторічних. Трав’янисті рослини, що ростуть на луках, належать до різних родин. Крім того, їх поділяють на такі господарські грунти: злаки, бобові, різнотрав’я, осоки. Найбільш поширені злаки – це тимофіївка, лисохвіст, тонконіг, грястиця, костриця лучна. Бобові ростуть на луках у меншій кількості, ніж злаки, але вони дуже ціняться через велику поживність для худоби, а також тому, що збагачують грунт азотом. Найбільш поширені бобові – конюшина лучна, конюшина повзуча, люцерна, мишачий горошок, чина лучна. Велика кількість лучних рослин належить до різнотрав’я. З родини айстрових на луці можна зустріти деревій, королицю, волошки лучні, козельці. З родини геранієвих привертає увагу герань лучна, з маренових досить часто зустрічаються підмаренники. Серед дотичних рослин на луках часто зустрічаються клени, дика морква. Досить часто на луках зустрічаються представники родини гречкових – щавель кислий, щавель кінський, гірчак зміїний. На вологих луках зустрічається валеріана лікарська – багаторічна рослина з високим прямостоячим стеблом. Осоки зустрічаються найчастіше на заплавних луках. Їхні пагони поїдають тварини. Луки не існують вічно. В природі відбувається перетворення лук на ліси. Природні луки потребують догляду, раціонального використання.[5:15]

Фітоценоз степу. Степ — один з основних типів рослинних угруповань, в складі якого переважають трав'янисті рослини, пристосовані до умов зростання з недостатнім зволоженням. У степах, як і на луках, панують багаторічні трав'янисті рослини, насамперед із родини Злакові (ковила, типчак тощо). Багато степових рослин пристосовані до тривалих посушливих періодів і встигають відцвісти та дати насіння протягом відносно вологої весни (наприклад, тюльпани). Під час посушливих літа та осені їхня надземна частина відмирає, а в ґрунті залишаються видозмінені підземні пагони (цибулини, бульбоцибулини, кореневища) або корені. На поверхні ґрунту в степах мешкають посухостійкі мохи та лишайники. Цілинні степи, що не спотворені діяльністю людини, багаті родючими ґрунтами й високою видовою різноманітністю рослин. На жаль, в Україні такий тип рослинних угруповань зберігся лише на території заповідників. Здебільшого степи зазнали значного впливу господарської діяльності людини.[5:16]

Фітоценоз водойми. Порівняно з рослинами лук та інших рослинних угрупувань, рослини водойм мають більш однорідні умови існування, що і зумовлює значне поширення їх на всій земній кулі. Як і кожному рослинному угрупуванню, рослинності водойм властива ярусність. Біля самого берега розташовуються пояс прибережних рослин: тут ростуть сусак, стрілолист, частуха подорожникові, їжачі голівки, калюжниця, цикута. Другий пояс рослин водойм займають рослини мілководдя, до яких належать очерет, рогіз, кошик. Наступний пояс, де вода ще глибша, займають водні рослини з листками, що плавають на поверхні води, - глечики жовті. У водоймі є рослини, які все життя проводять під водою, деякі з них укорінюються в ґрунті (елодея), а деякі не укорінюються (кушир, пухирник). До найбільш поширених вільно плаваючих рослин належить ряска. У деяких водоймах дуже поширеною плаваючою рослиною є жабуриння звичайне. Поверхню деяких ставків в Україні прикрашають листки сальвінії плаваючої – водяної папороті. Ще більше рідкісною рослиною наших водойм став водяний горіх плаваючий – віліс. Це плаваюча однорічна рослина, яка занесена до Червоної книги України. Крім вищих квіткових рослини на водоймах досить поширені і нижчі, які в основному представлені водоростями. [5:17]